Ухвала суду № 13635789, 27.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8977/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Торнадо»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових вимог, -

В С Т А Н О В И ЛА :

Закрите акціонерне товариство "ТОРНАДО" звернулося до суду з позовом про скасування першої та другої податкових вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 31.08.2009 р. № 1/7675, від 11.01.2010 р. № 2/209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг позивача виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.12.2008 р. № 0008811705/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб в розмірі 727086,00 грн. та від 27.03.2009 р. № 8811705/1 про сплату податку з доходів фізичних осіб в розмірі 727086,00 грн., винесених на підставі акту перевірки від 10.12.2008р. № 2883/23-02/34694464, який не був сплачений позивачем у звязку з процедурою апеляційного узгодження.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання податкових повідомлень-рішень від 10.12.2008 р. № 0008811705/0 та 10.12.2008 р. № 2883/23-02/34694464 нечинними.

Рішенням суду від 13.10.2010 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Вказане рішення не набрало законної сили, оскільки було оскаржене позивачем в апеляційному порядку.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, згідно п.п. 6.2.1 ст. 6 Закону, позивачу надіслано дві податкові вимоги: перша від 31.08.2009 р. № 1/7675 на суму 727086,00 грн. та друга від 11.01.2010 р. № 2/209 на суму 727086,00 грн. на неузгоджені суми податкового зобовязання, які оскаржуються позивачем у судовому порядку.

Зазначені податкові вимоги, відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону, були також оскаржені позивачем до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва 16.02.2010 р., Державної податкової адміністрації у місті Києві 11.03.2010 р., Державної податкової адміністрації України 18.05.2010 р., але скарги були залишені без задоволення, а податкові вимоги без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач завчасно повідомив відповідача про оскарження податкових повідомлень-рішень до суду.

Оскільки, відповідачем суду не надано підтвердження узгодження з позивачем податкового зобовязання станом на дату висування першої та другої податкових вимог, а позивачем надано підтвердження оскаржування відповідних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку та відсутність судового рішення на дату висування податкових вимог, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи, зокрема, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення (далі - Закон), дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.3 ст. 1 Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону, податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до підпунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.2.2. ст. 5 Закону передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

День закінчення процедури адміністративного оскарження, згідно п.п. 5.2.4 ст. 5 Закону, вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків. П.п. 5.2.4 ст. 5 Закону передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Перша - надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання та містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п.п. “а” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону). Друга - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (п.п. “б” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону). У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (п.п. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону).

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що податкові вимоги можуть бути виставлені боржнику лише після закінчення процедури оскарження рішень, на підставі яких такі податкові вимоги були винесені.

Зважаючи на те, що рішення суду Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом закритого акціонерного товариства «Торнадо»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання податкових повідомлень-рішень від 10.12.2008 р. № 0008811705/0 та 10.12.2008 р. № 2883/23-02/34694464 нечинними не набрало законної сили у звязку з його апеляційним оскарженням, колегія суддів зазначає, що податкове зобовязання позивача не може вважатися узгодженим, а дії відповідача по виставленню позивачу податкових вимог вчинені в порушення вимог п.п. 5.2.4 п. 5.2. ст. 5 Закону, п. 3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 03.07.2001 № 266, у звязку з цим оскаржувані податкові вимоги не можуть вважатися законними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач не довів правомірності прийнятих податкових вимог відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді