Ухвала суду № 13635763, 19.05.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2010 р.справа № А27/213-07 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Кожан М.П.

при секретарі судового засідання:Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі.

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року.

у справі № А27/213-07 (категорія статобліку 2.11.3)

за позовом товариства обмеженою відповідальністю «Гофро-Пак», м. Кривий Ріг

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі.

про визнання дій незаконними та визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0002182301/0 від 16.04.2007р., -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гофро - Пак», м. Кривий Ріг звернулося з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання незаконними дій податкової інспекції по невизнанню валових витрат товариства на суму 430870 грн., зобов'язання відповідача не вносити зміни по податку на прибуток в особовий рахунок позивача на підставі акту перевірки № 64/230 від 29.03.2007 р.

В ході вирішення спору позивач змінив вимоги, вказавши на необхідність визнання незаконними дій Південної МДПІ по невизнанню валових витрат ТОВ «Гофро-Пак»на суму 430870 грн. та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002182301/0 від 16.04.2007 р.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2008 року позов задоволено частково, в частині вимог, що стосуються вимог податкового повідомлення - рішення.

В задоволенні вимог про визнання протиправними дій Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі - Південна МДПІ) відмовлено, виходячи з наступного.

Висновок Південної МДПІ щодо завищення позивачем валових витрат на суму 430870 грн. викладено в акті перевірки від 29.03.2007 р. №64/230. Зазначений акт не є підставою для виникнення прав та обов'язків сторін.

Товариству слід звернути увагу на те, що в особовому рахунку платника податків не відображається сума валових витрат такого платника.

З урахуванням положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підставою для нарахування податкових, зобовязань є відповідне рішення контролюючого органу. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконними дій Південної МДПІ по невизнанню валових витрат ТОВ «Гофро-Пак»на суму 430870 грн. задоволенню не підлягає,оскілки наведена вимога не відповідає визначеному законом способу захисту порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до діючого законодавства формував показники валових витрат за період з 01.04.2005 по 31.12.2006 року.

Висновки податкової стосовно того, що витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, яку продано за ціною, нижчою від її фактичної собівартості, не підлягають включенню до складу валових, суд визнав помилковими та такими, що суперечать нормам п.1.32 ст.1 - п.5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд також зазначив, що товариство обґрунтовано включало до складу валових витрат збитки попередніх періодів, наявність яких, а також не включення до звітних періодів підтверджено актами попередніх перевірок.

Суд також дійшов висновку, що ТОВ «Гофро - Пак»правомірно відносило до витрат на збут витрати, пов'язані із доставкою продукції покупцям.

Зазначені висновки суд обґрунтував посиланнями на норми ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.2 методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності.

Не погодившись і рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить переглянути судове рішення в частині задоволених позовних вимог, скасувати рішення господарського суду в цій частині, у задоволенні позову відмовити.

Позивач зазначає, що реалізувавши готову продукцію за ціною нижчою за фактичну виробничу собівартість, ТОВ «Гофро - Пак»здійснив збиткову операцію. Податкова вважає, що згідно п.2 ст.3 ГК України та п.1.32 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати, пов'язані з виготовленням підприємством власної продукції, які включені ТОВ «Гофро - Пак»до складу валових в декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні звітні періоди, не в повному обсязі використані в господарській діяльності. Отже, дії позивача та рішення суду в цій частині не відповідають нормам ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач також вказує наступне. На протязі 2006 року ТОВ 'Тофро-ПАК" на виконання укладених з покупцями договорів був зобов"язаний надавати транспортні послуги по доставці власної продукції до покупців. В зв'язку з відсутністю власного транспорту ТОВ "Гофро-Пак" придбавало транспортні послуги на загальну суму 40346.80грн. у фізичних осіб, у тому числі: СПГ ОСОБА_1,. ідентифікаційний номер НОМЕР_3, СПД ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; СПД ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, СПД ОСОБА_4

В бухгалтерському обліку суми даних послуг підприємством відображались по Кредиту 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами», в податковому обліку в повному обсязі включені до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2006року.

Однак, до складу валового доходу сума транспортних послуг, придбаних підприємством для доставки готової продукції до покупців,, включені частково, а саме у розмірі 3776.65 грн., надання транспортних послуг ЗАТ "БАН", код за ЄДРПОУ 00379748, м. Запоріжжя покупцем ), що підтверджується видатковими накладними на реалізацію готової продукції, з окремим зазначення суми транспортних послуг. Відповідно до п.17, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. за № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за № 27/4248 - послуги пов'язані з транспортуванням продукції відповідно до умов угоди поставки, не включаються в собівартість реалізованої продукції, тому визначаючаються окремо від ціни придбаного товару. Надання транспортнх послуг по доставці покупцям в розмірі 36570,00грн.(40346,80грн.-3776,65грн) документами не підтверджені, виходячі з чого вказані послуги підприємством не використані в господарської діяльності, тому до складу валових витрат не відносяться. По даним ТОВ "Гофро-ПАК" в четвертому кварталі 2006 року придбані товари на суму 298075,00грн. По даним перевірки згідно наданих підприємством документів сума придбаних товарів складає 243 105,00грн.

Виходячи з вищенаведеного підприємством завищено сума валових витрат в декларації з податку на прибуток за четвертий квартал 2006 року на суму 54 970,00 грн. (298075,00 -243105,00 грн.)

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вказує, що висновки податкової про завищення валових витрат внаслідок реалізації продукції за ціною, нижчою від собівартості не відповідають нормам ст. ст. 1,5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно доводів податкової про включення до складу валових витрат сум, не підтверджених документами первинного бухгалтерського обліку, позивач зазначив наступне.

При проведенні перевірки ТОВ «Гофро - Пак», відповідач дійшов висновку, що підприємством безпідставно включено до декларації з податку на прибуток суму збитків попередніх звітних періодів, не підтверджених відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами податкового обліку. Однак аналіз попередньої перевірки від 23.09.2005 року та висновку судово - економічної експертизи дає підстави зробити висновок, що податковий орган сам визначив на підставі перевірки первинних документів суму збитків, тому посилання на те, що збитки попередніх періодів не підтверджуються первинними документами є необґрунтованими та безпідставними.

Включення до складу валових витрат сум, сплачених за доставку товарів контрагентам - покупцям, позивач вважає обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, підтримав.

Представник відповідача до суду не прибув. Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Заслухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

29.03.2007р. Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі був складений акт № 64/230 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Гофро-Пак»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.12.2006р.». Перевіркою встановлено, що підприємством в порушення:

-п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат витрати в ІІ-ГУ кварталах 2005р. в розмірі 95270,87грн., за 2006р. - 153230,60грн. у зв'язку з реалізацією власної готвої продукції ціною нижчою від її фактичної собівартості;

-п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону за відсутності первинних бухгалтерських документів неправомірно включено до складу валових витрат суму збитків попередніх звітних періодів за І півріччя 2005р. у розмірі 90800грн., І квартал 2006р. - 186100грн., IV квартал 2006р. - 54970грн.;

- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат віднесені витрати на транспортні послуги у розмірі 36570грн., які документально не підтверджені та не використовувались в господарській діяльності.

Наведені порушення призвели до завищення підприємством від'ємного значення об'єкту

оподаткування за 2006р. на загальну суму 430870грн. (в тому числі збитки за 2005р. в

розмірі 186100грн.):

І квартал - 227471 грн.;

І півріччя - 277800грн.,

З квартали - 311729грн.

-2006 рік - 430870грн.

На підставі вказаного акту відповідачем 16.04.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002182301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача зі сплати штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 21500,5грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Південна МДПІ в акті перевірки від 29.03.2007 року № 64/230 вказує на те, що підприємством до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток включені витрати, які не були використані у господарській діяльності, оскільки підприємство реалізувало готову продукцію за ціною, нижчою від її фактичної собівартості, тобто здійснило збиткову операцію:

-за другий - третій квартали 2005 року в розмірі 95270,87 грн.;

-за 2006 рік - 153230,60 грн.

З зазначеним не можна погодитись, виходячи з такого.

Згідно 3 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обіг - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг). Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в. організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. :

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, наведена норма передбачає таку мету господарської діяльності як отримання доходу, а не прибутку (як вважає відповідач). Збитковість конкретної операції не с підставою для виключення відповідних сум з валових витрат лише з огляду на відсутність прибутку. Чинним законодавством не встановлені обмеження щодо можливості включення сум до валових витрат в разі продажу продукції за ціною нижчою від собівартості такої продукції.

Отже, доводи податкової стосовно того, що суд першої інстанції у даному випадку невірно застосував норми ст. ст. 1.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», спростовуються викладеним вище.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки не містить відомостей стосовно того, за якими саме операціями позивач здійснив витрати, що не підлягають включенню до складу валових, у яких податкових періодах здійснено названі операції, а отже неправомірно, як на думку податкової, сформовано показники податкової звітності

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство внесло до складу валових витрат за другий квартал 2005 року та перший квартал 2006 року суми збитків попередніх періодів (2004 - перший квартал 2005 року) в розмірі 90800 грн. (а.с.17-18, стор. акту перевірки 23-24).

Зазначені висновки не можна визнати обґрунтованими, виходячи з такого. Право платника податків на виправлення помилок передбачено п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з вказаною нормою, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. З урахуваннями наведених положень позивачем були враховані збитки попередніх періодів при поданні податкової звітності у 2005 та 2006 роках.

Факт заниження позивачем валових витрат станом на 31.03.2005р. підтверджено в тому числі і відповідачем.

Так, в акті від 23.09.2005 р. № 177/231-32410148 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Гофро-Пак»за період з 01.04.2003р. по 31.03.2005р.»Південною МДПІ зазначено про те, що при перевірці первинних бухгалтерських документів, виписок банку, а також регістрів бухгалтерського обліку, згідно пп. 11.2.1 п.11.2 ст.П Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Гофро-Пак»станом на 31.03.2005р. має невраховані валові витрати в сумі 151 883,36грн. Підприємство має право на включення вказаних витрат до складу валових витрат в наступних податкових періодах або відкоригувати валові витрати податкового періоду в якому були понесені такі витрати. В діяльності ТОВ «Гофро-Пак»відсутнє і порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у вигляді завищення валових витрат на суму витрат на транспортні послуги у розмірі 36570грн., які документально не підтверджені та не використовувались в господарській діяльності.

Як встановлено при перевірці та в ході вирішення спору на протязі 2006р. ТОВ «Гофро-Пак»на виконання укладених з покупцями договорів було зобов'язане надавати транспортні послуги з доставки власної продукції, однак у зв'язку з відсутністю власного транспорту товариство придбавало транспортні послуги на суму 40346,80грн. у фізичних осіб.

Згідно 3 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. П.п.5.2. і п.5.2 ст.5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Слід погодитись з твердженням позивача про те, що зазначені витрати є витратами на збут підприємства.

Згідно з п.2 Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 145 від 22.05.2002р. (далі Методичні рекомендації) до складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів, а також витрати підприємств громадського харчування, що пов'язані з випуском і реалізацією продукції власного виробництва (далі - підприємства торгівлі).

Пунктом 7 Методичних рекомендацій встановлено, що до поточних витрат підприємств торгівлі за видами діяльності відносяться в тому числі і витрати на збут. В пункті 24 Методичних рекомендацій вказано на те, що витрати на збут групують за статтями 3.1-3.7.

Відповідно до ст.3.7 до витрат на транспортування входять витрати на перевезення товарів (продукції) власним транспортом за собівартістю перевезень, до яких включають: вартість' пально-мастильних матеріалів та інших матеріалів і предметів для належної

- експлуатації транспортних засобів;

- плату за обслуговування транспортних засобів сторонніми підприємствами;

- збори за проходження технічного огляду;

- витрати на оплату праці водіїв, механіків та інших працівників транспорт нарахування

заробітної плати;

- амортизацію транспортних засобів, приміщень гаражів, їх обладнання, паливних резервуарів;

- витрати на поточний ремонт;

- поточні витрати на утримання приміщень гаражів та їх обладнання;

- поточні витрати на утримання гужового транспорту;

інші витрати, пов'язані з експлуатацією власного автомобільного та гужового транспорту.

Враховуючи викладене, ТОВ «Гофро-Пак»цілком правомірно відносило до витрат на збут витрати, пов'язані з доставкою продукції покупцям.

Посилання відповідача на ту обставину, що витрати, понесені позивачем на перевезення не підтверджені окремими документами покупців, що придбавали продукцію позивача, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зазначені витрати повинні підтверджуватись документами осіб, що надавали позивачу послуги з перевезення. Як зазначено в акті перевірки, на протязі 2006 року ТОВ «Гофро - Пак»на виконання укладених з покупцями договорів, був зобов'язаний надавати транспортні послуги по доставці власної продукції до покупців. В зв'язку з відсутністю власного транспорту ТОВ «Гофро - Пак»придбавало транспортні послуги на загальну суму 40346,80 грн. у фізичних осіб в тому числі: СПГ ОСОБА_1,. ідентифікаційний номер НОМЕР_3, СПД ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; СПД ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, СПД ОСОБА_4

Про відсутність документів, оформлених названими особами, у акті перевірки не йдеться. Акт перевірки не містить також відомостей, що покупці позивача здійснили само вивіз товарів та продукції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів обґрунтованості своїх висновків щодо безпідставності включення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за перевезення товарів та продукції, що реалізовувалася позивачем. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо протиправності та необґрунтованості податкових повідомлень - рішень підтверджено матеріалами справи, що виключає підстави для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідно апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 р.- без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 30.12.2010 р.

Головуючий:Л.П. Туркіна

Суддя:О.А. Проценко

М.П. Кожан