Ухвала суду № 13610913, 31.08.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2009 р.справа № 2а-2139/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Дадим Ю.М. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання:Мартиросян М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року у справі №2а-2139/09/1170 за позовом Приватного підприємства «Балтимор»до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді, Головного управління Державного казначейства у Кіровоградській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2009 року приватне підприємство «Балтимор»звернулося до суду з позовом в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді №0000502350/0 від 21 жовтня 2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року в сумі 3298764,00грн. та стягнути з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3336869,00грн. В обґрунтуванні заявлених вимог посилались на те, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення став акт «про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Балтимор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась з 01.07.2008р. по 31.07.2008р.»Згідно названого акту ПП «Балтимор»порушено вимоги п.п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 3298764,00грн. Позивач зазначав, що податковим органом невірно застосовано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м.Кіровограді подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне зясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Згідно зі ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПП «Балтимор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась з 01.07.2008р. по 31.07.2008р., Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді складено акт №101/23-50/140/32892810 від 20.10.2008р.

В зазначеному акті ДПІ зроблено висновок про порушення ПП «Балтимор»вимог п.п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 3298764,00грн.

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

Згідно з поданою ПП «Балтимор»податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2008 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку 3336869,0грн.

Перевіркою встановлено, що основною причиною виникнення бюджетного відшкодування за серпень 2008 року є відображення у складі податкового кредиту за липень 2008 року суми ПДВ по здійсненій попередній оплаті згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ПП «Юліус»30.07.2008р., на загальну суму 3301666,67грн.

Договір укладено в простій письмовій формі, тобто порушено форму договору, а відтак такий договір вважається нікчемним. Протягом серпня-жовтня 2008р. не здійснено перереєстрації права власності на вказаний обєкт нерухомості, станом на 07.11.2008р. власником обєкту залишається ПП “Юліус”.

Таким чином, на момент включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.07.2008р. між ПП «Юліус»та ПП «Балтимор»був нікчемним, тобто право власності у набувача не відбулося, а саме не відбулося поставки товару, що виключає можливість формування податкового кредиту за звітний період.

Крім цього, згідно висновків податкової служби, ПП «Балтимор»не має право на бюджетне відшкодування і з тих підстав, що відсутня така обовязкова умова включення сум до податкового кредиту, як сплата цих сум до Державного бюджету України постачальником позивача у розрізі контрагентів ПП “Юліус” внаслідок не відображення сум податку в податкових деклараціях по ланцюгу до виробника продукції та, відповідно, не сплата податку до Державного бюджету України, тобто у позивача не виникло права на одержання суми бюджетного відшкодування з ПДВ на підставі п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з відсутністю факту надмірної сплати ПДВ до бюджету контрагентами контрагентів позивача.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2008р. №0000502350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року в сумі 3298764,00грн.

За результатами перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлено порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги ПП «Балтимор»суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обґрунтовано включено до податкового кредиту суми ПДВ, які сплачені за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2008р., укладеного між ПП «Балтимор»та ПП «Юліус».

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно з пп. 7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість ”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006р, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як зазначено вище, основною причиною виникнення бюджетного відшкодування за серпень 2008 року є відображення у складі податкового кредиту за липень 2008 року суми ПДВ по здійсненій попередній оплаті згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ПП «Юліус»30.07.2008р., на загальну суму 3301666,67грн.

У своїх рішеннях Верховний Суд України, який відповідно до ст..47 Закону України «Про судоустрій України» забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, неодноразово зазначав, що для визначення правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, передусім, необхідно зясовувати наявність господарської операції, а саме те, що господарська діяльність відбулася та якими доказами це підтверджується.

Колегія суддів вважає, що факт господарської операції між ПП «Балтимор»та ПП «Юліус»підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: податковими накладними, виданими належним чином зареєстрованим субєктом господарювання, рішенням господарського суду від 30 вересня 2008 року у справі №9/235, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.07.2008р., укладений між ПП Юліус»та ПП «Балтимор», витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с.71), згідно якого право власності на нежитлове приміщення зареєстровано за ПП «Балтимор». Крім цього, сам факт наявності зазначеної господарської операції не заперечувався представника відповідача в судовому засіданні.

Щодо відсутності такої обовязкової умови включення сум до податкового кредиту як сплата цих сум до Державного бюджету України постачальником позивача у розрізі його контрагентів по ланцюгу до виробника продукції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Пунктом 1.8 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) дано визначення поняття “бюджетне відшкодування”. Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Водночас, у відповідності з пп. 7.7.1 Закону (168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді, пп. 7.7.2 Закону (168/97-ВР) сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) …

З огляду на викладене, право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість не повязано виключно з датою фактичного зарахування коштів до державного бюджету і вказаними нормами права не покладено обовязку платника податку нести відповідальність за фінансову дисципліну його контрагентів.

Таким чином, з огляду на індивідуальність відповідальності, виявлені фахівцями податкової служби обставини можуть бути підставою для визначення сум податкових зобовязань певним платникам податків, але не підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування Позивачу у справі Приватному підприємству “Балтимор”.

За змістом Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації. Термін, протягом якого належна платнику сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, установлюється в залежності від виду операцій, які здійснюються платником у звітному періоді.

Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) Відповідача 1 у справі, або за рішенням суду.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. п. 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, яким задовольнив позовні вимоги ПП «Балтимор».

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення апелянтом окремих норм матеріального права.

У звязку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2009р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 01.09.2009р.).

ГоловуючийЯ.В. Семененко

СуддіЮ.М. Дадим

Л.А. Божко