Рішення № 136342040, 07.05.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/1440/26

Провадження № 2/302/246/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 травня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі судді Повідайчика О.І.,

розглянувши в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Закарпатської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», позивач, кредитор) звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 14 квітня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (далі ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) було укладено в електронній формі Договір № 2110456701561, відповідно до якого Кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник свої зобов`язання не виконав, унаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Кредитодавцем. 01 грудня 2021 року ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» уклало договір № 1-12 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до якого відступило на користь останнього право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 2110456701561 від 14 квітня 2021 року до ОСОБА_1 10 січня 2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, зокрема й за договором № 2110456701561. Відтак позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 2110456701561.

Загальний розмір заборгованості за договором № 2110456701561 від 14.04.2021, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості станом на день підготовки позову, за твердженням позивача, становить 54 143,40 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 51 143,40 грн заборгованість з нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги. Враховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23 310,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3 000,00 грн. та заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору 20 310,00 грн. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2 662,40 грн судового збору та 13 000 грн витрат на правову допомогу.

Представник позивача клопотав у першій заяві по суті про розгляд справи за правилами спрощеного провадження за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду не заперечує.

Ухвалою судді від 27 лютого 2026 року було відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. У зв`язку з поверненням ухвали про відкриття провадження з позовними матеріалами до суду без вручення відповідачу ухвалою суду від 23 березня 2026 року було продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розглядати справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи та постановлення заочного судового рішення не заперечував.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву, заперечень, заяв чи клопотань не подавав.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки зі змісту позовної заяви не вбачається заперечень проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини й дійшов таких висновків.

14.04.2021 ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2110456701561 «Стандартний+», згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 3 000,00 грн строком на 16 днів з моменту отримання кредиту за сплатою відсотків за користування.

01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 1- 12, відповідно до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2110456701561 від 14.04.2021, що уклали ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2110456701561 від 14.04.2021, що уклали ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та боржник ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів та сплаті процентів за користування кредитом, пені, комісії та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до позовної заяви, становить 54 143,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3 000,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 51 143,4 грн, заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору 0,00 грн. Водночас позивач обмежив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23 310,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3 000,00 грн. та заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору 20 310,00 грн. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З договору про надання фінансових послуг № 2110456701561 від 14.04.2021, укладеного між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Кредитор, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав.

Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану ним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі 3 000,00 грн на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Щодо позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині стягнення відсотків за договором позики, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені зокрема правові висновки, що поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Тобто в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами п. 1.2. договору № 2110456701561 від 14.04.2021 кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

У заяві-анкеті зазначено «орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язуюсь повернути кредит у розмірі 3 000,00 грн, та сплатити проценти у розмірі 3 960,00 грн.

В пункті 1.3. Договору встановлено, що орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

У пункті 1.4 договору визначено, що проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, і далі визначені умови і розміри ставок кредиту у залежності від прострочення повернення кредиту і перерахування строків повернення кредиту.

Відповідно до пункту 1.4.1. Договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту.

Пунктом 1.4.2 встановлено, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

В графіку платежів, який відповідно до п. 1.2. є невід`ємною частиною договору визначено, що кількість днів, за які нараховуються проценти 16 днів, розмір процентів 960,00 грн.

В паспорті споживчого кредиту, який відповідно до п. 1.2. є невід`ємною частиною договору визначено, що строк кредитування становить 16 днів, розмір процентів 960,00 грн.

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд доходить висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору.

Адже, в анкеті визначений строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту та зазначена чітка сума процентів, які позичальник зобов`язаний сплатити за користування кредитними коштами, встановлено нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, тоді як зміст пункту 1.4. вказує на те, що нарахування процентів є саме відповідальністю позикодавця за неповернення кредиту (неправомірне користування коштами), хоча одночасно передбачено продовження строку кредитування до невизначеної дати.

Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач кредит наданий йому у розмірі 3 000,00 грн не повернув, з останнього підлягають стягненню відсотки у розмірі 960,00 грн, які узгоджені та нараховані йому за узгоджений період кредитування строком 16 днів з моменту отримання кредиту.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2110456701561 від 14.04.2021 у розмірі 3 960,00 грн, з яких 3 000,00 грн сума боргу за тілом кредиту та 960,00 грн проценти за користування кредитом в межах строку кредитування (16 днів з моменту отримання кредиту).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Представництво та захист позивача здійснювало адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс», на підставі договору про надання правової допомоги від 01.07.2024.

Згідно витягу з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 адвокатським об`єднанням надано правову допомогу на загальну суму 13 000 грн.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог (17%), а саме, судовий збір в розмірі 452,61 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 210,00 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 229, 263-265 ЦПК України, ст. 526, 599, 625, 627, 629, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 4 офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2110456701561 від 14.04.2021 в сумі 3 960,00 грн (три тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 коп.) та 2 662,61 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 61 коп) на часткове відшкодування понесених судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач вправі оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 07 травня 2026 року.

Суддя О. І. Повідайчик