Рішення № 136324840, 06.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38767/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги на членів сім`ї у зв`язку з переміщенням підрозділу до іншого міста дислокації; зобов`язати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу на членів сім`ї в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення на кожного члена сім.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 2016 року проходить військову службу за контрактом у підрозділі Держспецзв`язку, який у листопаді 2024 року було передислоковано з м. Кропивницького до іншого населеного пункту на підставі бойового розпорядження. Позивач стверджує, що факт переміщення підрозділу є безумовною підставою для виплати підйомної допомоги. При цьому позивач вже має рішення суду щодо виплати допомоги на себе особисто, проте відповідач продовжує допускати бездіяльність стосовно виплат на членів його сім`ї. Позивач вказує, що у травні 2025 року подав належний рапорт та документи, що підтверджують переїзд дружини та дітей і їхню реєстрацію як ВПО за новим місцем служби. Однак відповідач відмовив у виплаті, мотивуючи це нормативною неврегульованістю терміну «передислокація», що позивач вважає протиправним тлумаченням законодавства. Фінансово-економічний департамент Адміністрації Держспецзв`язку раніше підтверджував правові підстави для таких виплат та надавав вказівки щодо перерозподілу бюджетних коштів. Підйомна допомога є важливою соціальною гарантією для вирішення побутових питань сім`ї в нових умовах.

Ухвалою судді від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.12.2025 до суду від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що офіційним місцем знаходження Управління залишається місто Херсон. У зв`язку з окупацією підрозділ був евакуйований до Кропивницького, а в листопаді 2024 року переміщений до іншого населеного пункту на підставі бойового розпорядження. Наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 18.02.2025 року за новою адресою визначено лише фактичне місце розташування підрозділу, а не зміну його юридичної дислокації. Відповідач стверджує, що в нормативно-правових актах термін «передислокація» не врегульований, що унеможливлює застосування норм про виплату підйомної допомоги. Відповідач зазначає, що звертався за роз`ясненнями до Адміністрації Служби, за результатами яких правових підстав для виплат не встановлено. У відповіді на рапорт позивача від 19.05.2025 року було офіційно повідомлено про відсутність законних підстав для нарахування коштів на членів сім`ї. Відповідач акцентує увагу на тому, що переміщення підрозділу в умовах воєнного стану за бойовим розпорядженням не є тотожним поняттю передислокації в розумінні Інструкції № 151. Відповідач повністю заперечує факт допущення протиправної бездіяльності, оскільки діяло в межах чинного законодавства.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2016 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Управлінні Держспецзв`язку в Херсонській області, АР Крим та АДРЕСА_1 .

Відповідно до положення про Управління, його постійним місцем дислокації визначено АДРЕСА_2 .

У 2022 році, внаслідок повномасштабного вторгнення РФ та окупації міста Херсона, Управління було евакуйоване до м. Кропивницького. У цьому місті підрозділ разом із особовим складом фактично базувався та виконував завдання до листопада 2024 року.

Внаслідок цього 08.11.2024 Головою Служби було прийнято рішення про чергове переміщення сил та засобів Управління.

На виконання зазначеного рішення начальник Управління видав Бойове розпорядження № 144 від 18.11.2024, згідно з яким підрозділ у повному складі був переміщений з м. Кропивницького до іншого населеного пункту в іншій області.

20.11.2024 позивач подав рапорт на ім`я начальника Управління з вимогою виплатити підйомну допомогу на нього як на військовослужбовця у зв`язку з передислокацією підрозділу, посилаючись на пункт 1 глави 3 розділу V Інструкції № 151.

Отримавши рапорт, керівництво Управління ініціювало листування з Адміністрацією Держспецзв`язку для отримання роз`яснень. В подальшому протягом грудня 2024 р. - лютого 2025 р. тривали консультації з Фінансово-економічним департаментом щодо законності виплат підйомної допомоги в умовах, коли термін «передислокація» не має чіткого регулювання в актах Служби спецзв`язку та захисту інформації.

У відповідь Фінансово-економічний департамент Адміністрації Держспецзв`язку надіслав лист № 14/01-4064/2025/ВН від 13.02.2025, в якому роз`яснив порядок виплат та вказав на необхідність подання заявки на перерозподіл бюджетних призначень для виплати підйомної допомоги до 05 березня 2025 року.

18.02.2025 Адміністрація Держспецзв`язку видала наказ № 202ДСК, яким з 01 березня 2025 року було визначено «фактичне місце розташування» Управління за новою адресою, куди підрозділ був переміщений у листопаді 2024 року.

В подальшому, 16.05.2025 члени сім`ї позивача (дружина та двоє дітей) прибули до нового місця служби позивача та зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи (ВПО), що підтверджується відповідними довідками про реєстрацію місця проживання.

У зв`язку із цим позивач подав другий рапорт № 47/13-410/2025 від 19.05.2025, в якому просив виплатити підйомну допомогу на членів сім`ї (50% місячного грошового забезпечення на кожного), додавши довідки про склад сім`ї, свідоцтва про народження, шлюб та довідки ВПО.

У серпні 2025 року, не отримавши виплати, позивач звернувся з повторним запитом, на який отримав відмову лист Управління № 47/11-202 від 21.08.2025 про відому в запитуваній виплаті.

Зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що відповідно до розпорядження Голови Держспецзв`язку особовий склад та матеріально-технічні засоби Управління в листопаді 2024 року були переміщені до іншого населеного пункту. При цьому, згідно з Положенням про Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 14.07.2023 № 618, місцезнаходження Управління не змінилося. Враховуючи вищезазначене, правових підстав для виплати підйомної допомоги членам Вашої сім`ї у зв`язку з переміщенням до іншого населеного пункту немає. Слід зазначити, що на сьогоднішній день термін «передислокація підрозділу Держспецзв`язку» нормативно-правовими актами та організаційно-розпорядчими документами Адміністрації Держспецзв`язку не визначено, а порядок переміщення особового складу Держспецзв`язку до інших населених пунктів у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України не врегульовано.

Поряд із тим, рішенням ООАС від 15 вересня 2025 року по справі № 420/6929/25, залишеним без змін постановою 5ААС від 28.04.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги, у зв`язку з переміщенням підрозділу; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення.

Зважаючи на бездіяльність Управління, яка полягає у невиплаті підйомної допомоги у зв`язку з переїздом членів сім`ї на нове місце служби, що призвело до порушення прав та законних інтересів, передбачених Пунктом 1 глави 3 розділу V Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 13 березня 2018 року № 151 та Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального і правового захисту, гарантії в економічній, соціальній та політичній сферах щодо сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку стосовно захисту Вітчизни врегульовано положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII.

Як передбачено у ст.1 цього Закону, «соціальним захистом військовослужбовців» вважається діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» від 23.02.2006р. №3475-IV, соціальний і правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється згідно із Законом №2011-XII та інших законів.

Згідно з ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається в залежності від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня, а також вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби (ч.3 ст.9-1 Закону №2011-XII).

Положенням про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента від 31.07.2015р. №463/2015, передбачені наступні види переміщення: переміщення військовослужбовців по службі та переміщення військовослужбовців в іншу місцевість.

При цьому, у Положенні про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013р. №448, також надано визначення, що передислокацією військової частини є зміна місця дислокації військової частини - переміщення її з військового містечка, яке вона займає в одному населеному пункті, до іншого військового містечка іншого населеного пункту.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу V Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 13 березня 2018 року № 151, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.04.2018 за № 404/31856, у зв`язку з передислокацією підрозділу виплачується підйомна допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Підйомна допомога та добові у разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім`ї військовослужбовця виплачуються після реєстрації їх місця проживання у відповідному населеному пункті за місцем військової служби військовослужбовця (для членів сім`ї, які є внутрішньо переміщеними особами,- після взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем військової служби військовослужбовця) на підставі наказу по особовому складу. Наказ видається на підставі рапорту військовослужбовця, в якому зазначаються дата вибуття членів сім`ї із населеного пункту, де проходив військову службу військовослужбовець, та дата прибуття до нового місця військової служби військовослужбовця, що мають збігатися з відповідними датами, зазначеними у проїзних документах. Для виплати підйомної допомоги та добових на членів сім`ї військовослужбовця, які переїжджають разом з ним на нове місце військової служби військовослужбовця до іншого населеного пункту.

Із системного аналізу наведених вище норм чітко вбачається, що підйомна допомога є одним із гарантованих державою видів соціального та грошового забезпечення військовослужбовців, який має компенсаційний характер та спрямований на відшкодування додаткових витрат, пов`язаних із переїздом до нового місця проходження служби.

Підставою для її виплати є саме переїзд військовослужбовця та членів його сім`ї до нового місця військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на посаду або переміщенням (передислокацією) відповідного підрозділу, у якому він проходить службу.

Тобто, юридично значимою обставиною для виникнення у військовослужбовця права на отримання підйомної допомоги є не дата подальшого внутрішнього адміністративного оформлення таких змін суб`єктом владних повноважень, а фактичне настання обставин, з якими закон пов`язує необхідність компенсації додаткових матеріальних витрат, а саме фактичний переїзд та проходження служби в іншому населеному пункті.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність окремого визначення терміну «передислокація» у відомчих нормативно-правових актах Держспецзв`язку не свідчить про відсутність правового регулювання відповідних правовідносин, оскільки зміст правового поняття встановлюється не лише через буквальне відтворення дефініції у конкретному акті, а й шляхом системного аналізу законодавства, яке регулює суміжні за своєю природою відносини.

Так, у чинному законодавстві України поняття «передислокації» військової частини визначено як зміну місця дислокації військової частини, а саме переміщення її з одного населеного пункту до іншого.

Наведене нормативне визначення відображає загальний юридичний зміст такого переміщення як зміни місця постійного розташування військового формування, що, у свою чергу, об`єктивно зумовлює необхідність проходження військовослужбовцями служби в іншому населеному пункті.

Адміністрація Держспецзв`язку у п. 1 глави 3 розділу V Інструкції № 151 прямо використовує термін «передислокація підрозділу Держспецзв`язку» як юридичний факт, саме з настанням якого пов`язується виплата підйомної допомоги.

Отже, використання відповідного терміну без наведення його окремої словесної дефініції не означає, що такий термін позбавлений правового змісту або не може бути застосований, оскільки його значення є зрозумілим із системного нормативного контексту та загальної правової природи регульованих відносин.

Інше тлумачення, запропоноване відповідачем, фактично зводиться до того, що гарантоване законом право військовослужбовця на отримання соціальної виплати ставиться у залежність від суто технічної обставини - наявності або відсутності в одному з відомчих актів окремо сформульованого словникового визначення певного терміну.

Такий підхід є неприйнятним, оскільки призводить до безпідставного звуження змісту та обсягу соціальних гарантій військовослужбовців та членів їх сімей, прямо передбачених законом, та допускає можливість уникнення суб`єктом владних повноважень виконання покладених на нього обов`язків виключно з мотивів недосконалості власного відомчого нормативного регулювання.

За встановлених судом обставин, фактичне переміщення Управління до іншого населеного пункту та проходження позивачем військової служби за новим місцем є саме тією обставиною, яка за своїм змістом відповідає поняттю «передислокації підрозділу» у розумінні Інструкції № 151 від 13.03.2018 та зумовлює виникнення у позивача права на отримання підйомної допомоги на членів сім`ї.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (Херсонська область, м. Херсон; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Петра Калнишевського, 6а; ЄДРПОУ 34786151) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги на членів сім`ї у зв`язку з переміщенням підрозділу до іншого міста дислокації.

Зобов`язати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу на членів сім`ї в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї, які переїхали з ним на нове місце військової служби.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк