Ухвала суду № 136324075, 06.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 травня 2026 року м.Київ № 320/36919/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить суд:

визнати протиправними і скасувати:

дії Відповідача 1, а саме Висновок від 02.05.2025 Дисциплінарного інспектора ВРП Садового Р.М. по скарзі та його бездіяльність в частині неналежної перевірки викладених у скарзі фактів та ознак дисциплінарних проступків головуючого судді;

ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 21.05.2025 у частині залишення скарги від 29.04.2025 вх.№2283/0/7-25 без розгляду та повернення цієї скарги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025, на підставі статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву передано за підсудністю до Верховного Суду як до суду першої інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суд для продовження розгляду.

Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 24.11.2025 та передано раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 дану справу прийнято до провадження та вирішено відкрити провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. В обґрунтування якого зазначено, що провадження у даній справі в частині вимог про скасування ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 21.05.2025 у частині залишення скарги від 29.04.2025 вх.№2283/0/7-25 без розгляду та повернення цієї скарги, оскільки між тими сторонами, щодо того самого предмета та з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили. В іншій частині позовних вимог зазначено, що висновок дисциплінарного інспектора не може бути самостійним предметом судового розгляду, а тому провадження підлягає закриттю.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про закриття провадження у адміністративній справі з огляду на наступне.

Як вбачається, із позовних вимог предметом даної справи є визнання протиправним та скасування висновку від 02.05.2025 Дисциплінарного інспектора ВРП Садового Р.М. по скарзі та його бездіяльність в частині неналежної перевірки викладених у скарзі фактів та ознак дисциплінарних проступків головуючого судді.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII) та Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Закон №1402-VIII і Закон №1798-VIII визначають підстави та процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 108 Закону №1402-VІІІ встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом №1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

За приписами частини другої статті 42 Закону №1798-VІІІ дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону №1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону №1798-VІІІ).

Відповідно до статті 43 Закону №1798-VIII дисциплінарний інспектор ВРП, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п`ятнадцять днів. Висновок дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати.

Із матеріалів позовної заяви убачається, що 29 квітня 2025 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 (вх. №П-2283/0/7-25) стосовно дій судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 під час розгляду справи №757/23925/17-к у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами ВРП від 29 квітня 2025 року зазначена дисциплінарна скарга передана для попередньої перевірки дисциплінарному інспектору ОСОБА_3 .

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_1 дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач ОСОБА_3 склав висновок від 02 травня 2025 року про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги скаржнику, оскільки скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді (пункт 2 частини першої статті 44 Закону №1798-VIII).

Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 21 травня 2025 року «Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг скаржникам» дисциплінарну скаргу, зокрема, ОСОБА_1 стосовно судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 залишила без розгляду та повернула скаржнику.

На підставі пункту 2 частини першої статті 44 Закону №1798-VIII дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону №1798-VIII рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає.

Наведена норма Закону №1798-VIII також знайшла своє відображення в абзаці першому пункту 13.13 глави 13 Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року №52/0/15-17 (зі змінами та доповненнями), у якому визначено, що за наявності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 6 частини першої статті 44 Закону №1798-VIII, Дисциплінарна палата постановляє ухвалу про залишення скарги без розгляду та її повернення, яка не підлягає оскарженню.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити рішення Дисциплінарної палати ВРП (дисциплінарного органу в системі правосуддя) про залишення без розгляду та повернення скаржнику дисциплінарної скарги, зокрема, до суду.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювала свою позицію щодо можливості розгляду судами спорів, ініційованих заявниками дисциплінарних скарг (скаржниками) щодо оскарження рішень, дій та/або бездіяльності ВРП, її членів, а також її дисциплінарних палат, зокрема й тих, що не стосуються розгляду скарги стосовно судді по суті.

Судова практика вирішення подібних питань є усталеною і зводиться до того, що рішення дисциплінарного органу ВРП, як і дії членів її відповідних дисциплінарних палат, дисциплінарних інспекторів ВРП під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Приписами Закону №1798-VІІІ, зокрема статтями 51 та 52, передбачено, що оскарженню до ВРП підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті. При цьому право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення, а скаржник - за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження (частина перша статті 51 Закону №1798-VІІІ). Водночас право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою (частина друга статті 52 Закону №1798-VІІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

Як убачається, ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на дії судді, проте за наслідками її розгляду не було прийнято рішення по суті.

Позивач, хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, усе ж не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має право виключно ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи - скаржника. Тому правом на оскарження дій/рішень ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 05 листопада 2020 року в справі №9901/147/20, від 22 квітня 2021 року в справі №9901/384/20, від 02 березня 2023 року в справі №640/15229/21, від 24 квітня 2025 року в справі №990/47/25, від 11 вересня 2025 року в справі №990/212/25 та інших.

До того ж, подання дисциплінарної скарги не є і не може бути способом захисту скаржника в інших правовідносинах, факт притягнення чи не притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не призводить до зміни обсягу прав і обов`язків скаржника в матеріальних чи процесуальних правовідносинах, учасником яких є скаржник. По суті роль скаржника у поданні дисциплінарної скарги до ВРП обмежується в інформуванні компетентного державного органу про неналежну поведінку судді, а орган ВРП самостійно вирішує питання про достатність підстав для відкриття дисциплінарної справи.

Отже, умови і порядок оскарження актів ВРП та її дисциплінарних палат у питаннях, які вирішуються під час дисциплінарного провадження щодо судді, чітко регламентовані у Законі №1798-VIІІ, який, своєю чергою, не передбачає судового контролю адміністративного суду на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги і ухвалення рішення, зокрема, щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично оспорює бездіяльність як дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, так і Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, позаяк: на етапі попередньої перевірки дисциплінарних скарг, які подав автор позову, не підготовлено у строк, встановлений пунктом 4 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIІІ, пропозицій щодо відкриття (чи про відмову у відкритті) дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою на суддю і, до того ж, на дату звернення з цим позовом до суду немає рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не лише щодо відкриття дисциплінарної справи, але і рішення за наслідками її розгляду.

Суд звертає увагу, що питання про відкриття чи про відмову у відкритті дисциплінарної справи вирішує Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, рішення якої щодо цього питання, зокрема, скаржник (тобто особа, яка подала скаргу щодо дисциплінарного проступку судді) оскаржити не може (частина друга статті 45, частина третя статті 46 Закону № 1798-VIІІ).

Зазначену правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 09.09.2025 у справі № 990/425/25 та від 07.11.2025 у справі №990/538/25 .

Також суд враховує, що фактично позивач не погоджується з бездіяльністю/діями дисциплінарного інспектора щодо проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, складення відповідного висновку доповідачем та передачі такого висновку на розгляд Дисциплінарної палати.

Частиною першою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до суду може бути оскаржене рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Відповідно до частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

Дії члена Вищої ради правосуддя під час здійснення ним повноважень щодо складання висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді не породжують жодних відносин управлінського характеру чи підпорядкування між членом Вищої ради правосуддя і суддею щодо якого проводиться перевірка та складається висновок. Відносини виникають між членом Вищої ради правосуддя та Дисциплінарною палатою, яка заслухавши висновок члена Вищої ради правосуддя (доповідача) ухвалює рішення, яке може мати наслідки, у тому числі і відкриття дисциплінарного провадження.

Аналіз наведених вище норм, у сукупності із обставинами цієї справи, дає суду підстави для висновку, що ухвала про відкриття дисциплінарної справи, як і дії члена Дисциплінарної палати щодо попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги, які слугували підставою для відкриття дисциплінарної справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Крім того, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. При цьому відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Виходячи із процедурної послідовності етапів дисциплінарного провадження щодо суддів - попереднє вивчення та перевірка дисциплінарної скарги (вивчення дисциплінарної скарги членом Дисциплінарної палати, перевірка її відповідності вимогам закону); відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності - можна зробити висновок, що правові наслідки для особи, які реально впливають на її статус як судді, виникають після ухвалення рішення Вищою радою правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

При цьому процедурні етапи дисциплінарного провадження не мають самостійних наслідків для судді, адже є проміжним етапом процедури дисциплінарного провадження.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, складення відповідного висновку та передача такого висновку на розгляд Дисциплінарної палати не може бути самостійним предметом судового оскарження, доки Вища рада правосуддя не прийме відповідне рішення, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Водночас, згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 (провадження № 11-70сап18), поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування дій та висновку дисциплінарного інспектора щодо залишення без розгляду та повернення скарги, та його бездіяльності необхідно закрити, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду, як суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої Ради Правосуддя про визнання протиправним та скасування (в частині) ухвали Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1089/3дп/15-25 «Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг», вказаній адміністративній справі присвоєно номер 990/334/25.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі № 990/334/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування (в частині) ухвали Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1089/3дп/15-25 «Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2025 року у справі № 990/334/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 990/334/25 залишено без змін.

Відповідно до статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Враховуючи зазначене, провадження у справі в даній частині позовних вимог необхідно закрити.

Керуючись статтями 189, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

закрити провадження в адміністративній справі № 320/36919/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Шевченко А.В.