Ухвала суду № 136324076, 06.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

06 травня 2026 року м.Київ № 320/36919/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить суд:

визнати протиправними і скасувати:

дії Відповідача 1, а саме Висновок від 02.05.2025 Дисциплінарного інспектора ВРП Садового Р.М. по скарзі та його бездіяльність в частині неналежної перевірки викладених у скарзі фактів та ознак дисциплінарних проступків головуючого судді;

ухвалу Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21.05.2025 у частині залишення скарги від 29.04.2025 вх.№2283/0/7-25 без розгляду та повернення цієї скарги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025, на підставі статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву передано за підсудністю до Верховного Суду як до суду першої інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суд для продовження розгляду.

Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 24.11.2025 та передано раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 дану справу прийнято до провадження та вирішено відкрити провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки позивач перебуває у складі Збройних Сил України та проходить військову службу у Міністерстві оборони України.

Суд, розглянувши клопотання позивача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, виходячи з такого.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно з пунктом другим вищевказаного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави».

Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 19.04.2022 № 7300, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 470/2024, від 28.10.2024 № 740/2024 та продовжений до теперішнього часу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону № 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Водночас, у постанові Верховного Суду від 1 лютого 2022 року у справі № 160/12705/19 суд вказав, що коли суддя розв`язує питання щодо зупинення провадження у справі окрім процесуального обов`язку стосовно зупинення провадження, йому потрібно враховувати особисту думку сторони (представника), яка перебуває на військовій службі. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі/за участю представника, то у судді відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Також Верховний Суд акцентує, що зупинення провадження у справі має бути доцільним і мотивованим. Суд аналізує ймовірні наслідки зупинення з урахуванням суті спірних правовідносин, щоб це не призвело до безпідставного затягування строків розгляду справи. (постанова Верховного Суду від 1 лютого 2022 року у справі №160/12705/19)

Отже, самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони на військовій службі для зупинення провадження у справі недостатньо. Сторони мають надати докази залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на воєнний стан тощо, оскільки безпідставна перерва в судовому розгляді буде порушувати право на справедливий суд.

Суд зазначає, що відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивача було залучено до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на воєнний стан.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Відповідно до приписів статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені обов`язкові та факультативні підстави для зупинення провадження у справі, які дійсно перешкоджають розгляду справи та мають об`єктивний характер.

Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України є вичерпним.

Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв`язку з обставинами, що перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

У своєму клопотанні про зупинення провадження у справі позивач вказує, що позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується довідкою про проходження військової служби. Проте, відповідно до наданої довідки від 17.11.2025 № 24405 позивач з 22.09.2025 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_1 .

Отже, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували інформацію про залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій позивач перебуває на військовій службі, клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом в постанові від 03.05.2023 у справі № 280/4125/21.

Окрім цього, суд звертає увагу, що провадження в даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Справа розглядається без виклику сторін у судове засідання.

Як вбачається із матеріалів справи позивач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд, та він активно користується своїми процесуальними правами та обов`язками, зокрема і щодо подачі заяв, клопотань та відповіді на відзив.

За таких умов, матеріали справи вказують на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки не наведено будь-яких конкретних, дійсних, обставин, які б унеможливлювали розгляд справи, що виключає можливість зупинення провадження в цій адміністративній справі.

Відтак, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 236, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України суд

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Шевченко А.В.