Ухвала суду № 136323305, 07.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відвід судді

07 травня 2026 року Справа №200/1317/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29.03.2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану (далі Постанова № 168) у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі на період дії воєнного стану за період з 28.02.2022 по 12.04.2022;

2) зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі на період дії воєнного стану за період з 28.02.2022 по 12.04.2022;

3) визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 70 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.09.2022 по 28.02.2023.

4) зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 70 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії, за період з 01.09.2022 по 28.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , позивач виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2022 р. 276/гриф, від 25.09.2022 р. № 1348/гриф та від 25.10.2022 р. № 1697/гриф, тому набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, однак збільшена додаткова винагорода протиправно не нараховувалася та не виплачувалася.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року скасовано, а справу № 200/1317/23 направлено на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Верховний Суд у постанові зазначив, що поза увагою судів залишилися головні питання, відповіді на які лежать в основі правильного вирішення спору у цій справі, а саме:

чи відносилася територія, де знаходився підрозділ, у складі якого позивач виконував бойові накази чи розпорядження у період з 01.09.2022 по 31.01.2023, до переліку територій, на яких у вказаному періоді ведуться (велися) бойові (активні чи можливі) дії або тимчасово окупованих;

чи був включений підрозділ, у складі якого позивач виконував бойові накази чи розпорядження, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 8 Наказу № 628-АГ);

чи залучався позивач, у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави,

чи свідчать виконувані позивачем завдання про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розумінні пункту 2 Наказу № 628-АГ;

якими документами підтверджуються викладені обставини.

Верховний Суд звернув увагу на недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу, а із наданих відповідачем наказів взагалі незрозуміло куди саме направлявся у відрядження позивач у спірному періоді.

16 березня 2026 року справу № 200/1317/23 прийнято до провадження, про що постановлена ухвала. Вказаною ухвалою зобов`язано відповідача надати пояснення та докази куди саме був відряджений позивач протягом спірного періоду, в оперативному підпорядкуванні якого начальника та у якому підрозділі на обліку особового складу перебував позивач у вказаному періоді (пункт 10 Наказу № 392-АГ), чи включений підрозділ, до якого у спірному періоді був відряджений позивач, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України, які саме завдання на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою виконував позивач з 01.09.2022 по 28.02.2023.

23 березня 2026 року ухвалою суду витребувано з Адміністрації Державної прикордонної служби України бойовий наказ від 16 вересня 2022 року № 165 гриф.

06 квітня 2026 року на виконання ухвали суду відповідачем в довідці від 18 березня 2026 року №08/1397 повідомлено, що розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е є обмеженим у доступі та не може бути надано військовою частиною НОМЕР_1 , згідно Закону України «Про державну таємницю».

06 травня 2026 року головуючим суддею Лазарєвим В.В. подано заяву про самовідвід. Самовідвід обумовлено тим, що розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е яке підлягає дослідженню судом, містить відомості, що становлять державну таємницю. Разом з цим, у головуючого судді Лазарєва В.В. відсутній відповідний доступ до державної таємниці, а в Донецькому окружному адміністративному суді відсутнє відповідне приміщення для роботи з секретними документами.

Розглянувши заяву про самовідвід, суд зазначає наступне.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України Про державну таємницю від 21.01.1994 №3855-XII (далі Закон № 3855-XII).

Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 Закону №3855-XII).

Відповідно до статті 3 Закону №3855-XII сфера дії поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону №3855-XII державні органи, в тому числі правоохоронні, державного фінансового контролю та суди, з метою охорони державної таємниці мають за погодженням із Службою безпеки України встановлювати порядок здійснення своїх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею.

Абзацами 6-7 частини 1 статті 1 наведеного Закону встановлено, що допуск до державної таємниці це оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації. Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

У відповідності до статті 22 Закону №3855-XII допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Склад суду у справі №200/1317/23 визначений автоматизованою системою діловодства Донецького окружного адміністративного суду не має доступу до державної таємниці та, з огляду на вищезазначене, не зможе забезпечити розгляд та вирішення спору з дотриманням принципів законності, офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ст. ст. 5 та 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII).

Склад суду та порядок його визначення врегульовано статтею 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно якої справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

Згідно частини 5 та 9 цієї статті Закону України "Про судоустрій і статус суддів" справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

У відповідності до п. 4-5 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.

За правилами частини 1 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

У відповідності до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Наслідки відводу (самовідводу) судді передбачені ст. 41 КАС України. Зокрема, у ч.ч. 1, 3 цієї статті у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Враховуючи відсутність у судді Лазарєва В.В. допуску до державної таємниці із ступенем секретності "таємно", що унеможливлює дослідження доказів у справі, з метою уникнення сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості судді, суд вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню, а зазначена справа повинна бути передана на автоматичний розподіл із визначенням іншого складу суду, який має допуск до державної таємниці із ступенем секретності "таємно".

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 31, 36-41 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Заяву про самовідвід судді Лазарєва В.В. задовольнити.

Адміністративну справу №200/1317/23 передати до відділу діловодства та документообігу суду для організації автоматизованого розподілу судової справи між суддями у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України вказана ухвала, постановлена під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Суддя В.В. Лазарєв