Постанова № 13632066, 25.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" січня 2011 р. № 2а- 14443/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Білоконь О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК "Промсталь" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, у якому просить суд, з урахуванням наданих уточнень, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова № 0000672307/2 від 01.11.10 р.; податкове повідомлення-рішення № 0000672307/1 від 01.10.10 р.; податкове повідомлення-рішення № 0000672307/0 від 07.09.2010 року про сплату 968 677, 00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 431 144, 10 грн..

Обґрунтовуючи свій позов, позивач вказує, що донарахування податку з ПДВ, ДПІ у Київському районі м. Харкова зроблено, виходячи з висновків про непідтвердженість виконання договорів за взаємовідносинами між ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД, ставлячи під сумнів дійсність договорів, що укладені між вказаними субєктами господарської діяльності. Позивач, зазначає, що всі вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, при укладанні угод з поставки продукції було дотримано. Правочини спрямовані на настання правових наслідків. Діяльність підприємства спрямована на отримання прибутку та соціальних результатів від здійснення господарської діяльності. За результатами придбання та продажу товару підприємство здійснило первинний облік, сплатило до бюджету податки в повному обсязі. Всі ці дії підприємство здійснило відповідно до законодавства України. Підстав для визнання в діях підприємства занижения податкових зобов'язань та спроби заволодіння державним майном, а отже таких, що порушували публічний порядок, немає. Позивач вказує, що будь-які порушення податкових зобовязань з боку його контрагентів не мають впливати на дійсність договорів, за якими позивач є добросовісним покупцем, тому, на думку позивача, суми включені товариством до податкового кредиту на підставі договорів поставки сформовано вірно.

Позивач також вказує, що планова перевірка здійснювалась на підставі первинних документів. В результаті проведення перевірки не було виявлено розбіжності даних в первинних документах та податковій звітності, про що зроблено запис в акті, а отже, на думку позивача, факт порушення податкового законодавства відсутній.

Крім того, позивач зазначає, що в компетенцію інспекторів ДПІ не входить оцінка документів та визнання їх недійсними. Отже, на думку позивача, висновки в акті ДШ у Київському районі м. Харкова зроблені помилково та вдаючись до припущень. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства повинні викладатись в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документа, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів, що відповідачем не дотримано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання призначене на не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В наданих до суду запереченнях відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що податкове повідомлення рішення винесено законно, оскільки при проведенні перевірки були встановлені порушення Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначив, що при співставленні з податковими зобовязаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів виявлено невідповідність задекларованого податкового кредиту у розрізі контрагентів, а саме: по ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» за квітень 2020року у розмірі 657227,5 грн. та по ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» за квітень 2020року у розмірі 311448,81 грн. Відповідно до «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено , що ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» надавало до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкову звітність, яка була визнана неподатковою, ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» не включило до складу податкового зобовязання суму податку на додану вартість по підприємству ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ. ДПІ у Київському районі зазначено, що факт неподання податкової декларації, недекларування обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» податкового кредиту за операціями з придбання товарів від ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ».

Крім того, відповідач вказує на відсутність у ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та у ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» транспортних засобів, управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів. На підставі цього ДПІ у Київському районі вважає договір поставки №100 від 26.11.09 року, укладений між ПП «ГФЕСТ-МЕТАЛ» та ТВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» та договір поставки №51 від 01.03.2010 року, укладений між ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» та ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» нікчемними, такими, що не створюють юридичних наслідків, тому підлягають виключенню із податкового обліку та не спричинять виникнення обєкту оподаткування та формування податкового кредиту податкових зобовязань у її сторін. ДПІ у Київському районі дійшла до висновків, що ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» отримало податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту. Тому, на думку ДПІ у Київському районі м. Харкова, через порушення вимог п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 657 228 грн. за операціями з придбання товарів від ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та суму у розмірі 311449 грн. за операціями з придбання товарів від ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД».

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПФК Промсталь», зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.102005р., свідоцтво серія А01 № 087606.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проводилась невиїзна перевірка ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» з питання правильності визначення сум ПДВ до сплати по взаємовідносинам з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» за період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 р. За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було складено акт № 5044/23-3/33816258 від 25.08.2010 р., на підставі якого 07.09.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000672307/0

Підприємство у встановленому законом порядку оскаржувало зазначені висновки акту планової виїзної перевірки та податкове повідомлення - рішення, однак скарги позивача були залишені без задоволення а винесене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, за результатами розгляду скарг відповідачем додатково були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000672307/1 від 01.10.10 р. та № 0000672307/2 від 01.11.10 р.

Судом встановлено, що актом перевірки № 5044/23-3/33816258 від 25.08.2010 р., встановлені порушення: ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» за податковими накладними відображеними у квітні-травні 2010року ; п.п. 7.2.3, п.7.2., п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» через заниження податку на додану вартість всього у сумі 968677 грн., 00 коп., у тому числі: у квітні 2010 року на суму 436733 грн., 00 грн.; у травні 2010 року на суму 531944 грн., 00 коп..

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що відповідно до «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» надавало до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкову звітність, яка була визнана неподатковою, ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» не включило до складу податкового зобовязання суму податку на додану вартість по підприємству ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ. Отже відповідач дійшов висновку про нікчемність угод, укладених між ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД».

Перевіряючи цей висновок та прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є заготівля, переробка металобрухту чорних металів, для здійснення якої отримана ліцензія Міністерства промислової політики України серія АВ №470813 (арк. справи 70).

Із матеріалів справи вбачається, що ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» є контрагентами позивача - ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ», постачальниками продукції лому чорних металів. Між позивачем та зазначеними контрагентами були укладені договори поставки, а саме: з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» № 100 від 26.11.09 р., з ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» № 51 від 01.03.10 р. За вказаними договорами ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» передає, а ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» приймає в користування майно-брухт сталевий за переліком згідно видаткових накладних (арк. справи 31-36).

Відповідно до видаткової накладної №3004/4 від 30.04.2010р., ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» було поставлено, а ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» було прийнято товар-брухт сталевий, великогабаритний. 30.04.2009 між сторонами також було підписано акт про відшкодування витрат по сплаті залізничного тарифу.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами по вправі, що розрахунок позивачем за товари, отримані від ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ», відповідно до вказаної вище видаткової накладної, було здійснено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до видаткової накладної №30042 від 30.04.2010р. ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД», було поставлено, а ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» було прийнято товар - лом сталевий. 30.04.2009 між сторонами також було підписано акт про відшкодування витрат по сплаті залізничного тарифу.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що розрахунок позивачем за товари, отримані від ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ», відповідно до вказаної вище видаткової накладної, було здійснено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ», як покупець, здійснювало оплату продукції за вказаними договорами та приймало товар до своєї власності, тобто здійснювало господарську діяльність.

Суд зазначає, що відповідно до п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до вимог п. 3. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити: обовязкові реквізити: назву документу, дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Отже, первинні документи (накладні, акти виконаних робіт) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положення №88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних від проведених господарських операцій до податкового обліку платника податку.

Як слідує із тексту акту ДПІ у Київському районі м. Харкова для перевірки були надані накладні та акти про надання товарів. При цьому в акті перевірки ДПІ відсутні посилання на те, що акти на надання товарів виписані від імені ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД», оформлені не у відповідності з вищезазначеними вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Також актом перевірки не встановлено віднесення ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» до складу валових витрат сум не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами чи документами, оформленими з порушеннями та використання товарів, придбаних у ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» не в господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Згідно п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), непідтверджені податковими накладними чи митними декларації (іншими подібними документами згідно з підпунктом 1.2.6 цього пункту). ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» надало до суду, належним чином завірені, копії податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними и митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» для включення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при наявності податкової накладної, передбачено використання в подальшому придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки не встановлено використання послуг отриманих від ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» не в оподатковуваних операціях та не у межах господарської діяльності платника податку ТОВ «»ПФК ПРОМСТАЛЬ».

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вимог чинного законодавства право на валові витрати та податковий кредит існує, в загалі, по відповідним первинним документам бухгалтерського обліку та податковим накладним, наданим продавцем, виходячи з наступного: покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцям, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до податкових декларацій за умови необізнаності покупця щодо такої; сама собою несплата податку продавцем (у т.ч. у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на валові витрати, податковий кредит покупця на суму бюджетного відшкодування.

Відповідачем не надано до суду судових рішень щодо визнання договорів №100 від 26.11.09 року та №51 від 01.03.10 року недійсними, укладених між ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» та контрагентами ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ», код 36315609 та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД», код 34499186, відсутні також відомості щодо визнання недійсними первинних документів (у т. ч. актів про надання товарів), виписаних контрагентами ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД».

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміють діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність постійно велася підприємством, що підтверджується господарськими договорами, дослідженими податковим органом. Позивачем надано копію ліцензії, що надає право ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» займатися заготівлею, переробкою металобрухту чорних металів. В підтвердження виконання договорів поставки позивачем до суду надано копії видаткових накладних№3004/4 від 30.04.2010р., №30042 від 30.04.2010р., копії податкових накладних №3004/3, №3004/4, №30044 від 30.04.2010р., акти про відшкодування витрат з оплати залізничних тарифів в ході виконання умов договорів від 30.04.2010р., копії квитанцій про приймання вантажу (арк. справи 85-120), копії податкових декларацій ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» (арк. справи 71-81), копії банківської виписки в підтвердження здійснення оплат за отриманий позивачем товар.

Суд відзначає, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового. бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ», «ПФК ПРОМСТАЛЬ» - при укладанні і виконанні договорів поставки взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається із договорів поставки, укладених між позивачем та ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» і ТОВ «»ПФК ПРОМСТАЛЬ» вказані договори є двосторонніми, а по своїй суті договорами поставки.

Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки обєктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» і ТОВ «»ПФК ПРОМСТАЛЬ» договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених між позивачем та ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» і ТОВ «»ПФК ПРОМСТАЛЬ» договорах поставки, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані контрагенти на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту податку на дану вартість у квітні-травні 2010 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000672307/0 від 07.09.2010 р. та прийнятих за результатом розгляду скарг рішень № 0000672307/1 від 01.10.10 р. та №0000672307/2 від 01.11.10 року, дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК "Промсталь" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000672307/2 від 01.11.2010 року, податкове повідомлення - рішення № 0000672307/1 від 01.10.2010 року, податкове повідомлення - рішення № 0000672307/0 від 07.09.2010 року про сплату 968677,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 431144,10 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31.01.2011 року.

Суддя Піскун В.О.