Постанова № 13632065, 25.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" січня 2011 р. № 2а- 12454/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Латиш К.В,

представника відповідача - Ламанової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватної фірми "ЕСКО" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватна фірма «ЕСКО», звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд, з урахуванням наданих уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 23.09.2010р. №0000641800/0 про визначення ПФ «ЕСКО», код ЄДРПОУ 21258808, податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 45413, грн. 00 коп. основного платежу та 22706 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, всього 68119 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010р. №0000641800/0 про визначення ПФ «ЕСКО», код ЄДРПОУ 21258808, податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 45413, грн. 00 коп. основного платежу та 22706 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, всього 68119 грн. 50 коп., винесено ДПІ у Київському районі м. Харкова необґрунтовано, оскільки договори підряду, укладені між позивачем та ТОВ НПСО «Фокон», спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених такими договорами, та суми за цими господарськими угодами відображено у податковому та бухгалтерському обліку підприємства, податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, червень, липень, вересень 2007р. та деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні податкові періоди. Всі документи, необхідні для виконання умов договору та відображення у податковому, бухгалтерському обліку даних, в тому числі податкові накладні, оформленні згідно з чинним законодавством були надані ДПІ у Київському районі м. Харкова ще на час подання запиту.

Представник Позивача в судове засідання зявився та підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач Державна податкова інспекція в Київському районі м. Харкова у запереченнях на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на матеріали перевірки та пояснення громадянина ОСОБА_3 від 11.06.2008р. Відповідач вказує, що перевірку проведено відповідно до приписів діючого законодавства, висновки акту перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі документального аналізу податкової звітності позивача. Податкове повідомлення рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прийняте на підставі акту перевірки від 17.09.2010р. № 5486/18-010/21258808, яким встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за вересень 2007 року до сплати в бюджет на суму 45413,00 грн. Зазначає, що податкові накладні були підписані посадовою особою ОСОБА_3, який, згідно з його поясненнями від 11.06.2008р., не причетний до господарської діяльності ТОВ НПСО «Фокон». Угода між Позивачем та ТОВ «НПСО «Фокон» не спричиняє реального настання наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтвердженими податковими накладними. На підставі цього відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін встановив наступне.

Працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було направлено Позивачу запит від 09.04.2009р. № 6520/10/18-017 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліку наслідків фінансово-господарських операцій з ТОВ НПСО «Фокон» за період з 08.02.2007р. до 17.06.2008р. Позивач листом № 105/09-ДПС від 06.05.2009р. надав відповідь на запит із переліком документів, що пропонувалися для надання.

17.09.2010р. працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка Приватної фірми «ЕСКО» (код ЄДРПОУ 21258808) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ НПСО «Фокон», код ЄДРПОУ 34860109 за вересень 2007 року, про що складено акт перевірки від 17.09.2010р. № 5486/18-010/21258808, яким встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за вересень 2007 року до сплати в бюджет на суму 45413,00 грн.

Виходячи із пояснень директора ТОВ НПСО «Фокон» ОСОБА_3 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ НПСО «Фокон», відповідач дійшов висновку, що всі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт підписані від імені директора підприємства ОСОБА_3 складені із порушенням вимог закону та не мають юридичної сили.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 23.09.2010р. №0000641800/0 про визначення ПФ «ЕСКО» податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 45413, грн. 00 коп. основного платежу та 22706 грн. 50 коп. штрафних та фінансових санкцій, всього 68119 грн. 50 коп.

Позивач з прийнятим рішенням не погодився та звернувся до суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд зазначає, що порушення ПФ «ЕСКО» вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в акті перевірки обґрунтовано отриманими поясненнями директора ТОВ НПСО «Фокон» ОСОБА_3 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ НПСО «Фокон». В акті перевірки зазначено, що всі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт підписані від імені директора підприємства ОСОБА_3 складені із порушенням вимог ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимог «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», п.18 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку ії заповнення»» не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні відповідач підтвердив, що інших доказів непричетності ОСОБА_3 до фінансово-господарської діяльності ТОВ НПСО «Фокон», крім тексту даних пояснень, не має, кримінальна справа по факту вчинення злочину не порушувалась.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 08.02.2007року позивачем було укладено договір підряду №4 з Харківським Національним Університетом Радіоелектроніки, відповідно до умов якого заказник (ХНУРЕ) доручає, а Підрядник (ПП «ЕСКО») забезпечує у відповідності до кошторисної документації та умовами цього Договору виконання робіт по капітальному ремонту коридору корпусу «Е»/4 етаж/. Відповідно до п.1.3. Зазначеного Договору склад та обсяг робіт, визначені кошторисом. Відповідно до п.2.1.вартість робіт відповідно до договірної ціни складає 180654 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного Кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Відповідно до ч. 2,3 цієї статті, Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 28.03.2007р. та 20.07.2007р. позивачем було укладено договори субпідряду №28/3 та №20/70з ТОВ «НПСО «Фокон», відповідно до умов яких підрядчик (ТОВ «НПСО «Фокон») зобовязується у порядку та на умовах, визначених договором виконати роботи по ремонту адміністративних зданій, приміщень ХНУРЕ , а Замовник ТОВ «НПСО ФОКОН», прийняти роботи та сплатити за їх виконання. Відповідно до п.3.2.3. Договору Замовник зобовязується прийняти виконані роботи та підписати акти здачі прийняття виконаних робіт.

Отже, господарська діяльність між позивачем та ТОВ «НПСО «Фокон» у перевіряємих періодах здійснювалась на підставі господарських угод, відповідно до умов яких ПФ «ЕСКО» замовник (покупець), ТОВ «НПСО ФОКОН» - підрядник (продавець). Згідно з чинним законодавством України суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, про що свідчать реєстри податкових накладних та декларації з податку на додану вартість, що були надані позивачем та приєднані до матеріалів справи. Розрахунки за товари, роботи (послуги) проводились шляхом надання авансів з боку замовника (покупця) в формі сплати коштів на поточний рахунок ТОВ НПСО «ФОКОН», про що свідчать платіжні доручення №626 від 02.04.2007 року., №628 від 12.04.2007року, №692, 693 від 14.09.2007року, №706 від 21.09.2007року, №707 від 21.09.2007року. При виконанні умов господарських угод було складено акти здачі прийняття робіт №ФО-0000006 від 24.04.2007року, та №ФО-0000007 від 27.09.2007року. Всі ці документи були також надані позивачем. Тобто, у вересні 2007р. відбулися події, за наслідками яких постачальник ТОВ НПСО «ФОКОН» виписав податкові накладні №12 від 26.04.2007року, №19 від 27.09.2007року., а Позивач включив до складу податкового кредиту певні суми ПДВ, сплачені постачальникові при отримання результатів робіт.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено факту непричетності директора ТОВ НПСО «Фокон» ОСОБА_3 до господарських відносин між позивачем і ТОВ НПСО «Фокон» та не підписання останнім документів, при укладенні та виконанні правочинів. Інших документів, крім пояснень ОСОБА_3, на підтвердження цих фактів відповідач не надав та судом не виявлено. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив той факт, що кримінальну справу за фактом вчинення злочину не порушено та вироку суду з цього приводу немає, є лише пояснення ОСОБА_3

Також відповідач в обґрунтування нікчемності правочину укладеного з ТОВ НПСО «Фокон» посилається на ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне. Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо: 1) правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочин, спрямований на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Відповідачем не надано жодного доказу, який підтверджував би наявність фактів, що свідчать про спрямованість правочину між Позивачем та ТОВ НПСО «Фокон» на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, ухваленого податкового повідомлення-рішення. Відповідач, з огляду на вищевикладене, не надав доказів правомірності прийнятого ним рішення та не надав доказів в обґрунтування нікчемності чи недійсності правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ НПСО «Фокон». Всі вимоги закону щодо формування податкового кредиту були виконані, а заниження податку на додану вартість за вересень 2007р. на суму 45413,00 грн. відсутнє.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки від 17.09.2010р. № 5486/18-010/21258808 в частині порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за вересень 2007 року до сплати в бюджет на суму 45413,00 грн., є необґрунтованими, незаконними та такими, що не відповідають дійним обставинам справи, а, отже, і винесене на підставі вищезазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 23.09.2010р. №0000641800/0 про визначення ПФ «ЕСКО» податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 45413, грн. 00 коп. основного платежу та 22706 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, всього 68119 грн. 50 коп. є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 157, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "ЕСКО" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 23.09.2010 року № 0000641800/0 про визначення ПФ «ЕСКО», код ЄДРПОУ 21258808, податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 45413 грн. 00 коп. основного платежу та 22706 грн. 50 коп. штрафних та (фінансових) санкцій, всього 68119 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31.01.2011 року

Суддя Піскун В.О.