Ухвала суду № 136269450, 05.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/6610/13-ц

Провадження № 6/947/196/26

УХВАЛА

05.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву ОСОБА_1 , за участі первісного стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступника первісного стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс», боржника Приватного підприємства «Алекс 17-26», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитих постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року по цивільній справі №520/6610/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Алекс 17-26» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 року до Київського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» надійшла заява від ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитих постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року по цивільній справі №520/6610/13-ц.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що підставою для винесення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стало подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника громадянки України ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №520/6610/13-ц.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2024 року залишено без задоволення заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника громадянки України ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №520/6610/13-ц.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2024 року та задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до погашення заборгованості за виконавчими документами, виданими Київським районним судом м. Одеси на виконання судового рішення в справі №520/6610/13-ц.

У вищевказаній постанові, судом встановлено, що судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з іншою особою кредитну заборгованість, ухвалено судом першої інстанції 29 жовтня 2013 року та остаточно переглянуте касаційною інстанцією 16 вересня 2020 року; зобов`язання, покладені в тому числі й на ОСОБА_1 рішенням суду, не виконане. Боржником не здійснено на протязі багатьох років дій, спрямованих на виконання рішення.

Заявник в свою чергу вказує, що ОСОБА_1 протягом 2025 року намагалась добровільно сплачувати грошові кошти на погашення боргу в межах виконавчого провадження № 63750164, за наслідком чого відсутні підстави вважати, що заявник ухиляється від виконання рішення суду.

Крім того, заборона у виїзді за кордон станом на теперішній час унеможливлює для заявниці тимчасовий виїзд з території України для уникнення небезпеки для життя та здоров`я та пошуку роботи, яка б дозволила забезпечити безперебійне виконання рішення суду та подальше погашення боргу.

Таким чином, оскільки обставини за яких Одеським апеляційним судом було ухвалено постанову від 12.12.2024 року, усунуті, наразі змінились, заявниця вважає, що наявні підстави для скасування заходів вжитих відносно нього вказаною ухвалою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16.03.2026 року вказану заяву прийнято та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі та обов`язкової участі приватного виконавця.

Одночасно вказаною ухвалою суду витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича належним чином завірені копії матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів №520/6610/13-ц, виданих Київським районним судом міста Одеси, стягувачем за якими є Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕАЛАЙНС ФІНАНС", боржником - ОСОБА_1 .

30.03.2026 року від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича надійшли до суду заперечення на клопотання про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, разом з витребуваними копіями матеріалів виконавчого провадження.

У відповідності до заперечень, приватний виконавець просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в повному обсязі.

Приватний виконавець вказує на те, що станом на сьогодні боржниця так і не повідомила достовірне місце знаходження транспортного засобу, а саме: MITSUBISHI LANCER, номерний знак: НОМЕР_1 , який ще 30.12.2020 року постановою приватного виконавця було оголошено у розшук.

31.03.2026 року від представника Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» надійшли до суду заперечення на клопотання про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в повному обсязі. ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» посилається на приховування транспортного засобу (підтверджений актами виконавця від 2024 року) та ненадання відомостей про його місцезнаходження станом на 2026 рік є прямим та триваючим доказом ухилення. Поки майно приховане від арешту, неможливо стверджувати, що «обставини ухилення відпали».

У судове засідання призначене на 28.04.2026 року з`явився представник заявниці, який заяву ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити. Також представник надав усні пояснення стосовно даної заяви та пояснив, що легковий автомобіль, MITSUBICHI LANCER, 2007 р.в., Номер об`єкта: НОМЕР_2 , Номер державної реєстрації: НОМЕР_1 являється предметом застави іншої фінансової установи, про що було надано копію кредитного договору та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що на думку представника підтверджує відсутність намірів приховування транспортного засобу з боку заявниці, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду. Представник наголосив на тому, що виїзд за кордон окрім іншого потрібен ОСОБА_1 задля побачення з родичами та онуками. Окрім того, представник заявника вказав на те, що кредитний договір є забезпечений іпотечним зобов`язанням, що також підтверджено рішеннями судів у даній справі.

Інші сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

З урахуванням строків розгляду відповідної заяви, судом було ухвалено провести розгляд даної заяви в судовому засіданні 28.04.2026 року за наявною явкою учасників справи.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши подане до суду клопотання та оглянувши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву у судовому засіданні до 05.05.2026 року о 13 год. 30 хв. для його ухвалення і проголошення.

Дослідивши подану до суду заяву, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого було ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредитної лінії № CM-SME502/018/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 95 000,00 доларів США, зі встановленою плаваючою процентною ставкою 5,4 % + FIDR за користування кредитом на строк до 14 грудня 2014 року.

26 березня 2009 року, 14 жовтня 2009 року та 30 квітня 2010 року між банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові договори № 1, № 2 та № 3, відповідно до умов яких було змінено суму кредиту до 95 579,00 доларів США, строк остаточного повернення кредиту до 14 грудня 2016 року та розмір процентної ставки за користування кредитом.

На забезпечення виконання за вказаним кредитним договором 30 квітня 2010 року були укладені договори поруки між банком та ПП «Алекс 17-26»

№ SR-SME502/018/2007 й між банком та ОСОБА_2 № SR-SME502/018/2007/1.

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та приватного підприємства «Алекс 17-26» (далі ПП «Алекс 17-26») про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором (справа №520/6610/13-ц).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня

2013 року у справі №520/6610/13-ц позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПП «Алекс 17-26» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за кредитним договором від 14 грудня 2007 року № CM-SME502/018/2007 у розмірі 228 352,74 доларів США, що еквівалентно 1 825 223,45 грн за офіційним курсом Національного банку України (далі НБУ) станом на 07 травня 2013 року за 1 долар 7,993 грн).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договору поруки від 30 квітня 2010 року № SR-SME502/018/2007/1, солідарно

з ОСОБА_1 та ПП «Алекс 17-26» згідно договору поруки від 30 квітня 2010 року № SR-SME502/018/2007, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за укладеним 14 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»

та ОСОБА_1 договором про надання кредитної лінії №СМ-SME 502/018/2007, у загальному розмірі 1 061 254,59 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 07 травня 2013 року 7,993 грн за один долар США) еквівалентно 132 773,00 доларів США, і складається із: заборгованості за кредитом 95 579,00 доларів США; заборгованості за відсотками 37 194,00 доларів США. У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №520/6610/13-ц, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року у частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 скасовано. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року

у частині суми заборгованості за кредитним договором від 14 грудня

2007 року, стягнутої солідарно із ОСОБА_1 та приватного підприємства «Алекс 17-26» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», змінено, визначено розмір заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в сумі 95 579,00 доларів США (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять доларів США) заборгованості за кредитом, 1 056,85 доларів США (одна тисяча п`ятдесят шість доларів 85 центи) заборгованості за відсотками, а також 396,68 грн (триста дев`яносто шість грн 68 коп.) пені.

На виконання вищезазначеного рішення суду 23.11.2020 року були видані виконавчі листи, у тому числі виконавчий лист №520/6610/13-ц виданий 23 листопада 2020 року Київським районним судом м. Одеси на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Алекс 17-26» на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в сумі 95579,00 доларів США за кредитом, 1056,85 доларів США за відсотками, 396,68 грн. пені.

Постановою ВП №63750164 від 26 листопада 2020 року приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. відкрито провадження з виконання виконавчого листа №520/6610/13-ц, виданого 23 листопада 2020 року Київським районним судом м. Одеси на боржника ОСОБА_1 , про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Алекс 17-26» на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в сумі 95579,00 доларів США за кредитом, 1056,85 доларів США за відсотками, 396,68 грн. пені; зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанова ВП №63750164 від 26 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцію 27 листопада 2020 року за вихідним №4232 за вказаними у виконавчому документі та заяві стягувача адресами. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення боржник постанову про відкриття виконавчого провадження отримала 05 грудня 2020 року.

Постановою ВП №63750164 від 26 листопада 2020 року приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на суму 106299,44 доларів США та 2436,35 грн. з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом, стягнення з боржника винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 .

Постанова ВП №63750164 від 26 листопада 2020 року про арешт коштів боржника надіслана для виконання до 36 банківських установ, станом на 17 червня 2024 року виявлено та списано грошові кошти з рахунку АТ «Ощадбанк» у розмірі 1198,60 грн., з рахунку АТ «Універсал Банк» у розмірі 124,33 грн. Грошові кошти боржника в інших банківських установах відсутні або наявні арешти на кошти, що накладені раніше за іншими виконавчими провадженнями.

В ході перевірки майнового стану боржника виявлено квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що передана в іпотеку на підставі Договору іпотеки, посвідченого 14 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В., зареєстрованого в реєстрі за №2721.

За даними МВС за боржником зареєстрований транспортний засіб, автомобіль «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який 30 грудня 2020 року постановою приватного виконавця оголошений у розшук.

21 жовтня 2021 року за №63750164, 12 листопада 2021 року за №63750164, 21 травня 2024 року №63750164 приватним виконавцем надсилались вимоги, згідно яких боржник був забов`язаний надати пояснення із приводу невиконання рішення суду, декларацію про доходи та майно, довідку про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 , копії технічних та правовстановлюючих документів на вказану квартиру, проте законні вимоги приватного виконавця не були виконані.

23 листопада 2011 року приватним виконавцем було проведено опис квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складено відповідну постанову.

22 лютого 2022 року за №63750164 приватним виконавцем надіслано вимогу, згідно якою боржник був зобов`язаний надати безперешкодний доступ приватному виконавцю та супроводжуючим особам (представник СОД, оцінювачу, стягувачу, понятим тощо) до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» були введені певні обмеження щодо примусової реалізації майна, з урахуванням яких станом на сьогодні законом встановлена заборона щодо примусової реалізації квартири адресою: АДРЕСА_1 .

В рамках виконавчого провадження, приватним виконавцем встановлювалось, що згідно відповідей ПФУ та ДФС, боржник працевлаштована у ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ). Письмова згода на звернення стягнення на заробітну плату боржника не надходила.

З посиланням на те, що приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду, ненадання боржником декларації, в якій, зокрема, вказуються майно та готівкові кошти, що перебувають в інших осіб, але належить боржнику, посилаючись, що подальше виконання рішення суду стало неможливим саме через перешкоджання у його виконанні, вважаючи що боржниця ухиляється від виконання рішення суду, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 (справа № 520/6610/13-ц).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.06.2024 року за наслідком розгляду вказаного подання, заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника громадянки України ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №520/6610/13-ц залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року, якою встановлено вищевикладені обставини, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2024 року у справі №520/6610/13-ц скасовано. Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , до погашення заборгованості за виконавчими документами, виданими Київським районним судом м. Одеси на виконання судового рішення в справі №520/6610/13-ц.

Вказаною постановою також встановлено, що на розгляді судів перебувала справа №520/11833/15-ц щодо власності на транспортний засіб «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та іншого майна, що свідчить про те, що боржник та члени її родини використовують поділ майна для уникнення сплати боргу за судовим рішенням. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Боржник не реагує на вимоги виконавця, приховує свої доходи та майно з метою запобігання виконанню рішенню суду, від виконання рішення суду ухиляється.

В подальшому, як встановлено, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс Фінанс» укладено Договір факторингу №07/2024/1-РА від 26 липня 2024 року про відступлення права вимоги за Кредитним договором №CM-SME502/018/2007 від 14 грудня 2007 року та Договором поруки №SR-SME502/018/2007 від 30 квітня 2010 року.

04 грудня 2024 року (зареєстровано в суді 05 грудня 2024 року) ТОВ «Реалайнс Фінанс» подано заяву про заміну стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Реалайнс Фінанс» з примусового виконання виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Одеси по цивільній справі №520/6610/13-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ПП «Алекс 17-26» про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №CM-SME502/018/2007 від 14 грудня 2007 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року у справі №520/6610/13-ц вказану заяву ТОВ «Реалайнс Фінанс» (код ЄДРПОУ 44544575) про заміну стягувача задоволено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13.11.2025 року у справі №520/6610/13-ц, апеляційну скаргу Олексієнко Тетяни Іванівни в своїх інтересах та як директора приватного підприємства «Алекс 17-26» задоволено частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року скасовано. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» про заміну стягувача задоволено. Замінено стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) на правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» (код ЄДРПОУ 44544575) у примусовому виконанні виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Одеси в справі №520/6610/13-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Алекс 17-26» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

31.01.2025 року приватним виконавцем Колечко Д.М. в рамках виконавчого провадження ВП №63750164 винесено постанову, якою замінено в рамках зазначеного виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 стягувача з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС».

Згідно із ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Відповідно ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Положеннями ч. 5 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Також слід враховувати, що Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, передбачено підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження: закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України на підставі пунктів 19, 20 розділу III, пункту 16 розділу VIII, пункту 6 розділу XVI цієї Інструкції; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

З аналізу зазначених норм слідує, що скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Предметом розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України як такої, а виключно наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Так розглядаючи дану заяву, з поданих до суду доказів судом встановлено, що після звернення приватного виконавця з поданням та встановлення на підставі нього до боржниці ОСОБА_1 тимчасового обмеження виїзду за межі України в рамках виконавчого провадження ВП №63750164, мало місце наступним обставинам.

Як вбачається, ОСОБА_1 24.07.2024 року здійснено подання приватному виконавцю Колечко Д.М. декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи відносно себе.

У відповідності до відповіді на запит №314070085 від 13.0.2026 року до пенсійного фонду України встановлено, що боржниця ОСОБА_1 працевлаштована у ФОП ОСОБА_3 та отримає дохід, за наслідком чого 13.02.2026 року приватним виконавцем Колечко Д. М. у зазначеному виконавчому провадженні винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Також у відповідності до поданих ОСОБА_1 платіжних інструкцій вбачається, що за її дорученням, фізичними особами здійснювалась сплата грошових коштів на рахунок приватного виконавця Колечко Д.М. на погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження ВП 63750164 з примусового виконання виконавчого листа №520/6610/13-ц, а саме: 10.02.2026 року в сумі 7000 грн.; 12.02.2025 року в сумі 120,02 грн.; 14.03.2025 року в сумі 201,03 грн.; 12.04.2025 року в сумі 104 грн.; 10.05.2025 року в сумі 205,05 грн.; 20.06.2025 року в сумі 109,06 грн.; 12.07.2025 року в сумі 154,07 грн.; 05.08.2025 року в сумі 141,08 грн.; 06.08.2025 року в сумі 120,02 грн.; 08.08.2025 року в сумі 641,08 грн.; 08.08.2025 року в сумі 891,08 грн.; 06.09.2025 року в сумі 777,09 грн.; 16.10.2025 року в сумі 501,10 грн.; 20.10.2025 року в сумі 301,10 грн.; 21.10.2025 року в сумі 454,10 грн.; 01.11.2025 року в сумі 511,11 грн.; 09.11.2025 року в сумі 1011,11 грн.; 27.10.2025 року в сумі 531,10 грн.; 30.12.2025 року в сумі 101,12 грн.

З приводу доводів стягувача та виконавця про приховання боржницею належного їй транспортного засобу, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду, суд вважає неспроможними, приймаючи, що відповідно розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна Легковий автомобіль, MITSUBICHI LANCER, 2007 р.в., Номер об`єкта: НОМЕР_2 , Номер державної реєстрації: НОМЕР_1 перебуває у заставі у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" та розмір основного зобов`язання становить 18500,00 доларів США., а відтак є забезпеченням за іншим зобов`язанням боржника перед ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Приймаючи вищевказані обставини в цілому, суд вважає доведеними доводи ОСОБА_1 , що починаючи зі встановлення відносно неї постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року тимчасового обмеження виїзду за межі України, наразі змінились обставини, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 , як боржника за виконавчим провадженням 63750164, від виконання рішення суду.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язання, а за ухилення від їх виконання. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Слід зазначити, що сама по собі наявність невиконаного зобов`язання не свідчить про ухилення боржника від виконання судових рішень, і не може бути визнана судом підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним поданням було посилання виконавця саме на невиконання боржником зобов`язань за рішенням суду.

Враховуючи досліджені матеріали справи, суд вважає, що наразі наявний факт зміни обставин що передували встановленню тимчасовому обмеженню боржнику у праві виїзду за межі України, станом на теперішній час відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на невиконання рішення суду, у тому числі на приховування транспортного засобу, яке зазначає приватний виконавець та стягувач. Наявні у справі докази свідчать про те, що транспортний засіб перебуває у заставі іншої фінансової установи, що об`єктивно підтверджує відсутність наміру його приховувати.

Таким чином, твердження заінтересованих осіб про приховування майна є припущенням, яке не ґрунтується на належних доказах.

Крім того, поведінка ОСОБА_1 свідчить про вжиття нею заходів, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема шляхом часткових оплат заборгованості у межах виконавчого провадження.

В матеріалах справи відсутні докази злісного або умисного ухилення від виконання судового рішення.

Отже, як вбачається, ОСОБА_1 здійснюються дії спрямовані на виконання рішення суду, остання отримує офіційний дохід, з якого проводяться звернення стягнення на заробітну платупід арештом перебуває належне йому майно. Це свідчить про реальне виконання зобов`язань, хоча й у тривалому часовому вимірі.

Водночас слід врахувати, що розмір заборгованості є значним, а її погашення здійснюється переважно за рахунок отриманих божником доходів. За таких умов відсутні реальні прогнози щодо строків повного виконання рішення суду процес може тривати роками. Тому застосоване обмеження у праві виїзду за межі України не може розглядатися як ефективний засіб примусу до швидкого погашення боргу.

Таким чином, продовження дії заборони у виїзді за межі України в даному випадку не досягає своєї мети воно не прискорює виконання рішення суду, але водночас суттєво обмежує особисті права боржника, що може бути розцінено як непропорційне втручання у його свободу пересування.

Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Автоматична, необмежена заборона у праві виїзду за межі країни є порушенням статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, § § 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою "Луордо проти Італії " (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою "Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини" (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою "Сіссаніс проти Румунії"), скарга N 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та наявними підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), що було накладено на підстави постанови Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року у справі № 520/6610/13-ц за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича.

Керуючись ст.ст.259, 260, 352-354, 441 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участі первісного стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступника первісного стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс», боржника Приватного підприємства «Алекс 17-26», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитих постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року по цивільній справі №520/6610/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Алекс 17-26» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України встановлене громадянці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), що було накладене на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року у справі № 520/6610/13-ц за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича в межах виконавчого провадження №63750164.

Копію ухвали направити до адміністрації Державної прикордонної служби України (м.Київ, вул. Володимирська, 26), для виконання.

Копію ухвали суду скерувати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Л. В. Калініченко