Вирок № 13622434, 04.02.2011, Перечинський районний суд Закарпатської області

Геваза Справа № 1-16/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 року м. Перечин Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В.О.

при секретарі - Багара Н.М.,

з участю обвинувача - прокурора Орсаг Р.В.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

представників потерпілої адвоката ОСОБА_2,гр.ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з середньою-спеціальною освітою, вантажника ЗАТ «Перечинський ЛХК», одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого

за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

21 листопада 2010 року біля 18.30 год. підсудний ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2101» д/н «НОМЕР_1», рухаючись по автодорозі між селами Т.Ремета та Туриця Перечинського району Закарпатської області, вчинив наїзд на гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійної рани тімяної ділянки голови, закритого перелому с/з лівого стегна зі зміщенням. Вищевказані тілесні ушкодження є характерними для ДТП і виникли внаслідок удару виступаючими частинами транспорту, що рухається, під час чого потерпіла знаходилася у вертикальному або близькому до нього положенні повернута найбільш імовірно задньою поверхнею тіла до автомобіля, що скоїв не неї наїзд з послідуючим закидуванням тіла на капот, відкиданням та ударом об тверде підлегле покриття. По давності виникнення, згідно медичної документації, вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час ДТП, що мала місце 21 листопада 2010 року та згідно висновку судово-медичної експертизи кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, розкаявся та показав, що 21 листопада 2010 року він знаходився в с. Т.Ремета Перечинського району Закарпатської області в гостях у тещі, де також знаходилися гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9 В подальшому приблизно о 18.00 год. гр. ОСОБА_7, гр.ОСОБА_8 та гр.ОСОБА_9 збиралися йти додому в с. Туриця і він сказав, що відвезе їх на власному автомобілі марки «ВАЗ-2101», д/з «НОМЕР_1», темно-синього кольору. Через 10 хв. вони всі сіли в його автомобіль і він поїхав у с. Туриця зі швидкістю приблизно 50 км/год. На відрізку дороги між селами Т.Ремета - Туриця приблизно на відстані 200-300 метрів від с. Т.Ремета йому на зустріч рухався автомобіль, у якого було увімкнене дальнє світло фар. Підсудний ОСОБА_4 в свою чергу зменшив швидкість та показав йому дальнім світлом і він приблизно за 7 м переключився на ближнє світло. При розїзді його засліпило світло зустрічного автомобіля, і він продовжував рух по проїзній частині ближче до правого узбіччя зі швидкістю приблизно 40 км, та в цей момент відчув удар в праву частину свого автомобіля і побачив, що він збив пішохода. Після чого він одразу зупинився і побіг до пішохода. Підійшовши ближче, він побачив, що це дівчина, яка плакала та говорила, що у неї дуже болить ліва нога. Біля них відразу зупинився інший автомобіль марки «БМВ», державний номер та водія він не знає. Водій даного автомобіля підійшов до нього, запитав, чи викликати швидку допомогу, однак на даній ділянці дороги мобільного зв'язку не було. Тоді вони вдвох взяли дану дівчину і понесли її в автомобіль марки «БМВ» та водій даного автомобіля відвіз потерпілу на станцію швидкої допомоги с. Т.Ремета. Він також розвернув свій автомобіль і поїхав на станцію швидкої допомоги. Пасажири, яких він віз, а саме гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9 далі самостійно пішли пішки в с. Туриця.

Крім того, підсудний повністю визнав цивільні позови, які заявлені в кримінальній справі державним обвинувачем та представниками потерпілої.

Враховуючи те, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний та представники потерпілої правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, розмір цивільного позову ніким не оспорюється, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України обмежується визнавальними показами підсудного, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

З урахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині і кваліфікує його дії за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 12 КК України вчинений підсудним ОСОБА_4 злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Як особа ОСОБА_4 по місцю проживання характеризуються позитивно (а.с. 87).

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_4, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудному, суд не знаходить.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, винному ОСОБА_4 необхідно для його виправлення і попередження нових злочинів призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ст. 286 ч. 1 КК України. В той же час, з врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_4 можливі без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, тобто звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що цивільний позов, заявлений прокурором Перечинського району до підсудного в інтересах держави в особі відділу охорони здоровя Перечинської РДА в розмірі 1 835 гривень, витрачених на лікування потерпілої слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, заявлений представником потерпілої адвокатом ОСОБА_2, слід задовольнити повністю, оскільки суд вважає доведеним в повному обсязі належними та допустимими доказами розмір заявленої моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням тяжкості наслідків злочину та обставин справи суд визначає в сумі 12000 гривень.

Питання речових доказів та судових витрат вирішити в порядку ст.ст. 81, 93 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, с у д , -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь відділу охорони здоровя Перечинської районної державної адміністрації грошові кошти в сумі 1835 (одна тисяча вісімсот тридцять пять) гривень 00 копійок, витрачених на лікування ОСОБА_6 у Перечинській ЦРЛ (р/р 31410544700195, одержувач УДК в Перечинському районі, банк ГУДК в Закарпатській області, МФО 812016, ідентифікаційний код 22107968).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, мешканки АДРЕСА_2, грошові кошти в сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок як моральну шкоду.

Речовий доказ по справі, а саме автомобіль марки «ВАЗ-2101», державний номерний знак «НОМЕР_1», який знаходиться на відповідальному зберіганні у підсудного ОСОБА_4 такому повернути.

Судові витрати по справі за проведення автотехнічної експертизи у розмірі 322 (триста двадцять двох) гривень 20 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області, р/р 31256272210434, код ЄДРПОУ 25575144, банк одержувача УДК в Закарпатській області, МФО 812016, свідоцтво платника ПДВ 10119511, ІПН 255751407015, призначення платежу: «КЕКД 25010100. За автотехнічну експертизу №2727/469 від 13 грудня 2010 року».

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: В. О. Чепурнов