Постанова № 13622087, 25.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 р. справа № 2а-28266/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року № 0001721640/0 на суму 7028 грн. 52 коп.

за участю представників

від позивача: Старих С.Н., директор

від відповідача: Лєгостаєва К.О., за довір.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Автотранспортник» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року № 0001721640/0 на суму 7028 грн. 52 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати податку на додану вартість.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Автотранспортник» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом, включене до ЄДРПОУ за номером 30792800.

8 листопада 2010 року відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка підприємства щодо своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету, наслідки якої викладені в акті перевірки від 8 листопада 2010 року № 1608/15/30792800.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року № 0001721640/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 7028 грн. 52 коп. за затримку на 119 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 14057 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначено норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (дійсний до 1 січня 2011 року, на час виникнення спірних правовідносин) (надалі Закон № 2181).

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, якою позивач визначив загальну суму податкової заборгованості з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 14057 грн.

Як вбачається з акту перевірки, об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем 30 серпня 2010 року, 10 вересня 2010 року, 20 вересня 2010 року, 21 вересня 2010 року, 23 вересня 2010 року та 27 вересня 2010 року узгодженої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 14057 грн.

З виписок Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» вбачається, що позивачем 30 серпня 2010 року платіжним дорученням № 831 сплачено податок на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 5000 грн., 10 вересня 2010 року платіжним дорученням № 881 сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1000 грн., 20 вересня 2010 року платіжним дорученням № 941 сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1300 грн., 21 вересня 2010 року платіжним дорученням сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1700 грн., 23 вересня 2010 року платіжним дорученням сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 2500 грн., 27 вересня 2010 року платіжним дорученням № 973 сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 5000 грн.

Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки за нормами законодавства з оподаткування, зокрема Закону № 2181, рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним з урахуванням статті 11 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року № 0001721640/0 на суму 7028 грн. 52 коп., задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 16 листопада 2010 року № 0001721640/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на додану вартість у розмірі 7028 грн. 52 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 28 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.