Постанова № 13609648, 14.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2011 р. справа № 2а-13305/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Наумової К.Г.

при секретаріМельниковій І.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька (м. Донецьк)

про скасування податкових повідомлень - рішень

за участю представників сторін: від позивача - Сидоренко М.А.

від відповідача - Амбарцумова М.Г. , Сичова І.О.,

Кузнецова Я.О., Базишен Р.О.,

Бистров М.І.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька (надалі ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.05.2010 року: № 0000122344/0/20335263/6988, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень - квітень 2009 р. та червень грудень 2009 року на 4920662 грн. та № 0000122344/0/20335263/6989, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за січень - лютий 2010 року на суму 881222 грн.

Заявою про заміну предмету позову від 15.07.2010 року позивач змінив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.05.2010 року: № 0000122344/0/20335263/6988, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень - квітень 2009 р. та червень грудень 2009 року на 4920662 грн. та № 0000112344/0/20335263/6989, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за січень - лютий 2010 року на суму 881222 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач зазначає, що строки для передання актів перевірок платнику податків ДПІ не дотримано. Позапланова перевірки 20.04.2010 року проведена за відсутності законних підстав.

ДПІ вже були проведені перевірки за деклараціями з ПДВ за березень - квітень 2009 р. та червень грудень 2009 року і ніяких порушень не було виявлено. До того ж справи за цими періодами були вже розглянуті судом, рішення набрали законної сили.

Крім цього, договори, укладені з ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ», ТОВ «АМК - Трейдинг», ТОВ «Інтербіс- Сервіс», ТОВ «Вуглетранссервіс», ТОВ «Будартель» є дійсними, виконані обома сторонами, усі первинні документи були надані ДПІ для перевірки.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне. В ході перевірки за результатами відпрацювання ланцюгів постачання підприємств контрагентів позивача ДПІ отримані відповіді інших податкових органів та встановлено, що по операціях з ТОВ «АМК - Трейдинг», ТОВ «Вуглетранссервіс», ТОВ «Торг - ТПВМ», ТОВ «Інтербіс- Сервіс», ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ», ТОВ «Будартель», ТРВ «КФ « Сервіс - Комплект» не виявлено наявності розумних економічних та інших причин систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності а не виключно чи переважно за рахунок флотування податкового кредиту. У звязку з чим включена позивачем сума ПДВ до складу податкового кредиту по вказаним постачальникам зменшена згідно п.п 7.4.1. п. 7.4. ст. .7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з проведенням нікчемних правочинів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» є субєктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видано виконавчим комітетом Донецької міської ради, дата проведення державної реєстрації 26.10.1993 року, є платником податку на додану вартість, з 29.01.2009 року взято на облік в ДПІ Куйбишевського району м. Донецьку.

ДПІ за період з травня 2009 року по березень 2010 року були проведені позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню згідно декларацій з ПДВ за лютий грудень 2009 року та складені відповідні довідки і акти.

20.04.2010 року ДПІ була проведена невиїзна позапланова перевірка, за результатами якої складений акт № 1831/23-313/20335263 «Про результати невиїзної позапланової перевірки з питань відпрацювання ланцюгів постачання по залишкам невідшкодованих сум ПДВ ТОВ «Інтербіс» (код за ЄДРПОУ 20335263) заявлених до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у березні грудні 2009 року».

На підставі направлення на проведення перевірки від 06.04.2010 року ДПІ у період з 06.04.2010 року по 19.04.2010 року була проведена виїзна перевірка, за результатами якої складений акт від 20.04.2010 року № 1833/23-313/20335263 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтербіс» (код за ЄДРПОУ 20335263) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтня, грудня 2009 року, січня 2010 року».

20.04.2010 року ДПІ складений акт про неможливість вручення акту невиїзної позапланової перевірки № 22/23-313/20335263, у якому зазначено, що станом на 20.04.2010 року посадові особи позивача не з`явились до податкового органу для підписання та узгодження акту невиїзної позапланової перевірки, про що складено акт про неможливість вручення акту невиїзної позапланової перевірки.

20.04.2010 року ДПІ також складений акт № 23/23-313/20335263 відмови від підпису акту виїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтербіс», у якому зазначено, що 20.04.2010 року посадовими особами позивача директором Міхневичем А.В. та головним бухгалтером Луканіної А.М. відмовлено у підпису акту виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за січень, лютий 2010 року.

Вказані акти перевірки із супровідними листами від 20.04.2010 року за № 6061/10/23-313 та № 6060/10/23-313 були направлені позивачеві на його адресу для підписання та узгодження.

На підставі акту перевірки № 1831/23-313/20335263 від 20.04.2010 року ДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 05.05.2010 року № 0000122344/0/20335263/6988, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень - квітень 2009 р. та червень грудень 2009 року на 4920662 грн.

На підставі акту перевірки № 1833/23-313/20335263 від 20.04.2010 року ДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 05.05.2010 року № 0000112344/0/20335263/6989, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за січень - лютий 2010 року на суму 881222 грн.

З акту перевірки № 1831/23-313/20335263 від 20.04.2010 року вбачається наступне.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон), завищення заявленої суми ПДВ по деклараціях 2009 року: березень 201295 грн., квітень 101950 грн., червень 87327 грн., липень 102599 грн., серпень 390000 грн., вересень 24499 грн., жовтень 274826 грн., листопад 2287122 грн., грудень 1451044 грн.

Вказане порушення встановлено шляхом відпрацювання ланцюгів постачання підприємств контрагентів, в процесі якого ДПІ отримані відповіді з інших податкових органів. На підставі цих відповідей ДПІ встановлено, що операції позивача з ТОВ «АМК - Трейдинг», ТОВ «Вуглетранссервіс», ТОВ «Торг - ТПВМ», ТОВ «Інтербіс- Сервіс» є нікчемними.

З акту перевірки № 1833/23-313/20335263 від 20.04.2010 року вбачається наступне.

Перевіркою встановлено, порушення п. 1.8., ст.. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст.. 7 Закону у звязку з проведенням нікчемних правочинів та відсутністю надмірної сплати до бюджету, що призвело до завищення заявленої до бюджетного відшкодування за січень 2010 року на 377217 грн., за лютий на суму 504005 грн.

Вказане порушення також було виявлено ДПІ шляхом відпрацювання ланцюгів постачальників позивача.

Як вже зазначалося, суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень, лютий 2010 року виникли за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтня, грудня 2009 року, січень 2010 року.

За зазначений період суми податкових кредитів декларацій сформовані за рахунок наступних постачальників позивача: ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ», ТОВ «Глорія Трейд», ТОВ «АМК - Трейдинг», ТОВ «Інтербіс- Сервіс», ТОВ «Вуглетранссервіс», ТОВ «Будартель».

Щодо ТОВ «Вуглетранссервіс». У актах перевірок зазначено, що вугілля цим підприємством придбавалось у ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД та продавалось позивачеві. Угода між цими підприємствами є нікчемною, оскільки ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД не було платником ПДВ у період з 16.10.2009 року по 10.12.2009 рік. За цей період цим підприємством ТОВ «Вуглетранссервіс» видавались податкові накладні. Остання декларація з ПДВ була подана ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД за жовтень 2009 року. З пояснень засновника, керівника ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД з 28.01.2010 року ОСОБА_9 вбачається, що він не мав ніякого відношення до даного підприємства. У первинних документах цього підприємства керівником зазначений Биков Р.В. Основні засоби на даному підприємстві відсутні, власні складські приміщення та площі також відсутні, договори оренди складських приміщень укладатись не могли. До перевірки не надано товарно-транспортних накладних та інших документів про транспортування вугільної продукції. Факт надходження товару на орендовані площі ТОВ «Вуглетранссервіс» встановити не можливо. Крім цього, ТОВ «Вуглетранссервіс» не надано документів, згідно яких відбувався би рух товару до позивача, а також документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ.

З акту перевірки Стахановської ОДПІ від 26.03.2010 року № 238/23-35663924 вбачається, що у ТОВ «Вуглетранссервіс» були взаємовідносини з ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» у період, що перевірявся. ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД зареєстроване 13.08.2008 року, його директором є Биков Р.В., 16.10.2009 року свідоцтво ПДВ ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД анульоване, наступне видане 10.12.2009 року, остання декларація з ПДВ за жовтень 2009 року. В ході перевірки встановлено, що за період з 16.10.2009 року до 10.12.2009 року ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД видавало ТОВ «Вуглетранссервіс» податкові накладні. З пояснень засновника, керівника ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД з 28.01.2010 року ОСОБА_9 вбачається, що він не мав ніякого відношення до даного підприємства. У первинних документах ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД керівником зазначений Биков Р.В. Основні засоби на даному підприємстві відсутні, власні складські приміщення та площі також відсутні, договори оренди складських приміщень укладатись не могли. Тобто умови зберігання вугільної продукції у ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» відсутні, що підтверджує неможливість фактичного отримання вугілля від ТОВ «Вуглетранссервіс». До перевірки не надано товарно-транспортних накладних та інших документів про транспортування вугільної продукції. Факт надходження товару на орендовані площі ТОВ «Вуглетранссервіс» встановити не можливо.

Реалізація придбаного протягом лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, листопада 2009 року від ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» вугілля здійснювалось ТОВ «Вуглетранссервіс» в адресу позивача за договором № 01/02 від 12.02.2009 року та додаткових угод до нього.

Аналіз наведеного доводить наступне. Керівником ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД з моменту існування був Биков Р.В., а ОСОБА_9 став засновником та керівником цього підприємства лише з 28.01.2010 року. Спірні операції були здійснені протягом 2009 року, первинні документи ТОВ «Донбассконтракт» ЛТД підписані Биковим Р.В. У 2009 році ОСОБА_9 не мав відношення до цього підприємства. Таким чином, спірні документи підписані належним керівником.

Факт анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Донбассконтракт» не підтверджений належними доказами.

У довідці зазначено, що ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» не мало власних складських приміщень, а договори оренди укладати не могло. З цього вбачається, що ці висновки ґрунтуються на припущеннях, а саме ДПІ не встановлено факту, що ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» не користується складськими приміщеннями на підставі цивільно-правових договорів, відповідно спростовується висновок Стахановської ОДПІ щодо неможливості фактичного отримання вугілля ТОВ «Вуглетранссервіс».

Крім цього, Стахановської ОДПІ не встановлено обставин та умов транспортування вугільної продукції. Відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів про транспортування вугільної продукції не є доказом відсутності транспортування товару.

У акту перевірки Стахановської ОДПІ також не вбачається, яким чином нею було встановлено, що саме вугілля, яке було придбано ТОВ «Вуглетранссервіс» у ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» було продано позивачеві. При співставленні даних щодо реалізації вугільної продукції вбачається не відповідність обсягів придбання та реалізації цієї продукції.

Крім цього, ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» не є безпосереднім постачальником позивача.

За таких обставин, висновок Стахановської ОДПІ щодо нікчемності операцій ТОВ «Вуглетранссервіс» та ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» є необґрунтованим.

Позивачем також до матеріалів справи наданий договір постачання № 01\02 від 12.02.2009 року, укладений між позивачем (покупцем) та ТОВ «Вуглетранссервіс» (продавцем), згідно якого позивач придбавав вугілля та документи, які підтверджують виконання цього договору сторонами, а саме: видаткові накладні, акти прийому передачі вугілля, квитанції приймання вантажу, посвідчення про якість вугілля, рахунки фактури, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, банківські виписки, які підтверджують оплату отриманого товару, у тому числі ПДВ.

Щодо ТОВ «АМК - Трейдинг». У актах перевірок зазначено, що ДПІ неодноразово направляла ДПІ у Калінінському районі м. Донецька запити щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «АМК - Трейдинг», але інформація не була отримана.

З актів перевірок не вбачається, яким саме чином ДПІ зробила висновок щодо не встановлення нею реального настання правових наслідків, які б витікали з договору про постачання вугілля на адресу позивача та господарська операція позивача з ТОВ «АМК - Трейдинг» піддаються сумніву стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання таких послуг.

На підставі викладеного та згідно п. 1.8. ст.. 1 Закону ДПІ вважає, що неможливо підтвердити надмірну сплату ПДВ у звязку з чим господарська операція позивача з ТОВ «АМК - Трейдинг» піддається сумніву.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи наданий договір транспортного експедирування № 04/06 від 25.06.2009 року з додатком, укладений між позивачем (замовник) та ТОВ «АМК - Трейдинг» (експедитор), який регулює взаємовідносини сторін, повязані з організацією та здійсненням транспортного експедирування вантажів, які перевозяться залізничним транспортом по території України, а також документи, які підтверджують виконання цього договору сторонами, а саме: акти передавання - прийому робіт, звіт експедитора, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують оплату наданих послуг, у тому числі ПДВ.

Щодо ТОВ «Торг - ТПВМ». З актів перевірок вбачається, що ДПІ була отримана інформація з ДПІ у Київському районі м. Донецька, згідно якої на цьому підприємстві працює одна особа, виробничі потужності відсутні, ніяких дозволів та ліцензій воно не має, станом на 20.04.2010 року порушено провадження по справі про банкрутство № 42/159Б від 19.11.2009 року.

Надалі ДПІ робить висновки про те, що господарська операція позивача з ТОВ «Торг - ТПВМ» піддається сумніву стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання таких послуг та посилається на п. 1.8. ст.. 1 Закону.

До матеріалів справи ДПІ не надана інформація, яка була отримана нею від ДПІ у Київському районі м. Донецька, тому аналізувати її не вбачається можливим.

Аналіз наведеного в актах перевірок доводить, що викладеної інформації не вбачається, що ТОВ «Торг - ТПВМ» не мало можливості фактично здійснювати свої договірні зобовязання за договором, укладеним з позивачем. Наявність справи про банкрутство ТОВ «Торг - ТПВМ» не є підставою для визнання угод, укладених з цим підприємством нікчемними.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір транспортного експедирування від 24.11.2008 року з додатком, укладений між позивачем (замовником) та ТОВ «Торг - ТПВМ» (експедитором), який регулює взаємовідносини сторін, повязані з організацією та здійсненням транспортного експедирування вантажів, які перевозяться залізничним транспортом по території України, а також документи, які підтверджують виконання цього договору сторонами, а саме: акти передавання - прийому робіт, звіт експедитора, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують оплату наданих послуг, у тому числі ПДВ.

ДПІ не надано доказів того, що ТОВ «Торг - ТПВМ» не відобразило зазначену операцію у податковому обліку та у складі податкових зобовязань, отриманих від позивача ПДВ.

Щодо ТОВ «Інтербіс - Сервіс». З актів перевірок вбачається, що ДПІ була проведена зустрічна перевірка цього підприємства, в ході якої виявлено, що до перевірки не надано товарно транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування вугільної продукції, відсутні документи, які підтверджують рух товару від продавця до покупця, а також документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети).

Податковий кредит ТОВ «Інтербіс - Сервіс» сформовано по операціям з ЧП «КФ «Парадігма», яке у січні 2010 року не задекларувало податкові зобовязання на суму 36941 грн.. Згідно отриманої відповіді Ленінської МДПІ м. Луганську підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Матеріалів щодо причетності до фінансово-господарської діяльності вказаного контрагента до ДПІ станом на 20.04.2010 року не надходили. Свідоцтво ПДВ анульовано 09.02.2010 року.

З наведеного вбачається, що спірні операції відбувались протягом 2009 року, а свідоцтво ПДВ ЧП «КФ «Парадігма» анульовано 09.02.2010 року, тобто після виконання господарських операцій. Відсутність ЧП «КФ «Парадігма» за юридичною адресою не може вважатися підставою нікчемності вказаних угод, оскільки діючим законодавством не встановлено такої підстави для визнання правочину нікчемним.

Крім цього, акт виходу на юридичну адресу ЧП «КФ «Парадігма» від 18.01.2010 року і саме тільки станом на цей час була встановлена відсутність підприємства за юридичною адресою, а спірні правовідносини відбувалися до січня 2010 року.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір постачання № 10/7 від 17.07.2008 року з додатками, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтербіс - Сервіс» (продавець), згідно якого позивач придбаває у власність вугілля та документи, які підтверджують виконання цього договору сторонами, а саме: видаткові накладні, акти прийому передачі вугілля, квитанції приймання вантажу, посвідчення про якість вугілля, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують оплату отриманого товару, у тому числі ПДВ.

Щодо ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ». З актів перевірок вбачається, що від ДПІ у м. Свердловську ДПІ була отримана довідка зустрічної перевірки від 10.02.2010 року, де зазначено, що постачальником вугілля ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» є МПП «Кронас». На момент проведення перевірки матеріалів щодо зустрічної перевірки цього постачальника до ДПІ не надходило. Згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що у МПП «Кронас» виробничі та основні фонди відсутні, працюючих 6 осіб. Таким чином, господарська операція позивача з ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» піддається сумніву стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання господарської діяльності. У звязку з вищевикладеним відсутня наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів. Крім цього, ДПІ посилається на п. 1.8. ст. 1 Закону.

З довідок ДПІ у м. Свердловську від лютого 2010 року та 02.04.2010 року вбачається наступне. ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» є діючим підприємством, має дозвіл на виконання робіт підвищеної безпеки, виробничі потужності та основні фонди. Для перевірки були надані усі первинні документи по взаємовідносинам з позивачем, а саме: накладні (акти виконаних робіт тощо), податкові накладні, перевізні документи, виписки банку. ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» є частково виробником реалізованої продукції та частково посередником. Постачальником реалізованої продукції ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» частково є МПП «Кронас», МПП «Будоптторг», ТОВ «Промресурси» та ПП «Променерго». По цим постачальникам були надані усі первинні документи. За результатами перевірки ДПІ у м. Свердловську встановлено, що розбіжностей з відомостями, отриманими від позивача не виявлено. Також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від позивача.

З довідки ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 26.05.2010 року про перевірку контрагента ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» МПП «Кронас» вбачається наступне. Підприємство має у власності основні фонди, виробничих потужностей та складських приміщень у власності не має. Первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» надані, окрім транспортних документів, транспортування здійснювалось за рахунок ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ». За результатами перевірки встановлено, що розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» не виявлено. Також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ».

З інформації Ленінської МДПІ м. Луганська щодо перевірки контрагента ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» ТОВ «Промресурси» вбачається, що його місцезнаходження ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» не встановлено. Остання податкова звітність з прибутку надана за 2009 рік., з ПДВ надана 22.03.2010 року.

З інформації Ленінської МДПІ м. Луганська щодо перевірки контрагента ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» МПП «Будоптторг» вбачається, що ДПІ на адресу підприємства направлений запит про надання документів для перевірки, але документи ще не отримані.

Інформації по контрагенту ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» ПП «Променерго» ДПІ до матеріалів справи не надано.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір постачання № 07/05-08 від 07.05.2008 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» (продавець) з додатковою угодою та додатками, згідно якого позивач придбавав у власність вугілля, а також документи, які підтверджують виконання цього договору сторонами, а саме: видаткові накладні, акти прийому передачі вугілля, квитанції приймання вантажу, посвідчення про якість вугілля, рахунки фактури, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують оплату отриманого товару, у тому числі ПДВ.

За таких обставин, висновок ДПІ щодо нікчемності угод ТОВ «УФ « Восток Уголь АГ» з позивачем є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Щодо ТОВ «Будартель». З аків перевірок вбачається, що його місцезнаходження не встановлено, засновником цього товариства з позивач. Таким чином, господарська операція між позивачем та ТОВ «Будартель» піддається сумніву стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання господарської діяльності у звязку з чим неможливо підтвердити надмірну сплату ПДВ згідно п. 1.8. ст. 1 Закону.

З інформації ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 08.04.2010 року щодо перевірки ТОВ «Будартель» вбачається, що місцезнаходження цього підприємства не встановлено, а його засновником є позивач.

З огляду на викладене, суд зазначає, що обсяг наведеної інформації не дає можливості дійти висновку щодо нікчемності укладених угод між позивачем та ТОВ «Будартель». Факт відсутності ТОВ «Будартель» за юридичною адресою та той факт, що позивач є його засновником не можуть слугувати підставами для визнання укладених угод нікчемними.

Крім цього, факт не знаходження за юридичною адресою ТОВ «Будартель» встановлений ДПІ в Артемівському районі м. Луганська 08.04.2010 року, тобто після виконання спірних господарських операцій.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір постачання № 02/10 від 15.10.2009 року з додатком, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ «Будартель» (постачальник), згідно якого позивач придбавав вугілля, а також документи, які підтверджують виконання цього договору сторонами, а саме: видаткові накладні, акти прийому передачі вугілля, квитанції приймання вантажу, посвідчення про якість вугілля, рахунки фактури, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують оплату отриманого товару, у тому числі ПДВ.

Суд також зазначає, що позивачем були укладені договори на придбання вугільної продукції та експедиторських послуг, які виконані обома сторонами, позивачем була здійснена оплата товару та послуг, що підтверджується відповідними банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи. Крім цього, виконання вказаних угод також підтверджується податковими накладними.

Це отримане вугілля від наведених постачальників позивачем було експортовано своїм контрагентам, що не заперечується ДПІ, а також підтверджується контрактом № 01/07 від 09.07.2009 року з додатками, контрактом № 07/02 від 25.02.2009 року з додатками, контрактом від 02.04.2007 року № INB-MC/01-04.С, укладеного позивачем з Компанією « METCOAL TRADING S. A.», актами прийому передачі вугільної продукції,квитанціями про приймання вантажу, вантажними митними деклараціями (том 2 аркуш справи 155 - 161; том 3 аркуш справи 192 205; том 4 аркуш справи 223-228. 232 237; том 6 аркуш справи 174-188; том 7 аркуш справи 164 178; том 8 аркуш справи 20-31; том 9 аркуш справи 113 133; том 11 аркуш справи 32-64, 164-187; том 12 аркуш справи 15, 16, 34, 40-43).

Виконання сторонами своїх договірних обовязків свідчить про вчинення сторонами угоди дій, направлених на її виконання.

Крім того, суду не доведено, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, у вигляді бюджетного відшкодування, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Матеріали справи містять у повному обсязі первинні документи (договори, накладні, податкові накладні, банківські документи тощо), якими підтверджується фактичне укладання та виконання договорів, а також сплату позивачем ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Згідно ст.. 203 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Ст. 228 ЦКУ встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

ДПІ суду не доведено, яким саме чином вищевказані договори були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5. ст.. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд не приймає посилання ДПІ на відсутність у позивача транспортних документів, з огляду на наступне.

Під час судового розгляду справи позивачем було пояснено суду, що у нього дійсно відсутні первинні документи по транспортуванню вугільної продукції, оскільки згідно договорам постачання купівля вугілля здійснюється ним на умовах FCA (залізнична станція відправлення) згідно вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000 року. Відповідно до зазначених умов постачальник має надати вугілля вказаному позивачем перевізнику - Укрзалізниця у визначеному місці (залізнична станція відправлення) та здійснити його завантаження у залізничні вагони. При цьому вантажовідправником є сам постачальник або уповноважена ним особа.

Відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів продаж вугілля здійснюється позивачем на умовах CPT (морські торгові порти України). Відповідно до зазначених умов позивач має надати вугілля перевізнику - Укрзалізниці, з яким у нього укладено договір перевезення та оплатити перевезення до визначеного місця призначення (морські торгові порти України). При цьому поставка вважається здійсненою в момент надання вугілля перевізнику.

Таким чином, придбання вугілля позивачем та його подальший продаж відбуваються одночасно в момент надання вугілля перевізнику. Доказом постачання вугілля є заповнена накладна (комплект перевізних документів) із зазначенням дати приймання вугілля до перевезення. В процесі виконання зазначених договорів постачання вугілля позивач не є відправником та отримувачем вантажу в розумінні Статуту залізниць України, тому накладні (комплекти перевізних документів) у нього не зберігаються.

Зазначені пояснення позивача підтверджуються матеріалами справи.

Крім цього, суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість», яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обовязок щодо визначення обєкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну у підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку покупця.

Закон не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем товарів (послуг) обєкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку платником податку продавцем товарів (послуг).

До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав ці товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Закон не містить норми, яка б ставила отримання платником бюджетного відшкодування з ПДВ в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Ст. 7 Закону передбачений лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату ПДВ.

Закон також не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вже зазначалось, наявними у матеріалах справи документами підтверджується укладання та виконання господарських операцій, які є обєктом оподаткування, відповідно до вимог Закону. Зазначене підтверджує реальність цих операцій, тобто правомірність включення сум ПДВ по цим операціям до податкового кредиту, а також правильність суми, яка заявлена позивачем до відшкодування.

З огляду на зазначене, формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з наведеними контрагентами та визначення бюджетного відшкодування здійснено у відповідності до норм пунктів 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, відповідно висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 05.05.2010 року № 0000122344/0/20335263/6988 та № 0000112344/0/20335263/6989 не можуть вважатися обґрунтованими та законними, відповідно підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість», Цивільним кодексом України, ст. ст. 2, 712, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька від 05.05.2010 року № 0000122344/0/20335263/6988, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень - квітень 2009 р. та червень грудень 2009 року на 4920662 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька від 05.05.2010 року № 0000112344/0/20335263/6989, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за січень - лютий 2010 року на суму 881222 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено та підписано 19 січня 2011 р.

Суддя Наумова К.Г.