Рішення № 136195234, 23.04.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1019/26

Номер провадження 2/585/831/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаряКириленко Ю.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом Шкапенка Олександра Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Шкапенко О.В., який діє в інтересах ТОВ «Акцент Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 , на користь АТ "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101708500171652 від 21.02.2024 року у розмірі 52513,26 UAH грн. станом на 12.03.2026 року, та судові витрати у розмірі 2662,4 грн. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 21.02.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту Клієнт, Позичальник, Відповідач) уклав з АТ «А-Банк» (скорочена назва АТ А-Банк, далі по тексту Банк, Кредитор, Позивач) кредитний договір ABH0CT155101708500171652, щодо надання останній кредиту в розмірі 70900.00 грн. строком на 60 місяців (тобто до 20.02.2029 року) зі сплатою процентів у розмірі 75.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Станом на 12.03.2026 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 52513,26 грн., яка складається з: 40756,240000000005 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10927,89 грн. загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. загальний залишок заборгованості за комісією. 829,13 грн. загальний залишок заборгованості за пенею. При стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закону України «Про споживче кредитування». Так, в ст. 1054 ЦК України, а саме в ч. 3 зазначено, що Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, тобто не ЦК України, а окремим законом, тобто ЗУ «Про споживче кредитування». Саме тому в даному випадку використовується не п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набирав чинності 24.12.2023 р., +30 днів = 23.01.2024 р.), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється відвідповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконаннязобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Слід зазначити, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498- IX (набрав чинності 24.12.2023 р., +30 днів = 23.01.2024 р.) вимога пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється. Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил наданнябанківськихпослуг в А-Банку (Заяві на погодження використання електронного підпису). У разі, якщо вказані документи підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.

Ухвалою суду від 27 березня 2026 року провадження у вказаній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 23 квітня 2026 року.

В судове засідання позивач явку представника не забезпечив. В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 16.03.2023 року звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву (а.с.19)

21.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» з заявою про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101708500171652. Сума кредиту 70900,00 грн. Строк 60 місяців ( а.с. 8).

З паспорту споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» вбачається, що позичальник ознайомлений з умовами кредитування, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, що підтверджується його електронним підписом з ідентифікатором (а.с.7).

Згідно меморіального ордера № TR.34922562.28671.65455 від 21.02.2024 року ПАТ «Акцент - Банк» перерахував на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 70900 грн. (а.с. 13).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № ABH0CT155101708500171652 від 21.02.2024, укладеного між АТ «Акцент Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 12.03.2026 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 52513,26 грн., яка складається з: 40756,240000000005 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10927,89 грн. загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. загальний залишок заборгованості за комісією. 829,13 грн. загальний залишок заборгованості за пенею (а.с.11-12).

З виписки по кредиту від 12.03.2026 року р. № ABH0CT155101708500171652 вбачається, що за період з 21.02.2024 12.03.2026 року відповідач користувався кредитними коштами (а.с.13 зв.-14).

Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу виконання кредитного зобов`язання, які регулюються ст. ст. 526, 530, 536, 610, 612, 625, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексуУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 525 ЦК забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Нормою ст.599 ЦК України визначено, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони,або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно вимог ч.1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11Закону України від 12 травня 1991року №1023-XII «Про захистправ споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що Договір між сторонами був укладений у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «А-Банк». В суду не має сумніву, що саме ОСОБА_1 отримав кредитні кошти.

Відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість в сумі 52513,26 грн.

Враховуючи, що відповідач користувався наданими позивачем коштами, не надав суду заперечень, щодо незгоди із наданим кредитом та розміром нарахованої заборгованості по кредиту, доказів про відсутність заборгованості у розмірі вказаному в розрахунку, суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що позов обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2662,40 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 526, 530, 536,610, 612, 625, 1048, 1049, 1050,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Шкапенка Олександра Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь АТ "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № № ABH0CT155101708500171652 від 21.02.2024 року станом на 12.03.2026 року у розмірі 52 513,26 грн. (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот тринадцять гривень 26 копійок) та 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга