Рішення № 136192673, 04.05.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/494/26

Провадження № 2/135/416/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04.05.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача

26 березня 2026 року представник позивача АТ «ДТЕК Західенерго» Черевко Ю.М. звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, у якій просить стягнути з відповідачів на користь АТ «ДТЕК Західенерго» заборгованість у розмірі 18 019 грн 81 коп., а також судові витрати у розмірі 3 328 грн 00 коп., які складаються із сплаченого судового збору.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що АТ «ДТЕК Західенерго» в особі ДТЕК Ладижинська ТЕС є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів м. Ладижин на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року. Оплата за такі послуги здійснюється відповідно до тарифів, затверджених (погоджених) рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а отже, є споживачами житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, споживач зобов`язаний здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не передбачені відповідним договором. Також законодавство встановлює, що споживач не звільняється від обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги, отримані ним до укладення відповідного договору.

Однак, відповідачі систематично не сплачують надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим станом на 01 березня 2026 року загальна заборгованість за період з 01.10.2016 по 01.03.2026 складає 18 019 грн 81 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість у зазначеному розмірі, а також судові витрати, що становлять 3 328 грн 00 коп. судового збору.

Відповідачі відзив на позовну заяву до суду не подали, заперечень проти позову та доказів погашення заборгованості не надали.

ІІ. Процесуальні дії у справі

01 квітня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов.

Представник позивача Черевко Ю.М. подав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Повідомлення відповідачу ОСОБА_2 здійснювалось через оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою https://court.gov.ua/sud0211//. Відповідач не подав відзиву чи інших письмових пояснень.

Отже, суд вжив усіх належних заходів для повідомлення відповідачу ОСОБА_2 про розгляд справи та надання йому можливості реалізувати своє право на захист.

Водночас відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд рекомендованим листом із повідомленням про вручення надіслав ухвалу про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами на адресу їх зареєстрованого місця проживання, підтверджену матеріалами справи.

Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній». Інших відомостей про зміну місця проживання чи перебування відповідачів, а також про наявність іншої поштової або офіційної електронної адреси матеріали справи не містять; повідомлень від відповідачів з цього приводу до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення судової кореспонденції рекомендованим листом на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання такого повідомлення належним, оскільки подальше отримання або неотримання листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічний підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження № 11-268заі18), наголосивши, що належне повідомлення має місце у разі надсилання судового документа на дійсну (реальну) адресу особи. Крім того, у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 Верховний Суд дійшов висновку, що поштові відправлення, повернуті з позначкою «закінчення терміну зберігання» чи подібним формулюванням, вважаються належно врученими за умови їх надсилання на адресу реєстрації фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники справи зобов`язані інформувати суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження), а за відсутності такої заяви судові документи надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає чи не перебуває.

За таких обставин суд доходить висновку, що шляхом направлення кореспонденції на зареєстровану адресу відповідачів та отримання поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній» суд вчинив усі необхідні та достатні дії для належного повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відкриття провадження у справі та про її розгляд, що відповідає вимогам статей 128131, 274, 280 ЦПК України та узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

ІІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення

Частина перша статті 280 ЦПК України передбачає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду чи повідомлень про поважні причини неявки не подавали, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень по суті спору не подали, доказів сплати заборгованості не надали.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин. Представник позивача подав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення, чим виконано умову пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України щодо згоди позивача на заочний розгляд.

За сукупності наведених обставин суд констатує наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для ухвалення заочного рішення: відповідачів належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, вони у засідання не з`явилися без поважних причин, відзив на позовну заяву не подали, позивач не заперечує проти заочного вирішення спору. У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в заочному порядку за правилами статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Ладижинська теплова електрична станція», яка є відокремленим підрозділом АТ «ДТЕК Західенерго», надавала послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення житлово-комунальні послуги (постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення) для мешканців м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області. АТ «ДТЕК Західенерго» є правонаступником ПАТ «ДТЕК Західенерго» (а.с. 12-13).

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 14).

Відділ ведення реєстру Ладижинської територіальної громади надав інформацію (відповідь № 23-17-419 від 27.03.2026), що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не значаться зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_1 .

Однак відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками вказаної квартири, а отже зобов`язані утримувати квартиру та сплачувати житлово-комунальні послуги, зокрема і ті які надавалися АТ «ДТЕК Західенерго» за період з 01.10.2016 по 01.03.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритому для проведення платежів за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нарахована заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 жовтня 2016 року по 01 березня 2026 року у розмірі 18 019 грн 81 коп. (а.с. 9-11).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Станом на момент розгляду справи відповідачі не надали суду доказів сплати вказаної суми заборгованості.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями та споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими згідно із законодавством, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23).

Суд звертає увагу, що з огляду на вказані правові позиції Верховного суду, у цьому випадку для виникнення обов`язку оплати житлово-комунальних послуг є визначальними саме факт їх надання споживачеві та користування останнім ними, а не факт наявності відповідного договору.

Відповідно до ст. 332 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Отож, Закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.

Водночас обов`язок утримувати майно, включаючи обов`язок щодо сплати комунальних послуг, покладається законом на відповідачів як на співвласників квартири незалежно від факту їх реєстрації чи проживання у житловому приміщенні. Непроживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності так само як і факт відсутності реєстрації особи у квартирі не звільняє її, як власника квартири від обов`язку нести витрати щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц, від 25 червня 2020 року у справі №520/16591/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не передбачені відповідним договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має право висувати проти вимог кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ «ДТЕК Західенерго» є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а отже, зобов`язані утримувати квартиру та сплачувати житлово-комунальні послуги; АТ «ДТЕК Західенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення; відповідачі мають заборгованість за спожиті послуги у розмірі 18 019 грн 81 коп. за період з 01 жовтня 2016 року по 01 березня 2026 року; заборгованість не погашена у добровільному порядку, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 3?328 грн 00 коп., що підтверджується платіжними документами від 15.08.2025 та 10.03.2026 (а.с. 6-7).

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «ДТЕК Західенерго» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3?328 грн 00 коп.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «ДТЕК Західенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 18 019 (вісімнадцять тисяч дев`ятнадцять) грн 81 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «ДТЕК Західенерго» судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп., по 1 109 (одна тисяча сто дев`ять) грн 33 коп. з кожного.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго», код ЄДРПОУ 23269555, місце знаходження: вул. Козельницька, 15, м. Львів, 79026;

- відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

- відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 04.05.2026.

Суддя