Рішення № 136192674, 04.05.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/460/26

Провадження № 2/135/399/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04.05.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року у розмірі 14 910 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 98169007, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого кредитодавець на засадах платності, строковості та зворотності перерахував грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4 200 грн.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за договором кредиту, а саме непогашенням заборгованості ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року у загальному розмірі 14 910 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 4 200 грн та відсотками 10 710 грн. Також позивач просив стягнути з відповідачки 2 662 грн 40 коп. судового збору та 5 500 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву до суду не подала, заперечень проти позову та доказів погашення заборгованості не надала.

ІІ. Процесуальні дії у справі

24 березня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позов.

Представник позивача Міньковська А.В. в позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами була надіслана відповідачці ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу її зареєстрованого місця проживання, зазначену в позовній заяві та підтверджену матеріалами справи.

Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній». Інших відомостей про зміну місця проживання чи перебування відповідачки, а також про наявність іншої поштової або офіційної електронної адреси матеріали справи не містять; повідомлень від відповідачки з цього приводу до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення судової кореспонденції рекомендованим листом на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання такого повідомлення належним, оскільки подальше отримання або неотримання листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічний підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження № 11-268заі18), наголосивши, що належне повідомлення має місце у разі надсилання судового документа на дійсну (реальну) адресу особи. Крім того, у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 Верховний Суд дійшов висновку, що поштові відправлення, повернуті з позначкою «закінчення терміну зберігання» чи подібним формулюванням, вважаються належно врученими за умови їх надсилання на адресу реєстрації фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники справи зобов`язані інформувати суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження), а за відсутності такої заяви судові документи надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає чи не перебуває.

За таких обставин суд доходить висновку, що шляхом направлення кореспонденції на зареєстровану адресу відповідачки та отримання поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній» суд вчинив усі необхідні та достатні дії для належного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі та про її розгляд, що відповідає вимогам статей 128131, 274, 280 ЦПК України та узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

ІІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення

Частина перша статті 280 ЦПК України передбачає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду чи повідомлень про поважні причини неявки не подавала, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень по суті спору не подала, доказів сплати заборгованості не надала.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин. Представник позивача у позовній заяві та у поданому згодом клопотанні просила розглянути справу за її відсутності та прямо не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, чим виконано умову пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України щодо згоди позивача на заочний розгляд.

За сукупності наведених обставин суд констатує наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для ухвалення заочного рішення: відповідачку належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, вона у засідання не з`явилася без поважних причин, відзив на позовну заяву не подала, позивач не заперечує проти заочного вирішення спору. У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в заочному порядку за правилами статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

20 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (клієнт) було укладено кредитний договір № 98169007 (а. с. 10-15), згідно з умовами якого: сума кредиту 4 200 грн (п. 3. 1.); строк кредитування - 90 днів, який складається з: пільгового періоду, що становить 16 календарних днів з 20.09.2021 по 06.10.2021, під час якого застосовується пільгова процентна ставка 2,5% (п. 3.2.1); стандартного періоду, що становить 74 календарних днів з 07.10.2021 по 19.12.2021, під час якого застосовується стандартна процентна ставка 3 % (п. 3.2.2). Клієнт має право скористатися пільговою процентною ставкою повторно, якщо він сплатив проценти за користування кредиту не пізніше 3-х днів після останнього дня попереднього пільгового періоду, у такому випадку клієнт обирає наступний пільговий період у значенні від 1 до 30 днів, після чого підписується додатковий договір, в якому зазначається строк наступного пільгового періоду та оновлений строк кредитування (п. 4.4.).

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є додатком № 1 до договору № 98169007 від 20 вересня 2021 року, загальна вартість кредиту становить 15 204 грн, з них: 4 200 грн - сума кредиту, 11 004 грн - відсотки за користування кредитом. Кількість днів кредитування 90, з 20.09.2021 по 19.12.2021 (а. с. 15 зворотна сторона).

Кредитний договір № 98169007 підписаний відповідачкою 20 вересня 2021 року шляхом введення одноразового ідентифікатора «242834» в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», що підтверджується довідкою (а.с. 22), згідно якою ОСОБА_1 ідентифікована первісним кредитором та їй на зазначений нею номер мобільного телефону смс відправлено вказаний вище одноразовий ідентифікатор.

06 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (позикодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 (клієнт) до кредитного договору № 98169007 від 20 вересня 2021 року було укладено додатковий договір № 1 (а. с. 16-17), згідно з умовами якого: строк наступного пільгового періоду 5 днів з 06.10.2021 по 11.10.2021 (п. 2.1.), оновлений строк кредитування - 90 днів, який складається з: пільгового періоду, що становить 21 календарний день з 20.09.2021 по 11.10.2021, під час якого застосовується пільгова процентна ставка 2,5% (п. 3.2.1); стандартного періоду, що становить 69 календарних днів з 12.10.2021 по 04.01.2022, під час якого застосовується стандартна процентна ставка 3 % (п. 3.2.2). Додатковий договір підписаний відповідачкою шляхом введення одноразового ідентифікатора «242834» в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс».

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є додатком № 1 до кредитного договору № 98169007 від 20 вересня 2021 року (зі змінами, внесеними згідно додаткового договору № 1 від 06 жовтня 2021 року), загальна вартість кредиту становить 15 099 грн, з них: 4 200 грн - сума кредиту, 10 889 грн - відсотки за користування кредитом. Кількість днів кредитування 90, з 20.09.2021 по 04.01.2022 (а. с. 17).

11 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (позикодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 (клієнт) до кредитного договору № 98169007 від 20 вересня 2021 року було укладено додатковий договір № 1 (а. с. 18-19), згідно з умовами якого: строк наступного пільгового періоду 30 днів з 11.10.2021 по 10.11.2021 (п. 2.1.), оновлений строк кредитування - 90 днів, який складається з: пільгового періоду, що становить 51 календарний день з 20.09.2021 по 10.11.2021, під час якого застосовується пільгова процентна ставка 2,5% (п. 3.2.1); стандартного періоду, що становить 39 календарних днів з 11.11.2021 по 04.01.2022, під час якого застосовується стандартна процентна ставка 3 % (п. 3.2.2). Додатковий договір підписаний відповідачкою шляхом введення одноразового ідентифікатора «242834» в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс».

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є додатком № 1 до кредитного договору № 98169007 від 20 вересня 2021 року (зі змінами, внесеними згідно додаткового договору № 1 від 11 жовтня 2021 року), загальна вартість кредиту становить 14 469 грн, з них: 4 200 грн - сума кредиту, 10 269 грн - відсотки за користування кредитом. Кількість днів кредитування 90, з 20.09.2021 по 04.01.2022 (а. с. 19).

Кредитні кошти в сумі 4 200 грн відправлені 20.09.2021 через систему iPay.ua шляхом зарахування на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується копією листа за підписом директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с.23).

На підтвердження розміру заборгованості відповідачки перед ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року, згідно з яким загальна сума заборгованості становила 14 910 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 4 200 грн та відсотками 10 710 грн (а.с. 20-21).

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого перша сторона передає (відступає) другій стороні за плату право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі прав вимоги, за кредитними договорами, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 2428). Того ж дня сторони договору факторингу підписали акт прийому-передачі реєстру прав вимог (а.с. 30). ТОВ «Фінансова компанія «Позика» перерахувало відповідну плату за набуття права вимоги згідно з платіжною інструкцією (а.с. 48).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог, складеного до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року у загальному розмірі 14 910 грн (а.с. 29).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідачка не надала суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надала доказів належного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Укладення електронного договору про споживчий кредит

Загальні вимоги до чинності правочину визначено статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) за письмовою згодою сторін.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Суд встановив, що 20 вересня 2021 року відповідачка у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» добровільно та усвідомлено подала заявку на отримання кредиту. Ця електронна заявка зберігається в особистому кабінеті відповідачки на сайті позикодавця. Після подання заявки ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» надіслало відповідачці одноразовий цифровий код (ідентифікатор) на її мобільний телефон. Введення відповідачкою цього одноразового пароля слугувало підтвердженням акцепту згоди на укладення кредитного договору № 98169007 від 20 вересня 2021 року в електронній формі. Отже, між відповідачкою та первісним кредитором було укладено електронний кредитний договір на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору). Аналогічним чином сторонами 06 та 11 жовтня 2021 року було укладено додаткові договори № 1 до вказаного кредитного договору.

Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідачка отримала проєкт кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомилася з його умовами і Правилами надання позики ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідачка мала можливість повно і належно ознайомитися з умовами надання кредиту до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість її волевиявлення. Згідно з умовами самого кредитного договору та додаткових договорів до нього, вони містять усі істотні умови та укладені у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договором прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов`язковим для сторін.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв`язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕПОІ неодноразово підтверджувалася в судовій практиці. Так, у постанові Верховного Суду у справі №?524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільних правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №?561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, поки судом не встановлено іншого. Будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору відсутні, а тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов`язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачкою та первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» було належним чином укладено кредитний договір № 98169007 від 20 вересня 2021 року та додаткові угоди № 1 до нього від 06 та 11 жовтня 2021 року на умовах, визначених сторонами в електронній формі. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документ, за яким відповідачці були перераховані кредитні кошти (сума 4?200 грн 00 коп.) на вказаний нею банківський рахунок. Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника.

Відповідачка отримала обумовлені договором кошти, у зв`язку з чим зобов`язана повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.

Відступлення права вимоги (заміна кредитора)

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за спірним зобов`язанням суду надав: копію договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика», а також копію відповідного витягу з реєстру прав вимоги до зазначеного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів того, що вказаний договір факторингу визнано недійсним, матеріали справи не містять; стороною відповідачки таких доказів суду не надано. За відсутності спростування презумпції правомірності цього правочину суд виходить із того, що договір факторингу є чинним, а права вимоги за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року правомірно перейшли від ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» в обсязі й на умовах, що існували на момент відступлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло статусу нового кредитодавця за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року та має право звертатися до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідачки як з боржника за цим договором.

Розрахунок заборгованості та доказування її розміру

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення, суд з`ясовує, чи мали місце обставини, на які посилалися сторони, та якими доказами вони підтверджуються, а також встановлює інші фактичні дані, що мають значення для вирішення спору, і докази на їх підтвердження.

Звертаючись із позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» просило суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року у розмірі 14 910 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 4 200 грн та відсотками 10 710 грн.

Відповідачкою фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 4 200 грн. Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» матеріали справи не містять.

Надані позивачем розрахунки заборгованості свідчать, що станом на визначені в цих документах дати загальна сума боргу за договором становить 14 910 грн, у тому числі сума основного боргу та нараховані відсотки, і такий розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору та рухом коштів за ним. Із розрахунків також убачається, що відповідачка здійснювала окремі платежі в рахунок погашення заборгованості, однак вони не призвели до повного виконання зобов`язань і не спростовують наявності заявленої до стягнення суми боргу.

Відповідачка не подала до суду власного розрахунку заборгованості, не навела конкретних заперечень щодо правильності чи повноти розрахунку позивача та не надала жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення боргу чи інший його розмір. За усталеною практикою Верховного Суду, за відсутності спростування розрахунку заборгованості з боку позичальника та за наявності документального підтвердження нарахувань і руху коштів, такий розрахунок може бути покладений судом в основу судового рішення.

За сукупністю наведеного суд доходить висновку, що позивач належно підтвердив документами розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року, факт неналежного виконання відповідачкою своїх грошових зобов`язань знайшов об`єктивне підтвердження, а доводи та розрахунок позивача відповідачкою не спростовано.

Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості в сумі 14 910 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги державою.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 49); договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 (а.с. 43 - 47); додаткової угоди № 98169007 до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 (а.с. 46); детального опису наданих послуг за позовом (а.с. 47); акту надання послуг № 98169007 від 16.02.2026 (а.с. 31).

За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Позика» надавалася професійна правнича допомога адвокатом Горобей Р.Г. на підставі договору про надання правничої допомоги правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. З вказаних вище наданих адвокатом документів слідує, що предметом наданої правничої допомоги є: письмова консультація; правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій; складеня позовної заяви та формування додатків до неї.

Враховуючи викладене вище, складність справи, тривалість затраченого адвокатом часу, пропорційність витрат до предмета спору та обсягу фактично наданих послуг, суд вважає, що заявлені витрати є співмірними, обґрунтованими і пропорційними обсягу здійсненої роботи та наданої послуги, а тому суд приходить до висновку про задоволення заяви та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 5 500 грн.

Щодо судового збору

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 03.03.2026 (а.с. 7).

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Позика» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 98169007 від 20 вересня 2021 року у розмірі 14 910 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 5 500 (пять тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місце знаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, ЄДРПОУ 39493634;

- відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 04.05.2026.

Суддя