Рішення № 136191597, 01.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.05.2026

Справа № 334/1603/26

Провадження № 2/334/1942/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 травня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

директор ТОВ «ФК «ЕЙС» Поляков О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 7630120 від 27.02.2024 у сумі 28 587,87 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 27.02.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 7630120 на суму 8 000 гривень. Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. На виконання умов Кредитного договору, 27.02.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-2033 відповідача. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. 23.10.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. 16.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором в сумі 32 587,87 гривень. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 32 587,87 гривень, яка складається з: 7 998,40 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 20 589,47 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 4 000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні та зазначив, що позивач не надав жодного договору (згідно із Законом України «Про споживче кредитування» (статті 9-13) та ЦК України (статті 1054-1057) по кредиту та на протязі всього часу з моменту нібито підписання договору і не повідомив про зарахування коштів та не повідомив умови договору. На протязі часу з 27.02.2024 по 03.03.2026 його ніхто не інформував про наявність боргу. Про наявність боргу дізнався 03.03.2026, коли вже побачив в додатку Дія судову справу. Звертає увагу, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству Закону України № 891-IX від 15.09.2020.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача про те, що він не ознайомлений з умовами кредитування є безпідставними, оскільки за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - https://creditplus.ua/documents, ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику оприлюднених у вільному доступі, після цього добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів. Це зумовлено тим, що укладення договору без попереднього ознайомлення з зазначеними Правилами було б технічно неможливим, оскільки процес оформлення договору передбачає обов`язкове підтвердження факту ознайомлення з ними. Тобто, на момент укладення договору у відповідача була можливість відмовитись від укладення даного договору, але ОСОБА_1 погодився з даними умовами, отримав грошові кошти та користувався ними. Відповідачем не додано доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 7630120 від 27.02.2024 вимогам законодавства та про несправедливість його умов. Звертає увагу на висновки, до яких дійшов Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 під час розгляду справи № 243/6552/20. Зокрема, Верховним судом було зазначено, «що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Отже, договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачу в СМС-повідомленні. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор C4198 введено 27.02.2024 о 20:42:36. Будучи обізнаним із умовами кредитування, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно договору факторингу. Слід також зазначити, що відповідач частково виконував зобов`язання за Кредитним договором, а саме: 25.03.2024 в частині погашення процентів за користування кредитними коштами у загальному розмірі 24 гривні. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «АВЕНТУС Україна» виконало взяті на себе зобов`язання та ініціювало переказ коштів в загальній сумі 8 000 гривень на картковий рахунок відповідача. Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Не є підставою для звільнення боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання боржника свого зобов`язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «А-БАНК» наступну інформацію: чи емітувалась на ім`я відповідача платіжна картка № НОМЕР_2 ; факт зарахування коштів на платіжну Карту (маска Карти) за період від 27.02.2024 до 03.03.2024 в сумі 8 000 гривень; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я відповідача; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки № НОМЕР_1 -ХХХХ-2033 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних відповідача. Витребувані докази суду не подані. Ухвалою від 17.04.2026 застосовані до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заходи процесуального примусу та повторно витребувані вищевказані докази. Витребувані докази подані суду 28.04.2026.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу в його електронний кабінет та отримана ним 05.03.2026. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України позивач є належним чином повідомленим про розгляд справи. Також ухвала про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку його місцем проживання. Рекомендований лист повернувся до суду з відміткою про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження від 12.03.2026. Таким чином відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

27.02.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7630120 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 8 000 гривень (пункт 1.3), на платіжну картку № НОМЕР_4 (пункт 2.1), строком на 360 днів (пункт 1.4), стандартною процентною ставкою 2,20% в день (пункт 1.5.1), зниженою процентною ставкою 0,01% в день (пункт 1.5.2), штрафом в сумі 240 гривень на 4 день невиконання та/або неналежного виконання та в сумі 80 гривень починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Отримання відповідачем кредиту в сумі 8 000 гривень підтверджується платіжною інструкцією № 464915983758.128, випискою по руху коштів по рахунку та листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 13.11.2024 № 20241113-1/1.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за Кредитним договором склала 32 587,87 гривень, яка складається з: 7 998,40 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 20 589,47 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 4 000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент укладання кредитного договору, договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).

Частиною п`ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином ознайомлений із умовами Кредитного договору, що підтверджується накладенням відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором С4198.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.

У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

На підставі Договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024, акту прийому-передачі реєстру боржників, реєстру боржників, платіжної інструкції № 166 від 30.10.2024, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7630120 від 27.02.2024 в сумі 32 587,87 гривень, яка складається з: 7 998,40 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 20 589,47 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 4 000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до Договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025, акту прийому-передачі реєстру боржників, реєстру боржників, платіжної інструкції № 459 та № 460 від 27.11.2025, № 465 від 28.11.2025, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7630120 від 27.02.2024 в сумі 32 587,87 гривень, яка складається з: 7 998,40 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 20 589,47 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 4 000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором заборгованість склала 32 587,87 гривень, яка складається з: 7 998,40 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 20 589,47 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 4 000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що відповідач отримав у ТОВ «АВАНТУС УКРАЇНА» кредит у сумі 8 000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_4 , строком на 360 днів, стандартною процентною ставкою 2,20% в день, зниженою процентною ставкою 0,01% в день, штрафом в сумі 240 гривень на 4 день невиконання та/або неналежного виконання та в сумі 80 гривень починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредит та нараховані кредитодавцем проценти у встановлений договором строк не повернув.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором за Кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за Кредитним договором склала 32 587,87 гривень, яка складається з: 7 998,40 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 20 589,47 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 4 000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, суд дійшов до наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 1734-VIII в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закону України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 (далі - Закон № 3498-ХІ).

Пунктом 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У той же час перехідні положення закону застосовуються у разі, якщо необхідно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ХІ встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що Кредитним договір був укладений 27.02.2024, тобто після внесення змін до частини п`ятої статті 8 Закону № 1734-VIII, відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.

Згідно з пунктом 1.5.1 Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,20%, з пунктом 1.5.2 знижена процентна ставка становить 0,01%.

Провівши власний розрахунок в частині розміру заборгованості по процентам суд дійшов до наступного.

В період з 27.02.2024 до 27.03.2024 кредитодавцем нарахована заборгованість у сумі 24 гривні по зниженій процентній ставці (0,01%) у сумі 0,80 гривень у день. 25.03.2024 відповідачем сплачені проценти в сумі 22,40 гривні. Отже заборгованість за цей період становить 1,60 гривня.

В період з 29.03.2024 до 23.07.2024 заборгованість по процентам розрахована за стандартною процентною ставкою 2,20% у сумі 175,96 гривень у день. 28.03.2024 проценти кредитодавцем не нараховувались.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).

Отже, в силу приписів частини другої статті 215 ЦК України, пункту 1.5.1 Кредитного договору, в якому встановлена стандартна процентна ставка у розмірі 2,20% в день, є нікчемними, оскільки процентна ставка перевищує максимальний розмір (1%), передбачений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд встановив, що заборгованість по процентам за період з 29.03.2024 до 23.07.2024 складає 9 358,13 гривень (7 998,40 гривень (тіло кредиту) х 1% х 117 днів).

Загальна заборгованість за процентами складає 9 359,73 гривні (1,60 гривні (проценти за період з 27.02.2024 до 27.03.2024) + 9 358,13 гривень (проценти за період з 29.03.2024 до 23.07.2024)).

Предметом позову, у тому числі, є стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) в сумі 4 000 гривень за вказаним Кредитним договором.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте пунктом 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було продовжено та діє на час ухвалення рішення у даній справі.

Таким чином заборгованість за порушення грошового зобов`язання у виді штрафних санкцій (пеня, штрафи) в сумі 4 000 гривень підлягає списанню позивачем, оскільки відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, у тому числі, від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені), що є підставою для відмові у позові в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) за вказаним Кредитним договором.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 7630120 від 27.02.2024 в сумі 17 358,13 гривень, яка складається з: 7 998,40 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 9 359,73 гривень - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що 20.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» укладені Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 та Додаткова угода № 25771055645 до Договору від 11.09.2025.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 7 000 гривень, яка складається зі складання позовної заяви (2 години) - 5 000 гривень, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (2 години) - 1 000 гривень, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година) - 500 гривень та підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година) - 500 гривень.

З огляду на наведені мотиви та надані позивачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд відзначає таке.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 137 ЦПК України, визначені також положеннями частин п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (п`ятої та встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-79 ЦПК України.

Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Суд, оцінивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи, вважає, що такі дії (послуги), як вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості є складовим процесу підготовки та складання позовної заяви. Відтак у цій частині витрати позивача не підлягають покладанню на відповідача.

Схожа права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 березня 2024 року у справі № 918/535/23.

Вимоги позивача щодо стягнення суми на правову допомогу в частині підготовки адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів та підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, є необґрунтованими, оскільки адвокату відомо про те, що вказана інформація має банківську таємницю та може бути витребувана лише судом.

Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на складання позовної заяви, суд визнає виправданим.

При цьому відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не подав.

Отже, з огляду на положення статей 89, 133, 137, 141 ЦПК України, зважаючи на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом позивачу, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 5 000 гривень.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 616,57 гривень (2 662,40 гривні (сплачений судовий збір) ? (17 358,13 гривень (задоволена частина позову) ? 100 % : 28 587,87 гривень(ціна позову)), а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 035,93 гривень (5 000 гривень (реальні витрати на професійну правничу допомогу) ? (17 358,13 гривень (задоволена частина позову) ? 100 % : 28 587,87 гривень(ціна позову)). Інші судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 10 - 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 7630120 від 27.02.2024 в сумі 17 358 (сімнадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 13 копійок, яка складається з: 7 998 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 40 копійок - заборгованість по тілу кредиту, 9 359 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 73 копійки - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати у сумі 4 652 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються із: судового збору в сумі 1 616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 57 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 035 (три тисячі тридцять п`ять) гривень 93 копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956,

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя М.В. Фетісов