Рішення № 136190088, 01.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/8092/25

№ 2/183/2541/26

01 травня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом відповідач, позичальник), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № A450CT15510955985 від 25.06.2020 у розмірі 94840,66 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 25.06.2020, будучи клієнтом банку, відповідачка уклала з банком кредитний договір №A450CT15510955985, щодо надання останній кредиту в розмірі 70000 грн строком на 37 місяців (тобто до 24.07.2023) зі сплатою процентів у розмірі 50,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Банк виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, надав відповідачу обумовлену кредитним договором суму кредитних коштів. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 04.08.2025 за ним утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 94840,66 грн, яка складається із наступного: 60361,87 грн - заборгованість за кредитом; 34478,79 грн - заборгованість за відсотками.

Ухвалою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, одночасно з позовом подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та зазначила, що дійсно отримувала кредитні кошти, не заперечує проти стягнення заборгованості за тілом кредиту, з нарахованими відсотками не погоджується. Весь час сплачує частково заборгованість по кредиту. Після надходження даного позову до суду нею також були сплачені кошти на корить банку в рахунок погашення кредитної заборгованості, про що надала суду ряд квитанцій.

Суд, вислухавши пояснення відповідачки, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» від 12.11.2019, відповідач є клієнтом АТ «Акцент-Банк» (а.с.6), що в судовому засіданні не оспорювала сама відповідачка.

25 червня 2020 року ОСОБА_1 підписала за допомогою простого електронного підпису за ідентифікатором за номером телефону заяву клієнта № А450 СТ15510955985 щодо надання кредиту за послугою «Швидка готівка», в якій сторонами узгоджено розмір кредиту - 70 000,00 грн, строк кредиту 36 місяців та відсотки за користування кредитом - фіксована процентна ставка 50,00 % на рік.

Факт перерахування позичальниці кредитних коштів у розмірі 70000,00 грн підтверджується меморіальним ордером від 25 червня 2020 року (а.с.10 зворот).

Із розрахунку заборгованості, наданого АТ «Акцент-Банк», вбачається, що відповідачем за кредитним договором № A450CT15510955985 від 25.06.2020 не в повному обсязі сплачувалася сума кредиту, у зв`язку з чим станом на 04.08.2025 за ним утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 94840,66 грн, яка складається із наступного: 60361,87 грн - заборгованість за кредитом; 34478,79 грн - заборгованість за відсотками (а.с.13 зворот - 14).

Стороною позивача, крім іншого, було також долучено до матеріалів справи виписку по кредиту станом на 04 серпня 2025 року, з якої вбачається, що у відповідачки станом на 03 серпня 2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 94840 грн (а.с.11-12).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (тут і далі в редакції на час укладення договору) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». За змістом вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Аналізуючи викладені обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що сторонами узгоджено відсоткову ставку за договором шляхом підписання заяви електронними підписами сторін.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, який узгоджується з даними виписки по рахунку, нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою 50 річних, тобто за ставкою, узгодженою з позичальницею.

З огляду на наведене, суд вважає, що кредитний договір між сторонами підписано в електронній формі, він містить умови щодо встановленої відсоткової ставки за користування кредитом. При цьому позивачем доведено факт надання кредитних коштів та неналежне виконання позичальником зобов`язань з їх повернення.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), викладено правові висновки про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 (провадження № 61-16156св21).

Згідно умов заяви клієнта №A450CT15510955985 від 25.06.2020 сторонами визначено строк кредитування 36 місяців, тобто кредит мав бути повернутий до 24 червня 2023 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, який узгоджується з даними виписки по рахунку, нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою 50 % річних, тобто за ставкою, погодженою з позичальником.

З виписки по кредиту і розрахунку заборгованості вбачається, що АТ «Акцент-Банк» нараховувало відповідачці проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.

Як убачається з наданих відповідачкою квитанцій, після подання позову нею було сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості грошові кошти у загальному розмірі 14118 грн, а тому заявлену позивачем суму відсотків за користування кредитом слід зменшити з 34478,79 грн до 20360,79 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №A450CT15510955985 від 25.06.2020 у розмірі 80722,66 грн, яка складається з наступного: 60361,87 грн - заборгованість за кредитом; 20360,79 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно з платіжною інструкцією при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (із застосуванням пониженої ставки судового збору за подання позовної заяви в електронній формі).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 94840,66 грн, з яких задоволено вимоги на суму 80722,66 грн, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2061,80 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №A450CT15510955985 від 25.06.2020 у розмірі 80722,66 грн, яка складається з наступного: 60361,87 грн - заборгованість за кредитом; 20360,79 грн - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2061,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 01 травня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.