Постанова № 13616523, 31.01.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 22/43

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Дігтяр Л.А.

1-го відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

2-го відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. № 4318П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.10 р. по справі № 22/43

за позовом Приватного підприємства "Полагропром", м. Полтава

до 1) Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

2) Споживчого товариства "Ранок", м. Зіньків

про стягнення 20218,99 грн. -

встановила:

Позивач - Приватне підприємство "Полагропром", м. Полтава звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з 1-го відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ 20118,99 грн. заборгованості за договором № ЗП-0064/08 від 22.08.08 р., з яких 12957,21 грн. основний борг, 6528,60 грн. штраф, 501,30 грн. 3% річних, 131,88 грн. інфляційні, та стягнути з 2-го відповідача - Споживчого товариства "Ранок" боргу за договором поруки від 01.09.2008 р. в сумі 100 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Георгієвський В.Д.) від 10.06.2010 р. по справі № 22/43 позов задоволено.

З 1-го відповідача на користь позивача стягнуто 12957,21 грн. боргу, 6528,60 грн. штрафу, 501,30 грн. 3% річних, 131,88 грн. інфляційних, 202,19 грн. витрат по оплаті держмита та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З 2-го відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу у розмірі 100 грн.

Рішення мотивоване з тих підстав, що 1-й відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару за укладеним між сторонами договором № ЗП-0064/08 від 22.08.08 р.; що інфляційні, річні та штраф підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов спірного договору та відповідних вимог чинного законодавства України; що заборгованість з 2-го відповідача підлягає стягненню в звязку з тим, що останній відповідно до договору поруки поручився за виконання 1-м відповідачем своїх зобовязань за договором № ЗП-0064/08 від 22.08.08 р. та ін.

1-й відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення з нього заборгованості не погоджується, вважає його в цій частині незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в даній частині скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог 1-й відповідач посилається на те, що господарський суд під час розгляду справи порушив його процесуальні права, а саме, не повідомив його належним чином про час та місце розгляду справи та виніс рішення за його відсутності.

Крім того, суд, на думку 1-го відповідача, при винесенні рішення порушив правила територіальної підсудності. При цьому, 1-й відповідач вважає договір поруки від 01.09.2008 р. сфальсифікованим, зазначаючи, що даного договору він з 2-м відповідачем не укладав та ін.

Разом з тим, в наданому 1-м відповідачем клопотанні (вх. № 734 від 24.01.11 р.) відповідач просить скасувати прийняте по даній справі рішення та припинити провадження у справі, з посиланням на те, що договір № ЗП-0064/08 від 22.08.2010 р. не містить всіх необхідних істотних умов, необхідність узгодження яких сторонами в договорі передбачена законом; що за наданими позивачем в обґрунтування позову видатковими накладними 1-й відповідач товар не отримував, при цьому, відповідно до підписів отримувача, товар отримували невідомі 1-му відповідачу особи. Крім того, суд, на думку 1-го відповідача, безпідставно прийшов до висновку про підсудність даної справи господарському суду Полтавської області та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що 1-му відповідачу ще в лютому 2010 р. було відомо про факт звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості за договором № ЗП-0064/08 від 22.08.08 р., проте він даному факту належної уваги не надав, та заборгованості не сплатив. В подальшому 1-й відповідач мав можливість ознайомитися з текстом рішення по даній справі, оскільки суд направляв 2-му відповідачу поштою, а ДВС відкрило за відповідним наказом суду виконавче провадження.

Також позивач спростовує доводи 1-го відповідача про порушення судом під час розгляду справи правил територіальної підсудності, оскільки з урахуванням наявності 2-х відповідачів по даній справі та вимог ст. 15 ГПК України позивач мав право звернутися з позовом до Господарського суду Полтавської області за місцезнаходженням 2-го відповідача та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу 2-й відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи та обставинам спору, а так само на ненадання 1-м відповідачем жодного доказу, який би міг спростувати наявність заборгованості та її розмір та ін.

Позивач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до слідчих органів з метою встановлення факту отримання 1-м відповідачем товару.

Однак, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі ст. 33 ГПК України обовязок доказування наявності певних обставин покладається на сторони, а не на слідчі органи, як про це зазначив позивач. При цьому, порядок подання доказів нормами ГПК також передбачено.

До того ж, в разі наявності підстав, позивач самостійно мав можливість звернутися до слідчих органів. Так само позивач мав можливість заявити відповідне клопотання під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, проте, відповідних дій не вчиняв.

Крім того, в даному випадку підстав для зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до слідчих органів судова колегія не вбачає.

2-й відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи факт належного повідомлення 2-го відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 22.08.2008 р. між сторонами укладено договір поставки товару № ЗП-0064/08, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязався поставляти та передавати у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невідємною частиною даного договору, а покупець (1-й відповідач) зобовязався приймати цей товар та оплачувати його на умовах і в порядку, визначеному даним договором.

Як зазначав при зверненні до господарського суду позивач, на виконання умов договору ним за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 23-46) поставлено відповідачу певний товар, за який 1-й відповідач, всупереч умов договору, розрахувався з позивачем лише частково, внаслідок чого у 1-го відповідача перед позивачем утворилася заборгованість на суму 13057,21 грн., несплата якої стала однією з підстав для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, матеріали справи також свідчать про те, що Між Позивачем та 2-м відповідачем укладено Договір поруки від 01.09.08 р., відповідно до умов якого 2-й відповідач поручився солідарно відповідати перед Позивачем за виконання 1-м відповідачем зобов'язань за договором поставки № ЗП-0064/08 від 22.08.08 р. на суму 3000 грн.

З посиланням на зазначений договір, а так само на факт невиконання 1-м відповідачем своїх зобовязань за договором поставки, позивач при зверненні до суду також просив стягнути з поручителя 2-го відповідача, 100 грн. заборгованості.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що 1-й відповідач не виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару за укладеним між сторонами договором поставки № ЗП-0064/08 від 22.08.08 р.; що 2-й відповідач також не виконав взяті на себе зобовязання за договором поруки від 01.09.08 р.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст. 64 ГПК України передбачено, що Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Відповідно до п. 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. за № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ст. 54 ГПК України передбачено обовязок позивача зазначати в позовній заяві зокрема найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб).

Згідно зі статтею 93 ЦК України місцем проживання фізичної особи згідно з частиною 1 статті 29 названого Кодексу є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Як свідчать матеріали справи, суд надсилаючи 1-му відповідачу копію ухвали про порушення провадження у справі на фактичну адресу АДРЕСА_2 (поштовий конверт з зворотнім повідомленням а.с. 57-58) не звернув увагу на те, що відповідно до залученої до матеріалів справи копії паспорта (а.с. 47-48) гр. ОСОБА_4, місцем проживання останньої є АДРЕСА_1. Цю ж адресу, як юридичну було зазначено позивачем в позовній заяві.

Ст. 104 ГПК України зокрема передбачено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

Разом з тим, зазначені обставини призвели до неповідомлення 1-го відповідача про порушення судом по відношенню до останнього провадження по даній справі, та, як наслідок, неповного зясування судом обставин справи та прийняття неправильного рішення.

Разом з тим, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення передчасно та за відсутності відповідних доказів прийшов до висновку про передачу позивачем товару за спірними видатковими (а.с. 23-46) саме 1-му відповідачу.

Зокрема, як свідчать згадані накладні, отримувачами товару за ними є не 1-й відповідач ОСОБА_4, а невідомі особи, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші.

Доказів уповноваження ФОП ОСОБА_4 зазначених осіб на отримання від позивача товару матеріали справи не містять, та позивачем суду не надані.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей Затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. за № 99 Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємство).

Тобто вимоги даної інструкції поширюються також і на сторони по даній справі.

П. 2-3 даної інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання позивача на здійснення 1-м відповідачем часткового розрахунку за отриманий товар, з урахуванням вимог зазначеної статті ГПК України, жодним чином не доводять факт отримання товару саме 1-м відповідачем.

Крім того, копії документів щодо нібито часткової оплати відповідачем товару не містять підписів уповноважених осіб які б могли засвідчувати факт передачі коштів відповідачем та отримання їх позивачем.

Зазначені обставини свідчать про те, що господарський суд, за відсутності належних та допустимих доказів отримання товару саме 1-м відповідачем, поклав на останнього відповідальності за порушення своїх зобовязань з оплати отриманого товару, в звязку з чим, оскаржуване 1-м відповідачем рішення підлягає скасуванню, а позов до 1-го відповідача задоволенню не підлягає.

Обставини щодо недоведеності позивачем факту порушення 1-м відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № ЗП-0064/08 від 22.08.08 р. є підставами для скасування рішення про задоволення позову до 2-го позивача, та прийняття нового про відмову в задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України з позивача на користь 1-го відповідача підлягають стягненню 103 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. ст. 104-105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.10 р. по справі № 22/43 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Полагропром»(вул. Н. Базар, 2, м. Полтава, 36024, р/р 26000710000226, МФО 351016 в ХОФ АКБ УСБ в м. Полтава, ЄДРПОУ 23810475) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) 103 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Повний текст постанови підписано 31.01.2011 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.