Постанова № 13616490, 19.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2011                                                                                           № 19/151-10/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: представник – Правило Т.О. – за довіреністю;

від відповідача: представник не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2010

у справі № 19/151-10/7 ( .....)

за позовом                               Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

до                                                   ТОВ "Промислово-інвестиційна група "Столиця"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 3943333,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (надалі –позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-інвестиційна група “Столиця” (надалі –відповідач) про стягнення 3943333,80грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у 2005році між сторонами існували договірні відносини на поставку ліфтового обладнання, вартість якого відповідно до укладених договорів позивач сплатив у повному обсязі. Однак, відповідачем не було поставлено ліфтове обладнання на всю перераховану суму, у зв’язку з чим між позивачем та відповідачем було укладено новий договір №2008/10/Л5/561 від 16.04.2008року на поставку ліфтового обладнання. Зважаючи на те, що в порушення умов договору №2008/10/Л5/561 від 16.04.2008року відповідач не виконав обов’язку щодо поставки визначеного товару (ліфтів), позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 3943333,80грн.

Відповідачем не надано відзиву щодо позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2010 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що 16.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір №2008/10 Л (5/561) на поставку ліфтового обладнання з додатком № 1 від 16.04.2008 р. та додаткову угоду № 2 від 19.08.2008 р. Апелянт стверджує, що вказаний договір, за попередньою домовленістю сторін, був укладений з метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем за попередньо укладеними договорами.

Крім того, апелянт вказує на те, що між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 04.10.2010 року до договору №2008/10 Л (5/561), згідно з п. 2 якої сторони домовились, що підписаний договір від 16.04.2008 р. №2008/10 Л (5/561) було укладено для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем за попередньо укладеними договорами від 03.06.2005 р. №5/270 та №5/271.

Також, скаржник зазначив, що місцевим судом не враховано те, що зазначений борг підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами, підписавши який відповідач фактично підтвердив, що станом на 30.09.2009 р. сальдо на користь відповідача становило 3943333,80 грн., а також своїм листом від 20.09.2010 року № 212 відповідач фактично підтвердив борг перед позивачем.

У відзиві відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2010 року – без змін, посилаючись на те, що угода № 3 до договору №2008/10Л5/561 від 16.04.2008 р. є нікчемною, оскільки укладена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, без відповідного письмового погодження головою товариства, що передбачено п. 8.21 Статуту відповідача.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь свого представника у судових засіданнях. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного його повідомлення про час та місце розгляду справи, що, зокрема, підтверджується поштовими повідомленнями від 17.11.2010 р. №0882965, від 07.12.2010 р. №0983545 про завчасне вручення представникам відповідача ухвал суду від 15.11.2010 р., від 06.12.2010 року.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промислово-інвестиційна група “Столиця” (продавець за договором, відповідач у справі) та Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків “Житлоінвестбуд-УКБ”(покупець за договором, позивач у справі) було укладено договір №2008/10Л5/561 на поставку ліфтового обладнання (далі –договір), відповідно до п. 1 якого продавець зобов’язувався поставити ліфтове обладнання в кількості дванадцять ліфтів згідно специфікації в додатку №1 до даного договору та відвантажити його на об’єкт покупця, а покупець зобов’язувався сплатити продавцю вартість обладнання, за ціною, визначеною цим договором у розділі 2 та провести прийомку поставленого від продавця обладнання у відповідності до умов розділу 8.

Згідно п. 2.1. договору вартість одиниці обладнання з урахуванням ПДВ: Ліфт в/п 630 кг, 22 зупинки, 1,6 м/с, комплектація “Стандарт”347879,00грн. –6 шт; Ліфт в/п 1000 кг, 22 зупинки, 1,6 м/с, комплектація “Стандарт”430446,00грн. –3 шт.; Ліфт в/п 1000 кг, 22 зупинки, 1,6 м/с, комплектація “Стандрат” ЛТПП –439446,00грн. –3шт. Загальна кількість ліфтів –12. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ: 4696950,00грн., в т.ч. ПДВ –782825,00грн.

Розрахунки за договором, відповідно до п. 2.2., здійснюються покупцем в наступному порядку: 1 етап оплати в розмірі 70% від суми договору з ПДВ здійснюється в термін п’яти банківських днів після підписання договору, на підставі рахунку від постачальника; 2 етап оплати в розмірі 30% від суми договору з ПДВ за два тижні до відвантаження.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та діє до повного виконання прийнятих на себе сторонами зобов’язань (п. 12.1 договору).

Господарським судом досліджено, що 19.08.2009року між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору №2008/10Л5/561, згідно якої сторони внесли зміни щодо параметрів обладнання зазначених в Додатку №1 до договору.

Згідно п. 1.2. додаткової угоди №2 сторони домовились додати до вартості договору №2008/10Л5/561 на поставку ліфтового обладнання від 16.04.2008 року вартість доставки обладнання на об’єкт покупця і виклали п. 2.1. договору в наступній редакції: “Вартість одиниці обладнання для поставки на об’єкт:Ж/б на діл. №14 в мкрн. обмеженому вул.Попудренка, Мініна, Червоноткацькою, Червоногвардійською в Дніпровському районі з урахуванням ПДВ: Ліфт в/п 630 кг, 22 зупинки, 1,6 м/с, комплектація “Стандарт”347351,00грн.; Ліфт в/п 1000 кг, 22 зупинки, 1,6 м/с, комплектація “Стандарт”459618,00грн.; Ліфт в/п 1000 кг, 22 зупинки, 1,6 м/с, комплектація “Стандрат”ЛТПП –468618,00грн. Вартість доставки обладнання на об’єкт становить 3000,00грн. Загальна вартість обладнання на об’єкт з урахуванням ПДВ: 1679938,00грн., в т.ч. ПДВ –279989,67грн.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є вимога Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-інвестиційна група “Столиця” грошових коштів у сумі 3943333,80грн.

При цьому, господарським судом досліджено, що спір між сторонами виник у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором №2008/10Л5/561 від 16.04.2008року щодо поставки ліфтового обладнання.

Одночасно, у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову, позивач зазначає, що у 2005році між сторонами існували договірні відносини на поставку ліфтового обладнання, вартість якого відповідно до укладених договорів позивач сплатив у повному обсязі, однак Товариством з обмеженою відповідальністю “Промислово-інвестиційна група “Столиця” не було поставлено ліфтове обладнання на всю перераховану суму, а тому, за твердженням позивача, вищевказаний договір №2008/10Л5/561 був укладений сторонами з метою забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за договорами, укладеними у 2005році.

З наявних матеріалів справи, судом досліджено, що 03.06.2005року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промислово-інвестиційна група “Столиця”(постачальник за договорами) та Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків “Житлоінвестбуд-УКБ”(замовник за договорами) були укладені контракти №5/271 та 5/270 на поставку ліфтового обладнання.

Пунктами 1 даних договорів 2005року (предмет контракту) визначено, що постачальник зобов’язується виготовити ліфтове обладнання, а замовник зобов’язується сплатити постачальнику вартість обладнання, за ціною, визначеною цим контрактом у розділі 2; провести прийомку поставленого від постачальника обладнання у відповідності до умов розділу 4.

Розрахунки по договорам від 03.06.2005року, згідно п.2.2., здійснювались шляхом попередньої оплати в термін п’яти днів з моменту підписання контрактів.

Відповідно до п. 12.1. контрактів, вони набували сили з моменту підписання повноважними представниками сторін та діяли до повного виконання прийнятих на себе сторонами зобов’язань.

Як стверджує позивач і підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №2980 від 07.06.2005року, №4022 від 12.07.2005року, №6305 від 04.10.2005року, №2975 від 07.06.2005року, №4021 від 12.07.2005року, на виконання своїх обов’язків щодо попередньої оплати вартості ліфтового обладнання він перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 4150000,00грн.

Однак, відповідач в порушення умов укладених у 2005році контрактів не поставив ліфтове обладнання на всю перераховану суму і тому заборгував позивачеві 3943333,80грн. З метою отримання зазначеної суми боргу, як зазначає позивач, між сторонами 16.04.2008року було укладено новий договір на поставку ліфтового обладнання №2008/10Л5/561, і у зв’язку з невиконанням якого позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини у їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаються задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції послався на те, що договір №2008/10Л5/561 про поставку ліфтового обладнання від 16.04.2008 року є окремим договором, не пов’язаним із договорами від 03.06.2005 року, у зв’язку з укладанням якого між сторонами виникли нові зобов’язання поставити товар та оплатити його вартість у визначений строк.

Зазначений висновок суду судова колегія вважає помилковим, з огляду на наступне.

Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків “Житлоінвестбуд-УКБ”, звертаючись з позовом до суду, просив суд стягнути з відповідача 3943333,80грн. боргу на підставі договору №2008/10Л5/561 про поставку ліфтового обладнання від 16.04.2008року, який, за твердженнями позивача, був укладений сторонами з метою отримання позивачем виконання зобов’язань відповідача за договорами №5/270 та №5/271 від 03.06.2005року.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, укладені між сторонами договори №5/270 та №5/271 від 03.06.2005року, №2008/10Л5/561 про поставку ліфтового обладнання від 16.04.2008року є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань щодо поставки ліфтового обладнання та здійснення оплати його вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 від 04.10.2010 року до договору №2008/10Л(5/561) для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем за попередньо укладеним договорами від 03.06.2005 р. №5/270 та № 5/271.

Актом звірки взаєморозрахунків від 30.09.2009року, який підписаний сторонами, останні засвідчили, що станом на 01.08.2008 року загальна сума боргу складала 3943333,80 грн. Тобто, підписавши вказаний акт відповідач фактично визнав, що його заборгованість перед позивачем становить 3943333,80 грн.

Окрім того, встановлено, що позивач звертався до відповідача листом від 26.01.2010 року №114/359 з проханням до кінця січня місяця підтвердити готовність до відвантаження ліфтів в лютому місяці та завчасно інформувати про дату доставки для організації прийому ліфтів представниками монтажної та ген підрядної організації на об’єкті. В зазначеному листі позивач послався на Договір поставки №5/561 від 16.04.2008 року.

У відповідь на вказаний лист Товариств з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна група „Столиця” листами № 18 від 27.01.2010 року, № 212 від 20.09.2010 року підтвердило своє зобов’язання щодо поставки ліфтів за договором №2008/10л (5/561) та просило позивача продовжити строк їх поставки.

Отже, договір №2008/10Л (5/561) про поставку ліфтового обладнання від 16.04.2008 року є договором, який пов’язаний із договорами від 03.06.2005 року, у зв’язку з укладанням якого між сторонами виникли зобов’язання поставити товар та оплатити його вартість у визначений строк.

Судова колегія погоджується із доводами позивача про те, що договором №2008/10Л5/561 про поставку ліфтового обладнання від 16.04.2008року сторони підтвердили зобов’язання відповідача повернути сплачені грошові кошти в розмірі 3943333,80грн. за договорами №5/270 та №5/271 від 03.06.2005року шляхом поставки ліфтового обладнання.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку щодо того, що договір №2008/10Л5/561 про поставку ліфтового обладнання від 16.04.2008 року є окремим договором, не пов’язаним із договорами від 03.06.2005 року, у зв’язку з укладанням якого між сторонами виникли нові зобов’язання поставити товар та оплатити його вартість у визначений строк.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк, зобов’язання підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

За таких обставин, порушення зобов’язань відповідача та наявність заборгованості у розмірі 3943333,80 грн. належним чином доведено, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2010 року у даній справі підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків „Житлоінвестбуд -УКБ” Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2010 року у справі №19/151-10/7 – скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна група „Столиця” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 57, ідентифікаційний код 33231152) на користь Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків „Житлоінвестбуд -УКБ” Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42, ідентифікаційний код 31958324) заборгованість у розмірі 3943333 (три мільйони дев’ятсот сорок три тисячі триста тридцять три) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позову у сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

5. Матеріали справи №19/151-10/7 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

24.01.11 (відправлено)