Постанова № 13616429, 18.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011                                                                                           № 41/339

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Горянін А.О. (дов. № 57 від 08.07.2008р.),

від відповідача - Жигадло І.Б. (дов. № 187/10 від 23.12.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2010

у справі № 41/339 ( )

за позовом                               Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

до                                                   Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про                                                   спонукання до внесення змін до договору поставки природного газу від 31 грудня 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2010р. у справі № 41/339 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням від 17.09.2010р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав його незаконності та необґрунтованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”.

Відповідачем надано відзив, у якому він просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

07.12.2010р., 14.12.2010р., 23.12.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 18.01.2011р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 41/339 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Гарник Л.Л.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про спонукання до внесення змін до Договору поставки природного газу від 31 грудня 2009 року.

Позивач просив спонукати відповідача укласти додаткову угоду про внесення змін до Договору поставки природного газу від 31 грудня 2009 року, а саме:

“підпункт 2.1 викласти в такій редакції:

2.1. Постачальник передає покупцеві в 2010 році газ в обсязі до 477258,000 тис. куб. м. (чотириста сімдесят сім мільйонів двісті п’ятдесят вісім тисяч куб. м), в тому числі по місяцям кварталів (тис. куб. м):

підпункт 10.1, пункту 10 викласти в такій редакції:

10.1 Даний Договір набирає чинності з 1 січня 2010 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.”

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства відмовляється внести зміни до Договору № 06/09-2166 поставки природного газу від 31.12.2009 року шляхом підписання додаткової угоди від 12.04.2009 року щодо постачання природного газу у серпні –грудні 2010 року, оскільки на вчинення зазначеного правочину відповідно до ст. 70 Закону України “Про акціонерні товариства” необхідне рішення загальних зборів товариства.

Згідно ст. 11 Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31 грудня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” (покупець) та Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник) був укладений Договір № 06/09-2166 поставки природного газу (далі – Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов’язався передати у власність покупцю в 2010 році природний газ (далі – газ), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

У пункті 2.1 Договору сторонами погоджені строки та обсяги поставки газу.

Пунктом 10.1 Договору встановлений строк його дії, а саме з 01.01.2010р. в частині поставки газу до 31.07.2010р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 10.2 строк дії Договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору, яка висловлена ним у листі № 1100/1 від 15.04.2010р.

У відповідь відповідач надіслав листа № 31/39-4191 від 11.05.2010р. у якому зазначив, що загальна сума договору перевищуватиме 25 відсотків вартості активів підприємства, а відповідного рішення загальних зборів акціонерів щодо укладення такого правочину товариством надано не було, що є, на думку відповідача, порушенням ст. 70 Закону України “Про акціонерні товариства”.

У листі № 31/10-5415 від 08.06.2010р. відповідач надав згоду на передачу до суду спору щодо змін умов Договору на предмет збільшення обсягів поставки газу у період з серпня по грудень 2010 року.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України (ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч. 1).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3).

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (ч. 6).

Доказів на підтвердження складання протоколу розбіжностей відповідачем господарському суду не надано, а отже, колегія суддів вважає, що сторонами досягнуто усіх істотних умов, які були викладені у проекті додаткової угоди до Договору щодо збільшення обсягів поставки газу у період з серпня по грудень 2010 року з врахуванням листа відповідача № 31/39-4191 від 11.05.2010р.

При цьому, єдиною підставою для відмови в підписанні додаткової угоди до Договору відповідач назвав відсутність рішення загальних зборів акціонерів позивача з посиланням на Закон України “Про акціонерні товариства”, частиною 2 статті 70 якого передбачено, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Відповідно до п.п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про акціонерні товариства”, цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України “Про господарські товариства” у частині, що стосується акціонерних товариств.

Момент набрання сили Закону України “Про акціонерні товариства” - 6 місяців з дня його публікації, тобто з 30.04.2009р., а момент втрати сили ст.ст. 1-49 Закону України “Про господарські товариства” в частині, яка стосується акціонерних товариств – через 2 роки з дня набрання сили Закону України “Про акціонерні товариства”, а саме: з 01.05.2011р.

За вимогами ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про акціонерні товариства” статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Акціонер акціонерного товариства, статут якого не приведено у відповідність з нормами цього Закону, має право після закінчення зазначеного у цьому пункті строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом.

Таким чином, вимоги Закону України “Про акціонерні товариства” стають обов’язковими для створених до набрання ним сили акціонерних товариств з моменту приведення їх статутів у відповідність з даним Законом, але не пізніше, ніж 01.05.2011р.

Вимоги Закону України “Про акціонерні товариства” набувають обов’язкового характеру для вже створених (існуючих) акціонерних товариств раніше, ніж через два роки, у разі якщо після набрання чинності цим Законом загальними зборами акціонерного товариства, створеного до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов'язане привести свою діяльність у відповідність із цим Законом та внести відповідні зміни до статуту та інших внутрішніх документів товариства. До таких змін, в тому числі, відноситься і назва типу товариства (з закритого та відкритого у приватні та публічні) (п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про акціонерні товариства”).

За таких обставин, в установлений законом період приведення статутів у відповідність до положень Закону України “Про акціонерні товариства” раніше створені акціонерні товариства продовжують керуватись нормами Закону України “Про господарські товариства” (як складової частини Закону України “Про акціонерні товариства”) та прийнятими на його підставі статутами. Невнесення цих змін до статуту та інші внутрішні документи акціонерного товариства є підставою для відмови у державній реєстрації випуску цінних паперів даного товариства.

Прийняття Закону України “Про акціонерні товариства” стосується обов’язку позивача приведення своєї діяльності у відповідність з цим законом, внесення відповідних змін до статуту та інших внутрішніх документів товариства. Даний закон не може регулювати діяльність закритих і відкритих акціонерних товариств, оскільки в законі передбачені зовсім інші типи акціонерних товариств – приватні і публічні.

Відповідно до статуту Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” воно створено в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства, тобто відповідно до норм Закону України “Про господарські товариства”.

Станом на день подачі позову до господарського суду позивач не привів свій статут у відповідність із Законом України “Про акціонерні товариства”, а отже на нього не поширюється дія норм зазначеного закону.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання відповідача на необхідність застосування позивачем вимог Закону України “Про акціонерні товариства” помилковими.

Частиною 3 ст. 179 Господарського Кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Абзацом 2 підп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” реалізація природного газу для задоволення потреб установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, здійснюється дочірньою компанією “Газ України” та Дочірнім підприємством “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 3.4.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 11 ліцензіат зобов'язаний укладати договори купівлі-продажу газу (контракти) у достатньому обсязі для виконання договірних зобов'язань перед споживачами.

Таким чином, позивач як ліцензіат (суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання газу за регульованим тарифом) зобов’язаний укласти договір купівлі-продажу газу із відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188).

Враховуючи зазначені вище обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає помилковими висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про спонукання відповідача до внесення змін до Договору шляхом укладання додаткової угоди до нього.

Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечними підставами для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 17.09.2010р. підлягає скасуванню, а позов належить задовольнити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2010р. у справі № 41/339 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення.

4.          Позов задовольнити повністю.

5.          Внести зміни до договору № 06/09-2166 від 31 грудня 2009 року та зобов’язати Дочірню компанію “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) укласти з Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код 03361402) додаткову угоду в наступній редакції:

“Підпункт 2.1 викласти в такій редакції:

2.1. Постачальник передає покупцеві в 2010 році газ в обсязі до 477258,000 тис. куб. м. (чотириста сімдесят сім мільйонів двісті п’ятдесят вісім тисяч куб. м), в тому числі по місяцям кварталів (тис. куб. м):

підпункт 10.1, пункту 10 викласти в такій редакції:

10.1 Даний Договір набирає чинності з 1 січня 2010 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і є невід’ємною частиною договору поставки природного газу від 31 грудня 2009 року.

Всі інші умови договору поставки природного газу від 31 грудня 2009 року, не передбачені цією додатковою угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують свої зобов’язання по них.

Ця додаткова угода складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін”.

6.          Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код 03361402) 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8.          Матеріали справи № 41/339 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді