Постанова № 13616428, 12.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2011                                                                                           № 10/032-10/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від Акціонерного банку (АБ) „Банк регіонального розвитку”: Сердійчук О.Л – представник за довіреністю,

від Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Фінансова компанія „Інтерфінсервіс”: Степанець М.О. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.10.2010

у справі № 10/032-10/8 ( .....)

за позовом                               Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"

до                                                   ТОВ "Фінансова компанія "Інтерфінсервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 2001000,00 грн.заборгованності

та за зустрічним

позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Інтерфінсервіс”

до                    Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку”

про                    визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 року АБ “Банк регіонального розвитку” звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ “Фінансова компанія “Інтерфінсервіс” заборгованості за простими векселями серії АА №0463244, №0463245, №0463246, №0463247 та №0432248 в сумі 2001000,00 грн., з яких: 340000,00 грн. – сума емітованого відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463244, 54400,00 грн. – відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06.02.2009 по простому векселю серії АА № 0463244; 340 000,00 грн. – сума емітованого відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463245, 54 400,00 грн. – відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06.02.2009 по простому векселю серії АА № 0463245; 345 000,00 грн. – сума емітованого відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463246, 55 200,00 грн. – відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06.02.2009 по простому векселю серії АА № 0463246, 350 000,00 грн. – сума емітованого відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463247, 56 000,00 грн. – відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06.02.2009 по простому векселю серії АА № 0463247; 350 000,00 грн. – сума емітованого відповідачем за первісним позовом простого векселя серії АА № 0463248, 56 000,00 грн. – відсотки, нараховані на вексельну суму, починаючи з 06.02.2009 по простому векселю серії АА № 0463248.

Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача витрати, пов’язані зі сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є законним власником емітованих відповідачем простих векселів, вексельні зобов’язання за якими передбачають сплату власнику векселів в день настання платежу суми векселя та відсотків.

Позивач стверджує, що в порушення вексельних зобов’язань, відповідач у встановлений строк не сплатив суми векселів разом із нарахованими відсотками та ухиляється від виконання свого обов’язку.

У письмових поясненнях позивач за первісним позовом зазначив, що емітовані відповідачем векселі містять всі реквізити, що передбачені ст.ст. 75, 76 Уніфікованого закону, а відсутність дати внесення змін в текст векселя, стосовно зміни строку платежу, не свідчить про дефект форми векселя. Крім того, позивач за первісним позовом зазначив, що згода векселедержателю на внесення змін та прийняття нових умов виконання вексельного зобов’язання підтверджується Угодою про зміну терміну платежу від 06.02.2009 року, яка скріплена підписами та засвідчена печатками сторін.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2010 р. у справі № 10/032-10 позов АБ “Банк регіонального розвитку” задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ “Фінансова компанія “Інтерфінсервіс” на користь АБ “Банк регіонального розвитку” 1725000,00 грн. – заборгованості за простими векселями, 276000,00 грн. – заборгованості по відсоткам, нарахованих на вексельну суму, 20010,00 грн. – витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2010 р. касаційну скаргу ТОВ “Фінансова компанія “Інтерфінсервіс” задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2010 р. у справі № 10/032-10 скасовано, постановлено справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

04.10.2010 відповідачем за первісним позовом було подано зустрічний позов до АБ “Банк регіонального розвитку”, в якому просив визнати недійсним Угоду про зміну терміну платежу (на підставі якої позивачем за первісним позовом було заявлено вимогу про стягнення відсотків, нарахованих на вексельну суму).

Зустрічний позов мотивовано тим, що Угода про зміну терміну платежу від 06.02.2009 року є недійсною, оскільки укладена неуповноваженою з боку АБ „Банк регіонального розвитку”, обґрунтовуючи положеннями п.п. 13.1, 13.4 статуту АБ „Банк регіонального розвитку”, довіреністю №1539 від 20.04.2009 р. АБ „Банк регіонального розвитку”, ч.2.ст.203, ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закну України „Про господарські товариства”.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2010 у даній справі первісний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ “Фінансова компанія “Інтерфінсервіс” на користь АБ “Банк регіонального розвитку” заборгованості по простим векселям: серії АА № 0463244, серії АА № 0463245, серії АА № 0463246, серії АА № 0463247, серії АА № 0463248 в сумі 1725000,00 грн., 17 250,00 грн. державного мита та 203,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерний банк „Банк регіонального розвитку” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в стягненні 16% річних на вексельну суму з 06.02.2009 р. та прийняти нове рішення, яким додатково стягнути на користь позивача за первісним позовом заборгованість по несплаченим процентам, нарахованим згідно умов Угоди про зміну терміну платежу від 06.02.2009 року в розмірі 276000 грн., посилаючись на неповне з’ясування місцевим гсоподарскьим судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відсутність дати внесення змін в текст векселя, стосовно зміни строку платежу, не є дефектом форми векселя. Зважаючи на те, що емітовані векселі містять всі обов’язкові реквізити, а внесення змін щодо строку платежу та процентів ґрунтується на Угоді про зміну терміну платежу від 06.02.2009 року, позивач вважа, що відсутні підстави для відмови в задовооленні позовних вимог щодо стягнення нарахованих відсотків.

У відзиві відповідач за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задовлення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2008 ТОВ “Фінансова компанія “Інтерфінсервіс” (далі по тексту – відповідач за первісним позовом) було видано на користь Приватного підприємства (ПП) “Провентус Трейд” прості векселі: серії АА № 0463244 на суму 340000,00 грн. (далі по тексту – вексель 1); серії АА № 0463245 на суму 340 000,00 грн. (далі по тексту – вексель 2); серії АА № 0463246 на суму 345 000,00 грн. (далі по тексту – вексель 3); серії АА № 0463247 на суму 350 000,00 грн. (далі по тексту – вексель 4); серії АА № 0463248 на суму 350 000,00 грн. (далі по тексту – вексель 5) (разом далі по тексту – векселі 1-5).

За умовами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про обіг веселів в Україні»від 05 квітня 2001 року 2374-III, зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Відповідно до п.п. 1-3 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року 3480-IV, векселем є цінний папір , який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі; особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно з п.п. 1, 4 ст. 163 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання; цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам; правовий режим цінних паперів визначається господарським кодексом та іншими законами.

Статтєю 164 Господарського кодексу України у п.п. 7, 8 передбачено, що суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери , які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються.

За визначенням п.п. 1, 2 ст. 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення , а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам; до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 196 Цивільного кодексу України, обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом; документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Судовою колегією встановлено, що вищезазначені векселі були належним чином видано ТОВ “Фінансова компанія “Інтерфінсервіс” на користь ПП “Провентус Трейд”. Векселі, виготовлені на відповідному бланку, містять всі необхідні реквізити, відповідають за формою цінному паперу – простому векселю, відповідають вимогам відповідних нормативно-правових актів, в тому числі ст. 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930, Закону України “Про обіг векселів в Україні”, Положенню про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2001 № 338, Додатку 2 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, векселі 1-5 є належним підтвердженням безумовного грошового зобов’язання.

Векселі 1-5 видані із строком платежу на визначену дату, якою є 05.02.2010 року.

В подальшому, вказані вище векселі 1-5 шляхом вчинення на їх зворотному боці передавальних написів – індосаментів та укладення договору купівлі-продажу цінних паперів між ПП “Провентус Трейд” та АБ “Банк регіонального розвитку” передані ПП “Провентус Трейд” до позивача за первісним позовом.

05.02.2010 року позивач за первісним позовом пред’явив відповідачу за первісним позовом емітовані останнім векселі для платежу та надав рахунки сум, що підлягали сплаті, однак відповідач за первісним позовом отримати вказані документи, як і оплатити їх відмовився.

05.02.2010 позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом поштою було відправлено Акт пред’явлення векселів до платежу, що підтверджується фіскальним чеком № 1559 від 05.02.2010 (УЖППЗ “Укрпошта” КМД, Київ 50, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 6).

У відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом факт одержання Акта пред’явлення векселів до платежу від 05.02.2010 не заперечував; доказів сплати векселів 1-5 позивачу за первісним позовом та внесення відповідачем за первісним позовом суму векселів 1-5 у депозит компетентного органу влади суду не надано.

Відповідно до п. п. 1.2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 16.12.2002 № 508 “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України”, протестом є офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків.

У зв’язку з вищевикладеним, обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що надсилання Акта пред’явлення векселів 1-5 від 05.02.2010 позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом, є протестом позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом, тобто, офіційно засвідчена вимога щодо здійснення зобов’язань, що випливають з векселів 1-5 і свідчення невиконання цих вимог відповідачем за первісним позовом.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів”, відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов’язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 1 ст. 53 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, після закінчення строків, встановлених: для пред’явлення переказного векселя зі строком платежу за пред’явленням або у визначений строк від пред’явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред’явлення для платежу у разі застереження “обіг без витрат”, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов’язаних осіб, за винятком акцептанта.

Статтею 78 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, встановлено, що векселедавець простого векселя зобов’язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Згідно абз. 4 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів”, у разі непред’явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов’язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред’явленні до платежу простого векселя – за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред’явлення не пред’явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів” за вексельним законодавством виникають зобов’язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники – це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред’явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

У зв’язку з викладеним при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов’язаного в порядку регресу.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом в частині стягнення заборгованості по векселям 1-5.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем за первісним позовом у справі не доведено правомірність та наявність законних підстав відстрочення терміну оплати по векселях 1-5 з нарахуванням 16 % річних на вексельну суму з 06.02.2009 (правомірність змін до векселів 1-5 на підставі Угоди про зміну терміну платежу від 06.02.2009 та написів на векселях 1-5), зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2009 року між Акціонерним банком „банк регіонального розвитку” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Інтерфінсервіс” була укладена Угода про зміну терміну платежу по емітованим відповідачем векселям, відповідно до умов якої термін оплати було встановлено на 05.02.2010 року, визначено, що на вексельну суму нараховується 16% річних, починаючи з 06.02.2009 р.

На підставі вказаної Угоди відповідачем були внесені зміни до тексту емітованих простих векселів.

Як вбачається з тексту векселів, перший строк платежу (05.02.2009 р.) зроблено в графі строк платежу, а зміни щодо строку платежу (але не раніше 06.02.2010 р.) зроблені вже на самому бланку векселя та скріплені підписами посадових осіб та печаткою ТОВ „Фінансова компанія „Інтерфінсервіс”. Отже, зміни щодо строку платежу були внесені вже після заповнення бланку векселя, що жодним чином не впливає на форму векселя та на дійсність договірних зобов’язань, обумовлених вищевказаною Угодою про зміну терміну платежу від 06.02.2009 р.

Крім того, щодо посилань відповідача про те, що при внесенні змін до векселів не було додержано в повному обсязі вимог ч.2 ст. 13 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, а саме не додержана письмова згода держателя векселя, судова колегія зазначає, що згода векселедержателю на внесення змін та прийняття нових умов виконання вексельного зобов’язання підтверджується Угодою про зміну терміну платежу від 06.02.2009 р., яка підписана та скріплена печатками сторін.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів” не може бути відхилена вимога векселедержателю про виконання вексельного зобов’язання, пред’явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умовами збереження його обов’язкових реквізитів.

Зважаючи на те, що обов’язкові реквізити були дотримані, а внесення змін щодо строку платежу та процентів ґрунтується на дійсному правочині – Угоді про зміну терміну платежу від 06.02.2009 р., позовні вимоги щодо стягнення 16% річних, які нараховувались позивачем на вексельну суму відповідно до умов вказаної угоди в період з 06.02.2009 року по 05.02.2010 року у розмірі 276000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову ТОВ “Фінансова компанія “Інтерфінсервіс” до АБ “Банк регіонального розвитку” про визнання недійсним правочину, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Угода про зміну терміну платежу (далі по тексту –Угода) від 06.02.2009, яку просить визнати недійсною позивач за зустрічним позовом, була укладена між АБ “Банк регіонального розвитку” в особі Заступника голови Правління Сендзюка С.М., який діяв на підставі Довіреності № 1539 від 20.09.2004 (далі по тексту – “Довіреність № 1539”) та ТОВ “Фінансова компанія “Інтерфінсервіс” в особі директора Соломки С. А.

Зазначена вище Довіреність № 1539 від 20.09.2004 була видана Головою Правління АБ “Банк регіонального розвитку” Яценко Іриною Михайлівною на Заступника голови Правління АБ “Банк регіонального розвитку” Сендзюка С.М. й нею уповноважено останнього на вчинення низки юридично значимих дій від імені Банку, в тому числі: представляти інтереси Банку (в тому числі вести листування) у взаємовідносинах із законодавчими, виконавчими, контролюючими та правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами; підписувати кредитні договори, договори по операціях з цінними паперами, договори купівлі-продажу, залучення валюти як національної, так й іноземної, депозитні договори, договори поруки, гарантії, застави, страхування, а також вчиняти інші правочини, пов’язані з діяльністю Банку відповідно до переліку операцій та прав, визначених в Статуті банку та Банківській ліцензії.

Довіреність № 1539 підписана Головою Правління АБ “Банк регіонального розвитку” Яценко І. М. та скріплена відповідною печаткою АБ “Банк регіонального розвитку”.

Факт перебування по посаді Голови Правління Яценко І. М. станом на дату видачі Довіреності № 1539 підтверджено довідкою № 14976/03 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 10.12.2003; Проколом № 5 засідання Спостережної Ради АБ “Банк регіонального розвитку” від 10.10.2003; наказом № 112-к від 10.10.2003 по особовому складу АБ “Банк регіонального розвитку”; повідомленням Головного управління по м. Києву і Київській області Національного Банку України від 25.11.2003 № 09-315/21141 про погодження призначення Яценко І. М. на посаду Голови Правління АБ “Банк регіонального розвитку”; наказом № 140-к від 26.11.2003 по особовому складу про заступання Яценко І. М. на посаду Голови Правління банку.

Факт призначення Сендзюка С.М. на посаду Заступника голови Правління АБ “Банк регіонального розвитку” підтверджено Протоколом № 2 засідання Спостережної Ради АБ “Банк регіонального розвитку” від 10.06.2004; наказом № 107-к від 20.09.2004 по особовому складу про призначення Сендзюка С.М. на посаду Заступника голови Правління АБ “Банк регіонального розвитку” на підставі рішення Комісії Головного управління НБУ по м. Києву та Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ від 09.09.2004 № 0414, листа Головного управління НБУ по м. Києву та Київській області № 09-315/16761 від 16.09.2004.

Згідно з п. 1 ст. 92 Цивільного Кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до п. 2 ст. 203 Цивільного Кодексу України, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину належить умова, згідно якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У ст. 239 Цивільного Кодексу України зазначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Пунктами 1, 2 ст. 244 Цивільного Кодексу України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

Статтею 246 Цивільного Кодексу України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно п. 1 ст. 247 Цивільного Кодексу України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

В абз. 2 п. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України зазначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зі змісту п. 1 ст. 238 Цивільного Кодексу України вбачається, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Пунктом 1 ст. 82 Господарського Кодексу України, п. 1 ст. 154 Цивільного Кодексу України встановлено, що установчим документом акціонерного товариства є статут.

У п. 2 ст. 154 Цивільного Кодексу України зазначено, що статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості, в тому числі й про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Положеннями п. п. 1, 2 статті 89 Господарського Кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках – учасники товариства; посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) – голова і члени цієї ради.

Статтею 97 Цивільного Кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи.

Згідно п. п. 1, 3, 10 ст. 65 Господарського Кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу; для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства; особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.

У п. 1 ст. 161 Цивільного Кодексу України зазначено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом; виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства; виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень; виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Законом України “Про господарські товариства” (в редакції від 19.02.2004, що діяла станом на дату видачі Довіреності № 1539) у ст. ст. 47, 48 передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства. Згідно абз. 1 ст. 48 вказаного Закону, голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Відповідно до ст. ст. 36, 41 Закону України “Про господарські товариства”, затвердження статуту належить до компетенції установчих зборів акціонерного товариства, а внесення змін до нього, – загальних зборів товариства, – вищого органу акціонерного товариства.

Зі змісту статуту відповідача за зустрічним позовом в редакції, що була затверджена загальними зборами АБ “Банк регіонального розвитку”, протоколом № 3 від 05.07.2004, державну реєстрацію статуту проведено 31.08.2004, яка діяла на момент видачі Довіреності № 1539, вбачається, що органами управління Банку є Загальні збори Банку, Спостережна рада Банку, Правління Банку. Рішення, прийняті органами управління і посадовими особами Банку, обов’язкові для виконання всіма працівниками Банку (п. 10.1. Статуту); Правління Банку є колегіальним виконавчим органом Банку, здійснює управління поточною діяльністю Банку, Правління Банку вирішує всі питання поточної діяльності Банку, за винятком тих, які віднесені цим Статутом до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної Ради банку; Правління діє на підставі Положення, що затверджується Спостережною Радою Банку (п. 13.1. Статуту); до компетенції Правління належить: організація та здійснення керівництва поточною діяльністю Банку, забезпечення виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Банку; розпорядження всім майном і коштами Банку, забезпечення їх ефективного використання і збереження.

Загальними зборами Банку Голову Правління наділено повноваженнями згідно Статуту (п. 13.7. Статуту), зокрема, Голова Правління: керує роботою Правління Банку, несе персональну відповідальність за ефективність діяльності Банку, виконання покладених на Банк завдань; без довіреності дієвід імені Банку, представляє його перед усіма юридичними і фізичними особами, в державних і недержавних органах, як на території України, так і за її межами, проводить переговори, укладає правочини (угоди, договори, довіреності) та здійснює інші юридичні дії від імені Банку; видає накази, розпорядження та інші нормативні документи з питань діяльності Банку, розпоряджається майном і коштами Банку згідно з діючим законодавством; розподіляє обов’язки між членами Правління та керівництвом структурних підрозділів; встановлює їх повноваження; підписує затверджені у встановленому цим статутом порядку внутрішні нормативні документи Банку, затверджує положення, правила, процедури та інші внутрішні документи Банку, крім тих, що відносяться до виключної компетенції Правління, Спостережної Ради чи Загальних Зборів акціонерів Банку; здійснює інші функції, що необхідні для забезпечення діяльності Банку (п. 13.7. Статуту); згідно п. 13.8. Статуту Голова Правління вправі передати частину зазначених вище повноважень членам Правління шляхом видання відповідної довіреності чи наказу; Голова Правління вправі доручати виконання завдань, вирішення окремих питань своїм заступникам, керівникам структурних підрозділів.

Судом встановлено, що до виключної компетенції Загальних зборів, Спостережної ради, Правління згідно ст. ст. 11, 12, 13 вказаної вище редакції статуту відповідача за зустрічним позовом не належать питання укладення правочинів на умовах, аналогічних укладенню Угоди.

Таким чином, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Голова Правління правомірно видав Довіреність № 1539. Статутом не встановлено обмеження щодо прийняття рішень щодо укладення правочинів Головою правління одноособово.

На час укладання Угоди від 06.02.2009, яку просить визнати недійсною позивач за зустрічним позовом, діяла редакція статуту відповідача за зустрічним позовом, затверджена Загальними зборами акціонерів АБ “Банк регіонального розвитку”, Протоколом № 3 від 03.07.2008 (далі по тексту – Статут 2008).

Відповідно до Статуту 2008 до компетенції Голови Правління п. п. 13.7. віднесено: Голова Правління без довіреності діє від імені Банку, представляє його перед усіма юридичними і фізичними особами, в державних і недержавних органах, як на території України, так і за її межами, проводить переговори, укладає правочини (угоди, договори, довіреності) та здійснює інші юридичні дії від імені Банку; видає накази, розпорядження та інші нормативні документи з питань діяльності Банку, розпоряджається майном і коштами Банку згідно з діючим законодавством; розподіляє обов’язки між членами Правління та керівництвом структурних підрозділів; встановлює їх повноваження; здійснює інші функції, що необхідні для забезпечення діяльності Банку (п. 13.7. Статуту); згідно п. 13.8. Статуту 2008 Голова Правління вправі передати частину зазначених вище повноважень членам Правління, шляхом видання відповідної довіреності чи наказу. Голова Правління вправі доручати виконання завдань, вирішення окремих питань своєї заступникам, керівникам структурних підрозділів, філій…, окремим співробітникам Банку.

Статут 2008 діючий на момент укладення Угоди та чинне законодавство станом на 06.02.2009 не містило спеціальних обмежень укладання Головою Правління правочинів або розпорядження майном Банку. Сендзюк С.М. діяв на підставі та в межах Довіреності № 1539 від імені Банку у якості Заступника Голови Правління АБ “Банк регіонального розвитку”, будучи уповноваженим Головою Правління на вчинення юридично-значимих дій в межах повноважень Голови Правління АБ “Банк регіонального розвитку”.

До виключної компетенції Загальних зборів, Спостережної ради, Правління згідно ст. ст. 11, 12, 13 Статуту 2008 не належать питання укладення правочинів на умовах, аналогічних укладенню Угоди. Повноваження Голови Правління, встановлене Загальним зборами акціонерів, зокрема щодо укладення правочинів (угод, договорів, довіреностей), розпорядження майном банку Статутом 2008 не обмежено.

Відповідно до п. 13.1. Статуту 2008, Правління діє на підставі Положення, що затверджене Спостережною Радою Банку.

Відповідно до Положення про правління АБ “Банк регіонального розвитку”, затвердженого Спостережною Радою АБ “Банк регіонального розвитку” 15.01.2007, зокрема п. п. 3.3., до компетенції Правління належить: розпорядження всім майном і коштами Банку, забезпечення їх ефективного використання і збереження (п. п. 3.3.7); прийняття рішень про випуск Банком цінних паперів облігацій, ощадних сертифікатів та інших цінних паперів), у випадках, передбачених чинним законодавством, у національній та іноземній валюті (п. п. 3.3.12), прийняття рішень про придбання Банком акцій, що ним випускаються (п. п. 3.3.13), прийняття рішень про надання бланкових кредитів, крім рішень щодо надання незабезпечених міжбанківських кредитів, які мають право приймати посадові особи яким делеговане право укладення відповідних угод (п. п.3.3.16), ухвалення рішень щодо надання кредитів першим керівникам або іншому управлінському персоналу Банку (3.3.17).

Пунктом 5.8. Положення визначено особливості прийняття рішень щодо проведення кредитних операцій щодо здійснення яких приймається рішення Правлінням, зокрема: з метою обмеження кредитного ризику за операціями з пов’язаними особами надання Банком кредиту, позики чи поручительства здійснюються: а) особі, яка належить до перших керівників Банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії, поручительства) цій особі перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим Національним банком, – за спільним письмовим рішенням Правління та Спостережної Ради Банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи (чи загальними зборами акціонерів).

Аналіз Положення про правління АБ “Банк регіонального розвитку”, затвердженого Спостережною Радою АБ “Банк регіонального розвитку” 15.01.2007 є підставою для висновку про відсутність спеціальних обмежень, встановлених уповноваженим органом щодо укладення Головою Правління правочинів аналогічних за змістом укладеній Угоді щодо продовження термінів дії угоди та встановлення додаткових відсоткових ставок по вексельним зобов’язанням .

До компетенції Голови Правління відповідно до п. 4.2. вказаного Положення віднесено: керування роботою Правління Банку (4.2.1.). Згідно зазначеного Положення, Голова правління діє від імені Банку, представляє його інтереси перед усіма юридичними і фізичними особами, укладає правочини (угоди, договори, довіреності) та здійснює інші юридичні дії від імені Банку; (4.2.2); розпоряджається майном і коштами Банку згідно з діючим законодавством (4.2.3); розподіляє обов’язки між членами Правління та керівництвом структурних підрозділів, встановлює їх повноваження, затверджує посадові інструкції всіх працівників банку (4.2.7.); здійснює інші функції, що необхідні для забезпечення діяльності Банку (4.2.11.). Голова Правління вправі передати частину своїх зазначених в п. 4.3. повноважень членам Правління шляхом видання відповідної довіреності чи наказу, Голова правління вправі доручати виконання завдань, вирішення окремих питань своїм заступникам, керівникам структурних підрозділів (4.4.).

Таким чином, обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що в установчих документах відповідача за зустрічним позовом, наданих суду у якості доказів у справі, не містяться положення щодо обов’язковості прийняття рішення Правлінням АБ “Банк регіонального розвитку” про укладення угод щодо продовження строків по вексельним зобов’язанням, встановленню додаткових відсотків за вексельним зобов’язанням, а також необхідності уповноваження таким рішенням Правління Голови Правління банку на вчинення зазначених дій.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за зустрічним позовом є безпідставними, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 4 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повнні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерфінсервіс” не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України зазначені вище обставини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити, задовольнивши первісний позов повністю. В іншій частині – залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позову та державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 104 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку” на рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2010 у справі № 10/032-10/8 – задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2010 у справі № 10/032-10/8 – змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„Первісний позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) заборгованість по простим векселям: серії АА №0463244, серії АА №0463245, серії АА №0463246, серії АА № 0463247, серії АА № 0463248 в сумі 1 725 000,00 (Один мільйон сімсот двадцять п’ять тисяч гривень 00 коп.), з яких:

- 340 000,00 (Триста сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463244 (дата складання 20 лютого 2008 р.);

- 340 000,00 (Триста сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463245 (дата складання 20 лютого 2008 р.);

- 345 000,00 (Триста сорок п’ять тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463246 (дата складання 20 лютого 2008 р.);

- 350 000,00 (Триста п’ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463247 (дата складання 20 лютого 2008 р.);

- 350 000,00 (Триста п’ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн., - сума виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС»(ідентифікаційний код: 22949561) простого векселя серії АА № 0463248 (дата складання 20 лютого 2008 р.);

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) 16% річних на вексельну суму у розмірі 276000 (двісті сімдесят шість тисяч) грн.00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРФІНСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 22949561, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 21) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) державне мито за подання позову у розмірі 20010 (двадцять тисяч десять) грн.. 00 коп., витрати на інформайційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп., державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 00 коп.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Повернути Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний код: 19338316, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А) оригінали простих векселів: серії АА №0463244, серії АА №0463245, серії АА №0463246, серії АА № 0463247, серії АА № 0463248 після набрання судовим рішенням законної сили”.

В іншій частині рішення Господарскьгго суду Київської області від 18.10.2010 року у справі №10/032-10/8 – залишити без змін.

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

4. Матеріали справи №10/032-10/8 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.01.11 (відправлено)