Постанова № 13616422, 18.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011                                                                                           № 7/340

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача          Лозинському М.В. – юрист, Місяць А.П. – юрист.

від відповідача Панасюк В.В. – юрист.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "СТІОМІ-Холдінг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2010

у справі № 7/340 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Виробниччо-комерційна фірма "АННЕ-ЛТД"

до                                                   ТОВ "СТІОМІ-Холдінг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 983836,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма»АННЕ-ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ - Холдінг» про стягнення 983836,51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі № 7/340 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма»АННЕ-ЛТД» задоволено частково.

Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ - Холдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма»АННЕ-ЛТД» 844763, 05 грн. – боргу, 23653,37 грн. – індексу інфляції, 9373,40 грн. – три проценти річних, 63808, 54 грн. – пені, 42238,15 грн. – штрафу, 9 838,37 грн. – витрат по сплаті державного мита, 236, 00 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, а в решті позовних вимог вирішено відмовити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі № 7/340 та постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

01 квітня 2008 року та 01 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 7 та Договір поставки № 55 відповідно (далі - Договори), відповідно до умов яких (п.1.1.) позивач зобов’язаний поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплачувати його на умовах договору.

Предметом поставки відповідно до п. 1.2 Договорів є паливно-мастильні матеріали (далі - товар), а саме: бензин А-76, А-92, А-95, А-98, дизельне пальне, компонент бензину автомобільного, фракція легка, фракція дизельна прямогонна, фракція бензинова прямогонна, газовий конденсат, нафта сира, мазут, бітум, залишок кубовий, уайт-спіріт.

Кількість поставленого товару визначається у видатково-прибуткових накладних (п. 1.3 Договорів).

Вартість товару визначається за ціною, діючою на час відпуску та фіксується у видатково-прибуткових накладних (п. 1.3 Договорів).

Право власності на товар переходить до відповідача в день поставки товару, тобто в день підписання накладних (п. 1.5 Договорів).

Оплата товару здійснюється відповідачем шляхом 100% передоплати (п. 3.2 Договору).

В процесі розгляду спору встановлено, що на виконання умов Договорів позивач протягом серпня - грудня 2009 року поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1990529,75 грн. (Копії накладних долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Однак, відповідач в порушення умов Договору, за поставлену продукцію розрахувався частково, заборгувавши позивачу 844763,05 грн.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи та перевіривши правильність нарахування інфляційних, штрафу і трьох процентів річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частинах стягнення основного боргу, інфляційних, штрафу та трьох процентів річних, виходячи з наступних законодавчих положень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення пені та вважає, що рішення в цій частині підлягає зміні, з огляду на наступне.

В процесі розгляду спору в суді апеляційної інстанції було встановлено, що сторони домовились про заміну зобов’язань в частині здійснення розрахунків, що відображено в угоді про погашення боргу від 11 грудня 2009 року укладеній між сторонами (арк. справи 46), змістом та умовами, якої не передбачено можливості застосування штрафних санкцій у вигляді пені.

За таких обставин, позові в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі в частині стягнення пені слід змінити, в позові в цій частині – відмовити. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ - Холдінг» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ - Холдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі № 7/340 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі № 7/340 змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ - Холдінг» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29 код ЄДРПОУ 32827667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма»АННЕ-ЛТД» (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука 6 код ЄДРПОУ 14159997) 844763, 05 грн. – боргу, 23653,37 грн. – індексу інфляції, 9373,40 грн. – три проценти річних, 42238,15 грн. – штрафу, 82756,15 грн. – витрат по сплаті державного мита, 210, 04 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма»АННЕ-ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ - Холдінг» 1033,03 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 7/340 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді