Рішення № 13615807, 20.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.11                                                                                           справа№ 7/236(10)

за позовом відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”

до відповідача Яворівське дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс»

про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:          від позивача - Матвієнко С.М.,- юрисконсульт (довіреність в матеріалах справи);

                              від відповідача –Мазур М.- представник.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в Львівської філії ВАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги з Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс»в розмірі 2032,37грн.- основного боргу, 260,82грн.- інфляційних нарахувань, 91,61грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на Відповідача.

Відповідно до позовної заяви, між Сторонами укладено договір про надання послуг електрозв’язку, внаслідок неналежного виконання зобов'язань Відповідачем за яким в частині оплати утворився борг.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, фіскальним поштовим чеком №4859 від 15.12.2010р., платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, договором №162/17юк. від 03.07.2003р., розрахунком заборгованості, нарядами на зняття телефонів №№117, 240, 241, 242, свідоцтвом про реєстрацію платника податку, довідкою з ЄДРПОУ, довіреністю директора, витягом зі Статуту Позивача, витягом з Положення про Львівську філію ВАТ “Укртелеком”, довідками про включення в ЄДРПОУ ВАТ “Укртелеком” та Львівської філії.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/236(10) від 23.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 35хв. 20.01.2011р.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області, яку скеровано, Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначено ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду копії наступних документів: довіреності на право здійснення представництва; довіреності директора; довідок про включення Сторін в ЄДРПОУ, та повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, позов визнав повністю, про що подав заяву.

Протягом розгляду представник Відповідача подав копію довідки з ЄДРПОУ, а також заяву, в якій визнає позов повністю і просить розтермінувати суму боргу терміном на вісім місяців, та пояснення в обгрунтування заяви

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 2032,37грн. основного боргу.

03.07.2003р. між Позивачем (Підприємство зв’язку) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №162/17юк про надання послуг електрозв’язку (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку.

Відповідно до п.3.2.16 Договору, Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування радіоточкою.

Згідно п.п.4.1, 4.5 Договору, послуги, які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством; розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць, проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору, цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років; якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не повідомила про його припинення, то Договір уважається дійсним на той же термін. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази наявності заяви про припинення дії Договору.

Згідно доводів Позивача, які визнані представником Відповідача, внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов’язань в частині оплати за надані послуги, утворився борг в розмірі 2032,37грн.

Відповідно до доводів представників Сторін, станом на час розгляду справи Відповідачем даний борг не погашено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства . Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України ).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.ст.33, 36 Закону України “Про телекомунікації”, п.108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, зокрема за несвоєчасну оплату отриманих ними телекомунікаційних послуг.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання боргу Відповідачем, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів відсутності боргу перед Позивачем повністю чи частково, повної чи часткової оплати боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 2032,37грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 91,61грн. 3% річних та 260,82грн. інфляційних нарахувань.

Позивачем в позовній заяві наведено розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені за період з січня 2009р. по грудень 2009р., вихідними даними для яких є сума боргу за відповідний період, величини індексів інфляції, період прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що при розрахунках Позивачем допущено помилки у методиці проведення розрахунків та арифметичні помилки, і, відповідно, одержавні внаслідок проведених перерахунків суми є більшими від сум 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання позову Відповідачем в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 91,61грн. 3% річних та 260,82грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо розтермінування виконання рішення суду.

20.01.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача, в якому містилась заява про розтермінування виконання рішення суду строком на 8 місяців.

Доводи заяви Відповідач обґрунтовує важким фінансовим становищем та сезонним характером робів, оскільки валова частина реалізації деревини припадає на теплі місяці року.

Представник Позивача в судовому засіданні усно пояснила, що не заперечує проти розтермінування виконання рішення суду по даній справі, проте, вважає строк 8 місяців невиправдано завищеним, та вважає за можливе розтермінувати виконання рішення господарського суду по даній справі строком на 6 місяців.

Розглянувши подану представником Відповідача заяву, вислухавши думки сторін, суд приходить до висновку про наявність обставин, які можуть ускладнити виконання рішення суду по даній справі чи зробити його неможливим, та вважає за доцільне розстрочити виконання рішення господарського суду по даній справі строком на 6 місяців зі сплатою рівними частинами.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.01.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.01.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 599, ч.1 ст. 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36 Закону України “Про телекомунікації”, п.108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства “Галсільліс”(81000, Львівська обл., м.Яворів, вул. Бічна Греблі,2, ідентифікаційний код 31179842) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”(79000, м.Львів, вул.Дорошенка, 43, ідентифікаційний код 01186030) 2384грн. 80 коп. боргу, 102 державного мита, 236 грн. витрат на іформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3.          Розтермінувати виконання рішення строком на шість місяців зі сплатою щомісячно рівними платежами.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                       Фартушок Т.Б.