Ухвала суду № 136156693, 30.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3676/26-Е

Провадження № 2-з/522/269/26

УХВАЛА

30 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного економічного Університету про встановлення факту перерви навчання та усунення перешкод у навчанні,

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного економічного Університету про встановлення факту перерви навчання та усунення перешкод у навчанні.

До суду 20.04.2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, згідно якої просив заборонити Одеському національному економічному Університету вчиняти будь-які дії, спрямовані на відрахування ОСОБА_1 , аспіранта денної форми навчання кафедри фінансового менеджменту та фондового ринку, у т.ч. видавати накази про відрахування, вносити відповідні записи до інформаційних систем та повідомляти третіх осіб про припинення статусу здобувача до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач вимагає від позивача проходження атестації, що не передбачена законом. Зазначена обставина свідчить про підготовку відповідача до відрахування. Таке відрахування може стати перекладенням відповідальності відповідача за невиконання ним обов`язків щодо надання освітніх послуг на позивача, якого не можна атестовувати за отримані ним освітні послуги. Відрахування може призвести до неможливості виконання імовірного судового рішення в частині переведення/допуску до навчального процесу з другого семестру першого року навчання з 01 січня 2027 р. Зазначене свідчить про великий ризик вчинення відповідачем дій з метою ухилення від виконання можливого рішення суду та ускладнення позивачу захист та відновлення порушених прав до ухвалення рішення по справі, що є не гіпотетичним, а ґрунтується на системному порушені прав позивача. Реальність ризику відрахування підтверджується листуванням кафедри щодо проміжної атестації та вимогою подати звіт у визначений строк. Також підтверджується зверненнями позивача до ректора щодо заміни наукового керівника/кафедри та відсутністю вирішення по суті, що унеможливлює належне виконання індивідуального плану та узгодження звіту. Вказані вище обставини свідчать про наявність реальної небезпеки вчинення зазначених дій з метою заподіяння шкоди правам заявника, а також про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити або унеможливити ефективний судовий захист.

З 17.04.2026 року по 24.04.2026 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у відрядженні.

Матеріали заяви суддя отримала 28.04.2026 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву, суд прийшов до наступного висновку.

За положенням ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення, утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам. При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є:

1) встановлення факту перерви навчання ОСОБА_1 в період з січня 2025 р. по дату ухвалення рішення по справі.

2) усунення перешкоди у навчанні ОСОБА_1 та забезпечення виконання зобов`язань за Договором про навчання аспіранта в Одеському національному економічному університеті № 2а/24 від 01.10.2024 р., додаткової угоди № 1 від 25.12.2025 р. шляхом:

- зміни наукового керівника та переведення ОСОБА_1 на кафедру фінансів Одеського національного економічного Університету;

- допущення ОСОБА_1 до освітнього процесу з другого семестру першого року навчання з 01 січня 2027 р.

Між тим 23.04.2026 року до суду від представника Одеського національного економічного Університету надійшов відзив на позов, до якого у якості додатку надано Наказ № 69-Ос від 31.03.2026 року «По особовому складу аспірантів», яким ОСОБА_1 аспіранта 2 року денної форми навчання (контракт) кафедри фінансового менеджменту та фондового ринку відрахувати з аспірантури за невиконання індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії з 01.04.2026 року.

Таким чином Наказ № 69-Ос від 31.03.2026 року є правовим актом індивідуальної дії та є таким, що вичерпав свою дію в часі, та заборона вчиняти будь-які дії, спрямовані на відрахування станом на 20.04.2026 року втратила свою актуальність.

З урахуванням вищевказаного, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 79-81, 150-153, 259-260, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного економічного Університету про встановлення факту перерви навчання та усунення перешкод у навчанні залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 30.04.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.