Рішення № 136156694, 30.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 496/3065/25

Провадження № 2/522/1896/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом в.о. керівника Біляївської окружної прокуратури Малєєва Юрія Миколайовича в інтересах держави в особі: Національної служби здоров`я України та Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, на стороні позивачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради про стягнення витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури Малєєв Юрій Миколайович в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України 23.05.2025 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 7966,63 гривні та кошти в сумі 581,28 гривень матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.11.2024 року, у справі № 496/4360/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням обвинуваченої з потерпілою.

Закриття кримінального провадження у зв`язку із примиренням обвинуваченої з потерпілою є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Згідно обставин справи, 07.05.2024 приблизно о 18 годині 32 хвилини, більш точний час слідством не встановлений, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Нyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі зі сторони села Мале, Одеського району, Одеської області в бік автодороги «Київ-Одеса», 435 км., не надавши переваги в русі автомобілю марки «Opel Vivaro», державний номер НОМЕР_2 . під керуванням ОСОБА_2 , в якому на передньому пасажирському сидінні перебувала ОСОБА_3 , що на той момент рухався за зазначеним напрямком автодороги «Київ-Одеса» в бік міста Київ, яка визначена як головна, маючи реальну і об`єктивну можливість бути уважною, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, вибрати безпечну швидкість руху в установлених межах з урахуванням дорожньої обстановки, а також особливостей місцевості та конфігурації проїзної частини, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним, продовжила рух, створюючи своїми діями небезпеку для інших учасників дорожнього руху, в наслідок чого відбулось зіткнення між передньою правою частиною автомобіля «Opel Vivaro», державний номер НОМЕР_3 і лівою бічною частиною автомобіля «Нyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто порушила вимог п. 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: п. 2.3 «б» Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 16.3 У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваний дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не строюючи перешкод для руху пішоходів; п. 16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заподіяне наступне тілесне ушкодження: закритий перелом хірургічної шийки плечової кістки без зміщення, з відривом великого горбика, яке згідно п.п.2.2.2. і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджені», відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження.

При постановленні рішень судом, питання щодо відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 , що понесені КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на її лікування, не вирішувалось.

Потерпіла ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні № 1 КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради з 07.05.2024 по 14.05.2024 (7 ліжко-днів).

Згідно із довідкою-розрахунком від 24.03.2025 № 01-83/861, наданої КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради, вартість бюджетних коштів, витрачених установою охорони здоров`я на лікування ОСОБА_3 за період з 07.05.2024 по 14.05.2024 склала 8547,91 грн, з яких 581,28 грн з місцевого бюджету Одеської міської ради витрачено на перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні № 1 лікарні, а решту в сумі 7966,63 грн отримано від Національної служби здоров`я України згідно договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Таким чином, бюджетні кошти, які витрачені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої внаслідок вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння, у зв`язку із чим підлягають стягненню з особи, яка його вчинила.

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 червня 2025 року цивільну справу передано на розгляд за територіальною юрисдикцією до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в загальному порядку із проведенням підготовчого засідання.

23.10.2025 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не сповістив та з заявою про відкладення розгляду справи не звертався, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Позивач в особі прокурора Афанасьєвої І.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник позивача Одеської міської ради Соболь Я.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник Національної служби здоров`я України 12.08.2025 подав клопотання про розгляд справи без їх участі.

Третя особа в судове засідання не прибула та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін у загальному порядку та відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення за письмовою згодою представника позивача.

Суд дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вислухавши позиції сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 3 статті 4 ЦПК України передбачено право осіб, яким законом надано повноваження звертатися до суду в інтересах інших осіб, звертатися до суду у випадках, визначених законом.

Право прокурора на звернення до суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч.3 ст.56 ЦПК України.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що сам факт незвернення до суду відповідної ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

У даній справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив, що органами, уповноваженими на захист інтересів держави у спірних правовідносинах НСЗУ не вжито заходів, спрямованих на відшкодування відповідачем коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілих від злочину у даному випадку, а тому у прокурора наявні усі підстави для звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави.

Відтак, прокурор правомірно, відповідно до положень законодавства звернувся до суду з даним позовом, звернення відбулося у травні 2025 року.

Судом встановлено, що 07.05.2024 приблизно о 18 годині 32 хвилини, більш точний час слідством не встановлений, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Нyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі зі сторони села Мале, Одеського району, Одеської області в бік автодороги «Київ-Одеса», 435 км., не надавши переваги в русі автомобілю марки «Opel Vivaro», державний номер НОМЕР_2 . під керуванням ОСОБА_2 , в якому на передньому пасажирському сидінні перебувала ОСОБА_3 , що на той момент рухався за зазначеним напрямком автодороги «Київ-Одеса» в бік міста Київ, яка визначена як головна, маючи реальну і об`єктивну можливість бути уважною, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, вибрати безпечну швидкість руху в установлених межах з урахуванням дорожньої обстановки, а також особливостей місцевості та конфігурації проїзної частини, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним, продовжила рух, створюючи своїми діями небезпеку для інших учасників дорожнього руху, в наслідок чого відбулось зіткнення між передньою правою частиною автомобіля «Opel Vivaro», державний номер НОМЕР_3 і лівою бічною частиною автомобіля «Нyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто порушила вимог п. 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: п. 2.3 «б» Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 16.3 У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваний дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не строюючи перешкод для руху пішоходів; п. 16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заподіяне наступне тілесне ушкодження: закритий перелом хірургічної шийки плечової кістки без зміщення, з відривом великого горбика, яке згідно п.п.2.2.2. і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджені», відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження.

При постановленні рішень судом, питання щодо відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 , що понесені КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на її лікування, не вирішувалось.

Потерпіла ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні № 1 КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради з 07.05.2024 по 14.05.2024 (7 ліжко-днів).

Згідно із довідкою-розрахунком від 24.03.2025 № 01-83/861, наданої КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради, вартість бюджетних коштів, витрачених установою охорони здоров`я на лікування ОСОБА_3 за період з 07.05.2024 по 14.05.2024 склала 8547,91 грн, з яких 581,28 грн з місцевого бюджету Одеської міської ради витрачено на перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні № 1 лікарні, а решту в сумі 7966,63 грн отримано від Національної служби здоров`я України згідно договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Відповідачем у добровільному порядку витрати не відшкодовані, тому їх необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Таким чином, послуги закладу охорони здоров`я, у якому проходила стаціонарне лікування потерпіла ОСОБА_3 , пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок Державного бюджету України.

Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.11.2024 року, у справі № 496/4360/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням обвинуваченої з потерпілою.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Згідно з положенням ч.1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545.

Згідно з пунктом 2,3,4 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати державі витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_3 .

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов в.о. керівника Біляївської окружної прокуратури Малєєва Юрія Миколайовича в інтересах держави в особі: Національної служби здоров`я України та Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, на стороні позивачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради про стягнення витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 7966,63 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України на користь Одеської міської ради кошти в сумі 581,28 гривень матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлений 01 травня 2026 року.

Суддя Р. Д. Абухін

30.04.2026