Ухвала суду № 136156690, 28.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9101/24-Е

Провадження № 2/522/613/26

УХВАЛА

28 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Запольської А.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Одеській області (ГУНП в Одеській області), ОСОБА_2 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_3 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_4 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), Маріогло Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Кузнецова Сергія Вікторовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Пацессор Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), про відшкодування моральної шкоди та зобов`язати відповідачів припинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Одеській області (ГУНП в Одеській області), ОСОБА_2 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_3 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_4 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), Маріогло Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Кузнецова Сергія Вікторовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Пацессор Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), про відшкодування моральної шкоди та зобов`язати відповідачів припинити певні дії.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року у справі закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

До суду 27.04.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив:

- Витребувати від Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області у повному обсязі матеріали кримінального провадження № 12023162150001173 (відкрите 13.09.2023, закрите 28.04.2025), включаючи: а) постанову про відкриття КП від 13.09.2023; б) постанову про закриття КП від 28.04.2025; в) перелік усіх слідчих дій, проведених у межах КП за весь період (13.09.2023 28.04.2025), з датами та описом; г) документи, що підтверджують отримання відомостей про перетин ОСОБА_1 державного кордону (запити, відповіді, підстави); ґ) документи про подальший рух матеріалів після закриття КП (передача між відомствами, запити, відповіді).

- Зобов`язати Ізмаїльський РВП ГУНП в Одеській області та Ізмаїльську окружну прокуратуру Одеської області надати суду витребувані матеріали у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з дня отримання судового запиту.

В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн за незаконне кримінальне переслідування та незаконний збір і обіг його персональних даних у рамках КП № 12023162150001173. Відповідно до ст. 81 ЦПК України та усталеної практики ЄСПЛ за ст. 8 ЄКПЛ, предмет доказування охоплює такі юридичні факти: факт незаконного відкриття КП та відсутність законних підстав для кримінального переслідування з першого дня; характер, обсяг і зміст персональних даних, незаконно зібраних щодо позивача у ході КП (відомості про перетин державного кордону та ін.); тривалість порушення - 19 місяців безперервного незаконного кримінального переслідування; подальший незаконний обіг персональних даних після закриття КП між відомствами різних рівнів; причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів і завданою позивачу моральною шкодою. Жоден з цих фактів не може бути встановлений без матеріалів КП. Кожна з наведених обставин є виключно документальною: вона може бути підтверджена чи спростована лише офіційними процесуальними документами самого КП. Жодні пояснення сторін, жодне посилання на реєстри не замінять первинних документів провадження: постанова про відкриття КП від 13.09.2023 - єдиний документ, що розкриває підстави відкриття та наявність або відсутність законних ознак злочину; постанова про закриття КП від 28.04.2025 - підтверджує підставу закриття (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК: відсутність складу злочину) і ретроспективно засвідчує незаконність переслідування з першого дня; документи про збір персональних даних - запити, відповіді, підстави отримання відомостей про перетин кордону - визначають обсяг втручання у приватне життя; перелік усіх слідчих дій за весь період КП - підтверджує пасивність чи, навпаки, активність розслідування та його реальний вплив на адвокатську діяльність позивача; документи про подальший рух матеріалів після закриття КП - доводять триваючий незаконний обіг персональних даних. За відсутності цих документів суд позбавлений можливості встановити будь-який із центральних елементів складу правопорушення, що є предметом позову. Ухвалення рішення без їх дослідження означатиме розгляд справи на основі неповних доказів, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

До суду 27.04.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження, відповідно до якого просив зупинити провадження у цивільній справі № 522/9101/24-Е до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі про захист персональних даних позивача та зобов`язання відповідачів надати доступ до матеріалів кримінального провадження № 12023162150001173.

В обґрунтування клопотання зазначено, що кримінальне провадження № 12023162150001173 відкрите 13 вересня 2023 року Ізмаїльським РВП ГУНП в Одеській області за заявою ОСОБА_5 пов`язаної особи з ОСОБА_6 , інтереси якого суперечили законним інтересам клієнтів позивача у справі щодо парому ВИЛ-0224-К («Кислицький поромний перехід»). Упродовж 19 місяців провадження позивач не набув жодного формального процесуального статусу - ані підозрюваного, ні свідка. Попри це, щодо нього здійснювалися активні процесуальні дії, не пов`язані з предметом доказування за статтею 182 КК України. Предметом адміністративного провадження є: визнання протиправною та зобов`язання припинити незаконну обробку персональних даних позивача у рамках закритого КП № 12023162150001173; зобов`язання відповідачів надати доступ до всіх документів, що містять персональні дані позивача, зібрані впродовж 19 місяців провадження; зобов`язання знищити незаконно зібрані дані - зокрема відомості про перетин позивачем державного кордону (КПП «Шегині», 30.06.2022), отримані без жодного зв`язку з предметом доказування. Предмет доказування у цивільній справі - незаконність збору та обігу персональних даних позивача - вимагає дослідження тих самих документів і фактів, які є предметом адміністративного провадження. Вирішення адміністративної справи логічно та юридично передує розгляду цивільного позову. Продовження розгляду цивільної справи без матеріалів КП № 12023162150001173 позбавляє позивача можливості довести ключові обставини у справі, що несумісно з вимогою ухвалити законне та обґрунтоване рішення згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України. Стаття 6 § 1 ЄКПЛ гарантує право на справедливий судовий розгляд, яке у контексті доступу до доказів включає реальну можливість представити суду свою позицію (Golder v. United Kingdom; Dombo Beheer v. Netherlands). Ухвалення рішення в умовах штучного обмеження доступу до доказів суперечило б цій гарантії.

У судове засідання 28.04.2026 року з`явилися представник Одеської обласної прокуратури - Афанасьєва І.Г. та представник ГУНП в Одеській області - Дмитрієнко К.В.

Представник Одеської обласної прокуратури - Афанасьєва І.Г. заперечувала проти клопотання про витребування доказів, оскільки воно було направлено з порушенням строку і під час розгляду справи по суті та на стадії дослідження доказів. Позивачем не наведено причини ненадання такого клопотання на стадії підготовчого провадження, що є порушенням ст. 222 ЦПК України. Позивач зазначає, що відповідачі відкрили проти позивача кримінальне провадження з метою його залякування, але кримінальне провадження було відкрито за фактом, а не проти позивача та він не є ані свідком, ані стороною та не є учасником КП. Позивачем не доведено, що на нього здійснювався тиск та відсутні докази про втручання у його приватне життя. Таким чином дане клопотання не стосується предмету доказування.

Представник ГУ НП в Одеській області - Дмитрієнко К.В. щодо клопотання про витребування доказів пояснила, що сам позивач неодноразово надавав відповіді слідчого, згідно яких позивач не є стороною КП і тому йому відмовлено. Відмову дізнавача можна оскаржити за нормами КПК, між тим позивач таку відмову не оскаржував. Позивач намагається в обхід норм КПК України отримати матеріали кримінального провадження, де він не є учасником.

Представник ГУНП в Одеській області - Дмитрієнко К.В. щодо клопотання про зупинення провадження пояснила, що клопотання є необґрунтованим, відсутнє посилання на номер справи, хто є відповідачем у його позові, які позовні вимоги, незрозуміло про яку справу говорить позивач, а тому просить відмовити у даному клопотанні.

Представник Одеської обласної прокуратури - Афанасьєва І.Г. просила відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження, оскільки позивач не надав ані копію рішення суду, ані ухвалу про відкриття провадження. Відсутній номер справи, сторони, предмет спору, підстави позову. Не вбачається можливим встановити пов`язаність тієї справи з даною. Крім того клопотання подано на стадії розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився , про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в телефонній розмові з секретарем судового засідання просив розглядати справу у його відсутність, заяв з приводу неявки до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, заявлені клопотання, заслухавши думку інших учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Щодо клопотання про витребування доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК)

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормою ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій, другій, четвертій, п`ятій, восьмій статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання цього доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання цих доказів.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Чинна редакція ЦПК надає більш детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Суд вбачає, що предметом даного позову є зобов`язання відповідачів припинити свавільне втручання до приватного та сімейного життя позивача, що здійснюється на порушення вимог статті 18 Конвенції про захист прав людини та стягнення з відповідачів суму моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., а у клопотання про витребування доказів позивач просить витребувати від Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області у повному обсязі матеріали кримінального провадження № 12023162150001173.

Враховуючи те, що підготовче провадження було закрито 11.11.2024 року, при цьому позивач не заявляв клопотання про витребування зазначеного доказу (матеріалів кримінального провадження), підстави позовних вимог, предметом якого зазначено-здійснення відповідачами незаконного тиску на позивача, як адвоката, внаслідок викриття приватних і посадових осіб у виготовленні підроблених документів на так званий «паром «Кислицький», яке виявлено під час розгляду цивільної справи № 500/2395/18 та відкриття проти позивача кримінального провадження за № 12023162150001173 з метою залякування.

Варто звернути увагу, що зазначена законодавча регламентація схожа на процедуру розкриття доказів (discovery), що притаманна країнам англо-саксонської правової системи. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки у більшості розвинених демократій. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.

На час вирішення питання про зупинення провадження у справі встановлено, що не оспорюється сторонами, що кримінальне провадження за № 12023162150001173 відкрито 13.09.2023 року за заявою ОСОБА_5 за ч.1 ст.182 КК України. Позивач не є стороною захисту, потерпілим, і його представником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються, про що надані сторонами докази. Постановою дізнавача від 28.04.2025 закрито , та позивачу було відмовлено у наданні доступу до вказаних матеріалів згідно ст. 222 КПК України.

Сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (пункт 19 частини першої статті 3 КПК України).

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (частини перша та друга статті 222 КПК України).

Стаття 84 ЦПК України, яка наділяє цивільний суд компетенцією витребувати докази для розгляду цивільної справи, так і передбачає те, що адресат такого витребування може й не мати можливості надати запитувані докази. А принцип верховенства права, передбачений пунктом 1 частини третьої статті 2 ЦПК України, визначає, не тільки вертикальну ієрархію правових актів з точки зору правозастосування, а й взаємодію між собою рівнозначних за статусом правових актів, зокрема процесуальних кодексів України. Цьому принципу кореспондує аналогічна засада кримінального провадження, визначена пунктом 1 частини першої статті 7 КПК України, що лише підтверджує зазначене. У зв`язку з цим жодна реалізація норм ЦПК України не може спричиняти недоліки правозастосування норм КПК України та навпаки.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 року по справі № 369/1937/20 звертає увагу на те, що витребування цивільним судом оригіналів матеріалів кримінального провадження може позбавляти, наприклад слідчого чи прокурора можливості виконання обов`язку, передбаченого частиною другою статті 9 КПК України, щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставини кримінального провадження в межах вимог частини першої статті 28 КПК України та такої засади кримінального провадження як розумність строків.

Тому звідси випливає висновок, що суд в порядку здійснення цивільного судочинства, зокрема реалізації статті 84 ЦПК України, не може витребувати оригінали матеріалів кримінального провадження.

Враховуючи особливості статті 222 КПК України доцільним та виправданим з точки зору завдань ЦПК України є витребування цивільним судом лише засвідчених копій окремих доказів з матеріалів кримінального провадження, або огляд їх оригіналів в судовому засіданні, за потреби, з подальшим поверненням оригіналів та залишенням в матеріалах цивільної справи їх копій, якщо такі докази обґрунтовано необхідно дослідити в межах розгляду цивільної справи, за умови надання слідчим чи прокурором дозволу на їх розкриття сторонам відповідної цивільної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач порушив строк подання такого клопотання, та в матеріалах справи наявні докази що кримінальне провадження за № 12023162150001173 було відкрито за фактом, тобто позивач не є стороною захисту, потерпілим, і його представником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у зв`язку з чим клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про зупинення провадження.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Однак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 з огляду на те, що позивачем не надано копію ані позовної заяви, ані ухвали про відкриття провадження; позивачем не зазначено сторін, предмет та підстави позову , номер справи, до набрання законної сили якого позивач просить зупинити провадження. Крім того не вбачається можливим встановити пов`язаність справи що розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а тому відсутні підстави відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 3-12, 43, 49, 76-81, 84, 89, 223, 247, 251, 252, 258-260, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено 01.05.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.