Рішення № 13615251, 31.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/431.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа»

про стягнення 4096,99 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача не з’явилися

Від відповідача Шпотак А.Л. (довіреність № б/н від 10.01.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 4096,99 грн. відповідно до договору про надання послуг № У-2009/07 від 07.05.2009 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 3228,67 грн., суму індексу інфляції в розмірі 393,90 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 135,87 грн. та суму пені в розмірі 338,55 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 р. порушено провадження у справі № 39/4, розгляд справи призначено на 17.01.2011 р. о 10:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.01.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.01.2011 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 16.12.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 17.01.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 31.01.2011 р. о 10:50 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 31.01.2011 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.01.2011 р. не виконав.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, надав суду довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій стосовно відповідача та надав суду платіжне доручення № 56 від 28.01.2011 р., відповідно до якого відповідач сплатив суму заборгованості в розмірі 3228,67 грн.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.01.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

07.05.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа»(відповідач) було укладено договір про надання послуг № У-2009/07, відповідно до п. 1.1. якого відповідач замовляє, а позивач бере на себе зобов’язання надати відповідачу послуги з музичного оформлення, а саме: підготовка та забезпечення трансляції аудіо файлів тривалістю не менше 20 (двадцяти) годин з щомісячним оновленням таких аудіо файлів не менше ніж на 1 (одну) годину, розміщення в зазначених аудіо файлах 20 інформаційних компаній відповідача, з можливістю збільшення їх кількості, за окрему плату, встановлення та обслуговування відповідного програмного забезпечення на комп’ютері відповідача розміщеного в приміщенні торгового центру (Домосфера), що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Столичне шосе, 101 (послуги).

Відповідно до п.10.1. договору, договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами та діє протягом 3-ох місяців з дати його укладення.

Відповідно до п. 1.2. договору, відповідач зобов’язується прийняти належним чином надані позивачем послуги та оплатити їх.

Відповідно до п.2.2. договору, вартість послуг, наданих з 01.06.2009 р. та до кінця дії строку договору становить 3340,00 грн. та сплачується до 5 (п’ятого) числа місяця, що передує місяцю надання послуг.

Відповідно до п.4.1. договору, надані послуги щомісячно оформлюються актами наданих послуг, які готуються, підписуються позивачем та передаються відповідачу на підписання не пізніше 5-го числа наступного місяця. Відповідач підписує та скріплює печаткою акти наданих послуг протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту їх надання або надає мотивовану відмову від їх підписання (п.4.2. договору).

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач відповідно до умов договору надав відповідачу послуги визначені договором на загальну суму 3228,67 грн. Доказом належного надання позивачем спірних послуг, а рівно отримання цих послуг відповідачем, є підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін акт надання послуг № 217 від 29.06.2009 р. на суму 3228,67 грн. (копія акту знаходиться в матеріалах справи).

Згідно з рахунком на оплату № 228 від 01.06.2009 р., який виставлявся відповідачу та який ним не оплачений, утворилась заборгованість в загальній сумі 3228,67 грн.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов’язок виконавця надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, порушуючи взяті на себе за договором зобов’язання, щодо своєчасної оплати за надані послуги не виконав, внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем в сумі 3228,67 грн.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 3228,67 грн.

Зібрані у справі докази, зокрема, платіжне доручення № 56 від 28.01.2011 р., подане представником відповідача а в судовому засіданні 31.01.2011 року, свідчить про те, що відповідач сплатив позивачу заборгованість в розмірі 3228,67 в повному обсязі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що після подання позову до суду відповідач розрахувався з позивачем за надані послуги в сумі 3228,67 грн., провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 3228,67 грн. підлягає припиненню.

Разом з тим, оскільки відповідач сплатив суму боргу після звернення позивача до суду, то згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 338,55 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 135,87 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 393,90 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати або оплати не в повному обсязі послуг, які мають бути надані позивачем за цим договором, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України, умови п. 6.2. договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 338,55 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційних процесів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 135,87 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 393,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПУ України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, при задоволені позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3228,67 грн., в зв‘язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б; код ЄДРПОУ № 20046820; р/р № 2600815308 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл»(03083, м. Київ, проспект Науки, 63; код ЄДРПОУ № 35725812; р/р № 26005104341 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805) 338,55 грн. (триста тридцять вісім гривень 55 коп.) пені, 135,87 грн. (сто тридцять п’ять гривень 87 коп.) трьох відсотків річних, 393,90 грн. (триста дев’яносто три гривні 90 коп.) інфляційних втрат, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 02.02.2011 р.