Рішення № 136135042, 21.04.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/3514/25

Провадження №2/149/190/26

Номер рядка звіту 69

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Павлюк О. О.,

за участю:

секретаря Паламарчук Л. В.,

позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Виноградського А. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Війтівецької сільської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Війтівецької сільської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , мати- ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_4 . Оскільки відповідачка участі у житті доньки ОСОБА_3 не бере, її розвитком, станом здоров`я та матеріальним станом не цікавиться, матеріально не утримує, то це, на думку позивачки, яка фактично здійснює догляд за своєю правнучкою, є достатньою підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, в зв`язку з чим вона звернулась до суду.

Ухвалою суду від 25.11.2025 у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву, однак відзиву подано не було.

19.02.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Позивач у судовому засіданні повідомила, що її правнучка народила доньку, яка певний час проживала з матір`ю. Відомості про батька записані зі слів матері, дійсний біологічний батько дитини не відомий, відповідачка ніколи не повідомляла, хто є батьком її дитини. Влітку 2025 року ОСОБА_5 привезла доньку до позивачки і залишила з нею, з тих пір участі у житті дитини не приймає, матеріально не забезпечує, на телефонні дзвінки не відповідає. Місце проживання відповідачки не відоме. ОСОБА_1 є єдиною родичкою ОСОБА_6 (прабабусею по лінії матері), оскільки родичі по лінії батька ОСОБА_5 не цікавляться її життям і не визнавали онуку. На даний час ОСОБА_6 повністю перебуває на утриманні позивача, її потрібно влаштовувати в школу, забезпечувати мінімально необхідними речами і продуктами, однак мати не виконує своїх обов`язків щодо дитини. На цих підставах позивач просила позов задовольнити. З`ясування думки дитини у судовому засіданні вважає недоцільним з метою уникнення травматизації малолітньої.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву не подала.

Представник третьої особи в судове засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (копія на а.с. 9) підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 . Батько дитини записаний відповідно до ст. 135 СК України.

Згідно акту обстеження умов проживання від 03.07.2025 (копія на а.с. 9-10) про дитину піклується бабуся, мати участі у вихованні доньки ОСОБА_6 не бере. Дитина проживає з бабусею та перебуває на її утриманні.

На адресу суду надано висновок виконавчого комітету Війтівецької сільської ради, відповідно до якого, починаючи з липня 2025 фактичний догляд, виховання та утримання малолітньої ОСОБА_3 здійснює її прабабуся ОСОБА_1 . Між ними існує тісний емоційний зв`язок, дитина проживає з позивачем, забезпечена речами і харчуванням, створено належні умови для її проживанн. ОСОБА_7 перебуває на обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. З матір`ю дитини систематично проводились профілактичні бесіди щодо необхідності виконання батьківських обов`язків, подолання шкідливих звичок, однак позитивних результатів це не дало, мати продовжує ухилятись від виконання батьківських обов`язкі. ОСОБА_5 характеризується негативно, веде аморальний спосіб життя, схильна до бродяжництва, зловживає спиртними напоями, матеріально дитину не забезпечує, її розвитком і вихованням не цікавиться, що негативно впливає на фізичний, психічний та моральний розвиток дитини. Проаналізувавши надані матеріали та керуючись інтересами дитини виконком дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 є доцільним та таким, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Вирішуючи даний спір суд керується наступним.

Відповідно Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789 ХІІ) (далі - Конвенція) дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

В абзаці 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей (ч.ч. 1, 4 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав. Факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження, зокрема і з урахуванням відомостей, викладених у висновку виконавчого комітету Війтівецької сільської ради,оскільки судом встановлено, що мати свідомо протягом тривалого часу не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною у обсязі, необхідному для його гармонійного зростання і розвитку, не забезпечує сина метеріально.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_8 як виключної міри, спричиненої тривалим нехтуванням відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

При цьому суд роз`яснює відповідачу зміст ч. 1 ст. 169 СК України, якою визначено, що мати, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно із ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 182 СК України , при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ухиляється від покладених на неї батьківських обов`язків та визнала позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з неї на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 29.10.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст.ст. 121, 141, 150, 151, 155, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно її доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 29.10.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.04.2026.

Суддя Павлюк О. О.