Рішення № 136134243, 12.02.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/59490/24-ц

Провадження №: 2/752/3801/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., при секретарі судового засідання Осадчук А.В., за участю представника відповідача Полішка Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київгаз» про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київгаз» про захист прав споживачів та просить з урахуванням заяви про зміну предмету позову:

1. Визнати, що встановленням у жовтні 2016 року загальнобудинкового лічильника газу у будинку за адресою АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Київгаз» порушило його права на вільний вибір послуг.

2. Визнати, що здійснені Акціонерним товариством «Київгаз» з листопада 2016 року по жовтень 2024 року нарахування обсягу спожитого ОСОБА_1 , газу у квартирі за адресою АДРЕСА_2 за показниками загальнобудинкового лічильника газу є незаконними.

3. Зобов?язати Акціонерне товариство «Київгаз» здійснити перерахунок обсягу спожитого ОСОБА_1 , газу у вказаній у пункті 2 квартирі та за вказаний у цьому ж пункті період, виходячи з діючих у вказаний період державних норм споживання газу для квартир без індивідуальних газових лічильників, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, встановлені газові плити і є централізоване гаряче водопостачання, протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є співвласником квартири у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом від 13.09.2012 про державну реєстрацію прав.

Позивач є споживачем послуг Акціонерного товариства «Київгаз» з розподілу газу у зазначеному будинку.

27.10.2016 відповідач без отримання згоди мешканців зазначеного будинку встановив у ньому загально будинковий лічильник газу.

3 листопада 2016 року відповідач почав нараховувати всім мешканцям будинку, в тому числі і позивачу, обсяги споживання газу не за державними нормами споживання, передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», а за показниками встановленого відповідачем загальнобудинкового лічильника газу, про що відповідач вказав у рахунках на оплату його послуг.

Позивач зазначає, що такі нарахування відповідач робив позивачу до листопада 2024 року, а з листопада 2024 року почав робити нарахування напідставі показників його квартирного лічильника газу, який відповідач встановив на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2024 по справі №752/19602/23 за його позовом до відповідача про визнання права, припинення дії, яка порушує право, та примусове виконання обов?язку в натурі, підтвердженого постановою Київського апеляційного суду від 09.10.2024 .

Таким чином, самовільним встановленням загальнобудинкового лічильника газу відповідач безумовно порушив мої права, що призвело до завищення витрат позивача на споживання газу.

З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року матеріали вказаної позовної заяви передані за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав.

Правовідносини з постачання, обліку природного газу споживачам, встановлення газових лічильників регулюються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газ» (надалі - Закон), Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (надалі - Тимчасове положення), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року N 2494 (надалі - Кодекс ГРМ).

Відповідно до положень ст. 6 Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані:

1) забезпечити встановлення лічильників газу:

а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;

для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;

для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.

Згідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

На даний час фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюються за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлених індивідуальних лічильників газу чи інших джерел.

Відповідно до п. 4 Тимчасового положення можливість об`єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об`єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи.

Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом ГРС.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Згідно до ч. 3, 4, 14 ст. 17 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» комісія затверджує нормативно-правові акти, зокрема порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також надає роз`яснення з питань застосування нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 1 гл. 5 розділу IX Кодексу ГРМ за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загально будинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надано роз`яснення щодо встановлення загальнобудинкових вузлів обліку природного газу (лист НКРЕКП за вих. № 4130/16.1 1/7-16 від 26.04.2016) згідно з яким фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу. Заходи зі встановлення будинкових лічильників газу та встановлення індивідуальних лічильників газу там, де не будуть встановлюватись будинкові лічильники газу, передбачено у відповідних Планах розвитку газорозподільної системи ліцензіатів на 2016-2025 роки, зокрема у I розділі таких планів - інвестиційних програмах на 2016 рік. При цьому, НКРЕКП передбачено відповідне фінансування на встановлення таких лічильників газу для населення у тарифах газорозподільних підприємств.

На виконання вищевказаного закону постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1201 від 30.06.2016 затверджено «План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» на 2016-2025 роки» та була узгоджена Інвестиційна програма, в якій було передбачено встановлення тільки загальнобудинкових лічильників газу. В Інвестиційній програмі Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» на 2016-2025 роки», передбачені лише витрати на встановлення загально будинкового вузла обліку газу, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 на IV квартал 2016 року.

На виконання зазначеного плану відповідачем було встановлено та введено в експлутацію 28 жовтня 2016 року загальнобудинковий лічильник газу за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» та «Правил безпеки систем газопостачання», що підтверджується Актом приймання в експлуатацію встановлення вузла обліку газу (ВОГ) на ввідному газопроводі житлового будинку, який без жодного зауваження підписаний представником балансоутримувача (ЖЕД - 103) цього багатоповерхового житлового будинку.

Встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу в житловому будинку за вищевказаною адресою здійснено за ініціативи та за рахунок Оператора ГРМ - АТ «Київгаз».

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

На момент встановлення вузла обліку газу - 27 жовтня 2016 року Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не містив вимоги щодо отримання згоди співвласника багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на встановлення загальнобудинкового лічильника газу.

Відповідна вимога була встановлена значно пізніше Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21 грудня 2017 року, яка набула чинності лише 19.01.2018, тобто після встановлення загальнобудинкового лічильника.

Крім того, в даному законі не міститься вказівки про надання йому або окремим його статтям зворотної сили.

Отже, дії АТ «Київгаз» щодо встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу за вищевказаною адресою були виключно в рамках вимог чинного законодавства. Товариством належним чином та в повному обсязі виконано свій обов`язок передбачений ст. 6 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газ».

Навіть після набрання чинності вказаними змінами до закону ніяких рішень з цього приводу щодо використання загальнобудинкового вузлу обліку загальними зборами власників квартир будинку за адресою: АДРЕСА_1 не приймалось.

Крім того, визнання судом незаконним встановлення загальнобудинкового лічильника призведе до порушення прав інших співласників багатоквартирного будинку.

Отже, на момент встановлення загальнобудинкового лічильника 27 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 редакція Закону України не передбачала обов?язкового отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку, а тому встановлення без згоди співвласників такого лічильника є законним.

Таким чином, відповідач вважає, що його дії щодо встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу за вищевказаною адресою були виключно в рамках вимог чинного законодавства та жодним чином не порушили прав позивача, у зв?язку з чим, вважає що позовні мимоги не підлягають задоволенню.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій заперечував проти тверджень відповідача, зазначених у відзиві, просив задовольнити його позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність,

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом від 13.09.2012 про державну реєстрацію прав.

27.10.2016 встановлено та введено в експлутацію 28 жовтня 2016 року загальнобудинковий лічильник газу за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» та «Правил безпеки систем газопостачання».

Договір про зняття показань будинкового вузла обліку природного газу та лічильника газу, монтажу та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку між сторонами не укладався.

З листопада 2016 року АТ «Київгаз» почало здійснювати облік спожитого газу споживачам у яких в квартирах відсутні індивідуальні лічильники, за показниками загальнобудинкового лічильника.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", а саме: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

За змістом статті 1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)споживачі природного газу - це фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

За змістом статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.

У разі невстановлення населенню лічильників газу суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 глави 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем (у редакції, чинній на момент виникнення спору) визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності вузла обліку природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (у редакції чинній на момент виникнення спору), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Зміст статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідних суб`єктів господарювання - газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб`єктів господарювання.

Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 14-347цс18 від 07 листопада 2018 року (справа № 214/2435/17).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п.1 гл. 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення обєму спожитого природного газу мешканцями зазначених обєктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року №620.

В будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою АТ «Київгаз», договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку та відповідачем.

Договори між окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) та відповідачем, зокрема щодо встановлення загальнобудинкового лічильника та проведення оплати за показниками такого лічильника, також не укладалися.

Отже, якщо у побутового споживача не встановлено індивідуального лічильника, то в даному випадку відбувається математичний розрахунок спожитого газу оператором газорозподільної системи між споживачами у яких є квартирні лічильники газу та у яких немає таких лічильників, а отже неможливо встановити та перевірити правильність такого розрахунку.

Зважаючи на зазначене, обсяг газу та розмір оплати, які відповідач предявляв для оплати позивачу на підставі даних загальнобудинкового лічильника є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до чинного законодавства оплата за спожитий газ в такому випадку здійснюється відповідно до норми споживання, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, в розмірі 4,4 кубометрів газу на одну зареєстровану особу.

Відповідно до п.п. 3, 4, 7 ч.1 ст.21Закону України«Про захистправ споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги навязує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Виходячи із наведених норм законодавства в даному випадку порушуються права позивача та призводять до невідповідності умов договору на постачання природного газу між побутовими споживачами та газорозподільною компанією, яким передбачається, що кошти сплачуються споживачем тільки за той газ, який він дійсно спожив, нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу безпосередньо порушують його права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачем.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачу слід провести перерахунок обсягу спожитого газу за період з листопада 2016 року по жовтень 2024 року виходячи із діючих норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.

Щодо вимог визнати, що встановленням у жовтні 2016 року загальнобудинкового лічильника газу у будинку за адресою АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Київгаз» порушило його права на вільний вибір послуг та визнати, що здійснені Акціонерним товариством «Київгаз» з листопада 2016 року по жовтень 2024 року нарахування обсягу спожитого ОСОБА_1 , газу у квартирі за адресою АДРЕСА_2 за показниками загальнобудинкового лічильника газу є незаконними, суд відзначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частинами 1-2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту визнати, що встановленням у жовтні 2016 року загальнобудинкового лічильника газу у будинку за адресою АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Київгаз» порушило його права на вільний вибір послуг та визнати, що здійснені Акціонерним товариством «Київгаз» з листопада 2016 року по жовтень 2024 року нарахування обсягу спожитого ОСОБА_1 , газу у квартирі за адресою АДРЕСА_2 за показниками загальнобудинкового лічильника газу є незаконними, не є ефективними, оскільки не відповідають змісту відповідного права позивача на здійснення перерахунку обсягу спожитого газу за період з листопада 2016 року по жовтень 2024 року виходячи із діючих норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн., оскільки судом задоволено одну позовну вимогу, а позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст.ст. 12- 13, 81, 141, 142, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Київгаз» здійснити здійснити перерахунок обсягу спожитого ОСОБА_1 газу у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 за період з листопада 2016 року по жовтень 2024 року, виходячи із діючих протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян для приготування їжі, в квартирах, в якихне встановлені індивідуальні газові лічильники, протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Акціонерне товариство «Київгаз» на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Київгаз», місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, б. 46, код ЄДРПОУ 03346331.

Суддя А.О. Митрофанова