Ухвала суду № 13611715, 27.01.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 р.Справа № 2-а-11486/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2010р. по справі№2-а-11486/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Укргазкомунбуд"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Трест “Укргазкомунбуд”, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000251820/0 від 07.05.2010р., № 0000251820/1 від 04.06.2010р., № 0000251820/2 від 05.07.2010р. та № 0000251820/3 від 14.09.2010р. якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56548,5 грн. (в т.ч. основний платіж 37699,0 грн., штрафні санкції 18849,5 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суд від 0312.2010р. по справі №2-а-11486/10/2070 вимоги позивача були задоволені у повному обсязі.

Скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000251820/0 від 07.05.2010р., № 0000251820/1 від 04.06.2010р., № 0000251820/2 від 05.07.2010р. та № 0000251820/3 від 14.09.2010р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суд від 0312.2010р. по справі №2-а-11486/10/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суд від 0312.2010р. по справі №2-а-11486/10/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що з 22.04.2010 року службовою особою ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Будпласт-1» за період 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт № 1919/182/33675367 від 22.04.2010р.

В акті перевірки, податковий орган посилається на те, що в порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість у грудні 2008 року на суму 37699, 00 грн., у звязку з висновком про нікчемність договору № 2008/20/11П від 20.08.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт.

У зв'язку із зазначеним порушенням податковим органом було донараховано позивачу податок на додану вартість у сумі 37699,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 18849,50 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000251820/0 від 07.05.2010р.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000251820/0 від 07.05.2010р. позивач почав процедуру адміністративного оскарження, за результатами якої скарги позивача залишені без задоволення, рішення податкових органів за результатами розгляду скарг залишені без змін та винесені податкові повідомлення - рішення № 0000251820/1 від 04.06.2010р., № 0000251820/2 від 05.07.2010р. та № 0000251820/3 від 14.09.2010р.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.11.2008 року між ТОВ “Трест “Укргазкомунбуд” та ТОВ “Будпласт-1”укладено договір № 2008/20/11П, згідно умов якого заказник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівничо-монтажних робіт по об'єкту: газифікація сіл Верхня Озеряна та Нижня Озеряна Харківського району Харківської області.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ “Будпласт-1” виписало позивачу податкову накладну № 1507 від 23.12.2008 року на загальну суму 226196, 40 грн. , в т.ч. ПДВ на суму 37699,40 грн., сторонами підписано акти виконаних робіт від 23.12.2008 року та довідка про вартість виконаних робіт від 23.12.2008 року .

Вартість послуг за даними договорами позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 05.01.2009 року на суму 98000, 00 грн.; № 5 від 12.01.2009 року на суму 70000, 00 грн.; № 25 від 21.01.2009 року на суму 58196,40 грн..

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до складу податкового кредиту були включена сума податку, сплаченого у звязку з виконанням договору № 2008/20/11П від 20.11.2008 року на підставі актів прийняття виконаних робіт від 23.12.2008р., довідки про вартість виконаних робіт від 23.12.2008 року та податкової накладної № 1507 від 23.12.2008 року, які є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити.

В свою чергу відповідачем не надано належних доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для включення сплаченої суми податку в податковий кредит є наявність зв'язку робіт з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої роботи повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Про зв'язок отриманих позивачем будівельно-монтажних робіт по газифікації селищ Верхня Озерна та Нижня Озерна Харківського району Харківської області з власною господарською діяльністю свідчить докладний зміст цих робіт, що містять акт прийому виконаних робіт разом із довідкою про вартість виконаних робіт; укладені позивачем з ТОВ «Будпласт-1» договір № 2008/20/11П від 20.11.2008 року, а також договір № 2007/9/1 від 05.12.2007 року про газифікацію сіл Верхня Озерна та Нижня Озерна Харківського району Харківської області укладеного між позивачем та Утківською селищною радою, додатку № 1 до вказаного договору, актом приймання виконаних робіт складеним між позивачем та Утківською селищною радою, актом готовності обєкта до експлуатації від 02.09.2009 року, свідоцтвом № 20000261 про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Таким чином отримані від ТОВ «Буд пласт -1» роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності.

З досліджених в судовому засіданні договіру № 2008/20/11П від 20.11.2008 року, акту прийому виконаних робіт разом із довідкою про вартість виконаних робіт вбачається, що ТОВ "Будпласт-1" віконувало тільки частину робіт по газифікації сіл Верхня Озерна та Нижня Озерна Харківського району Харківської області, а саме земельні роботи ( розробка грунта, засипка траншей, розробка покриття та основи під труби и. т. і.).

Колегія суддів зазначає, що довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, додатки до угод про асортимент та кількість товару по договору № 2008/20/11П від 20.11.2008 року укладеному між позивачем та ТОВ «Будпласт-1» не складались, оскільки не були необхідні при укладанні вказаного договору.

Таким чином, не можуть бути визнані обґрунтованими посилання відповідача на не підтвердження використання отриманих будівельно-монтажних робіт у власній господарській діяльності іншими, ніж акт прийому виконаних робіт разом із довідкою про вартість виконаних робіт; укладені позивачем з ТОВ "Будпласт-1» договір,, а також договір № 2007/9/1 від 05.12.2007 року про газифікацію сіл Верхня Озерна та Нижня Озерна Харківського району Харківської області укладеного між позивачем та Утківською селищною радою, додатку № 1 до вказаного договору, актом приймання виконаних робіт складеним між позивачем та Утківською селищною радою, актом готовності обєкта до експлуатації від 02.09.2009 року, свідоцтвом № 20000261 про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, документами, оскільки обов'язковість складання цих документів не передбачена правилами податкового обліку. Ненадання або відсутність вказаних документів у позивача не спростовує факту правомірного віднесення ним до складу податкового кредиту, суми податку сплаченого при придбанні вищезазначених будівельно-монтажних робіт, які використовувалися позивачем для здійснення господарської діяльності.

Відповідач, з посиланням на пункт 1 ст.203, ч.2 ст. 215, п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений позивачем та ТОВ «Будпласт-1» на виконання будівельно-монтажних робіт суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку позивача призвело до зменшення податкових зобовязань з ПДВ. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст.215 ЦК України вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

Колегія суддів вважає необґрунтованою таку правову позицію відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав ввзаємовідносини з ТОВ „Будпласт-1 ”, а саме: ТОВ «Будпласт-1» виконало будівельно-монтажні роботи по газифікації с. Верня Озерна та Нижня Озерна Харківського району Харківської області, на що виписано (оформлено) акти прийому виконаних робіт, тощо та податкову накладну.

На підставі спірної угоди від ТОВ „Будпласт-1”, яке як і позивач є платником податку на додану вартість, були отримані будівельно-монтажні роботи по газифікації обєктів. Внаслідок чого, позивачем було отримано податкову накладну від ТОВ „Будпласт-1” № 1507 від 23.12.2008 року на суму 226196,40 грн., у тому числі ПДВ 37699,40 грн., що оформлені належним чином.

Після чого, позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну наданих робіт в грудні 2008 37699,40 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є підрядник та замовник. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, моральних засад суспільства.

Відповідач, з посиланням на ч.1 ст.203, ч.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 стверджує, що в момент вчинення позивачем правочину, останній не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненим ТОВ „Будпласт-1” з постачальниками та покупцями, а тому такий правочин згідно ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Але при цьому відповідачем не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, яке вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач та ТОВ «Будпласт-1» при вчиненні спірного правочину зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отримана позивачем від ТОВ „Будпласт-1” вищевказана податкова накладна від 1507 від 23.12.2008 року, оформлена належним чином. Зауваження щодо форми та змісту наданої податкової накладної з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Отже, позивач використав придбані у ТОВ „Будпласт-1” будівельно-монтажні роботи по газифікації обєктів у своїй господарській діяльності.

Крім того, позивач та ТОВ „Будпласт-1” належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Позивачем в повному обсязі перераховано податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість з придбаних від ТОВ „Будпласт-1” будівельно-монтажних робіт по газифікації обєктів.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „Будпласт-1” вимог податкового законодавства.

Отже, будьякі умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що придбані позивачем у контрагента будівельно-монтажні роботи по газифікації обєктів були призначені для використання та використані у господарський діяльності підприємства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що за результатами виконаних робіт ТОВ «Будпласт-1», позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму у розмірі 37699,40 грн.

Отже помилковим та безпідставним є висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п. 7.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що понесені позивачем витрати по вищевказаному договору не повинні відноситися до складу податкового кредиту позивача, не використані в господарській діяльності, а спірний правочин є нікченим, тому проведені відповідачем донарахування податку на додану вартість зроблені безпідставно.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2010р. по справі№2-а-11486/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.

Судді(підпис)

(підпис)Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2011 р.