Постанова № 13611718, 27.01.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 р. Справа № 2а-4712/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмежаною відповідальністю "Нафто-Сервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2010р. по справі№2а-4712/10/1670

за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю "Нафто-Сервіс"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання рішення нечинним, протиправними та скасування податкових рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,про визнання частково нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0026821702/0/282 від 04.02.2010, № 0026821702/1/1187 від 21.04.2010 в частині нарахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 13601,70 грн. та повністю податкових повідомлень рішень № 0029331702/2/2208 від 08.07.2010, № 0029521702/3/3001 від 14.09.2010 про нарахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 13601,70 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2010р. по справі №2-а-4712/10/1670 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2010р. по справі №2-а-4712/10/1670 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2010р. по справі №2-а-4712/10/1670 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю доповідача колегія суддів встановила, що за результатами перевірки позивача працівниками відповідача складено акт від 27.01.2010 № 196/23-209/36007629 в якому відображено, зокрема, порушення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, підпункту 12.1. статті 12, підпункту “а” пункту 19.2 статті19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889-ІV, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7264,12 грн., в т.ч.: за лютий 2009 року в сумі 450,00 грн., за березень 2009 року в сумі 90,00 грн., травень 2009 року в сумі 4533,90 грн., за червень 2009 року в сумі 265,50 грн.; за липень 2009 року в сумі 109,52 грн., за серпень 2009 року в сумі 930,54 грн., за вересень 2009 року в сумі 884,66 грн..

За результатами перевірки 04.02.2010 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0026821702/0/282, яким ТОВ “Нафто-сервіс” нараховано податкове зобовязання за платежем “податок з доходів найманих працівників” на загальну суму 21792,36 грн. (в тому числі за основним платежем 7264,12 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14528,24 грн.).

Відмовляючи з задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

18.11.2008 протоколом № 2 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Міллес Трейд” ухвалено, зокрема, : прийняти до складу засновників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (пункт 1 Порядку денного); виключити зі складу засновників товариства ОСОБА_3 та передачу його частки статутного капіталу в рівних частках, по 50 % кожному, громадянам України: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (пункт 2 Порядку денного);внести зміни і доповнення до статуту товариства, щодо зміни повного найменування юридичної особи з ТОВ “Міллес Трейд”на ТОВ “Нафто-сервіс”, зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни складу засновників, зміни основних видів діяльності;

Як наслідок, як вбачається із довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №242697, 20.11.2008 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів у встановленому законом порядку.

20.11.2008р. згідно акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) ОСОБА_2 (здавач) внесено у статутний капітал ТОВ “Нафто-сервіс”(одержувач) устаткування: ноутбук Dell 1330, 2008р. випуску, первісна (балансова) вартість-9142,00грн. та багатофункціональний пристрій МФУ А4 НР Color LJ2840, 2008р. випуску, первісна (балансова) вартість- 4970,00 грн..

20.11.2008 згідно акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) ОСОБА_1 (здавач) внесено у статутний капітал ТОВ “Нафто-сервіс”(одержувач) устаткування: ноутбук Soni VAIO VGC-LT2SR, 2008р. випуску , первісна (балансова) вартість якого складає 13818,00 грн. та принтер HP Laser Jet P20015N, 2008р. випуску, , первісна (балансова) вартість якого складає 2296,00 грн.

Згідно із розділом 3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафто-сервіс” (копія якого наявна в матеріалах справи), затвердженого зборами засновників (протокол № 2 від 19.11.2008), державна реєстрація змін проведена 20.11.2008, Товариство, зокрема, є власником майна і грошових коштів, переданого йому Учасниками Товариства (пункт 3.2.). Вклад Учасників формується за рахунок майнових внесків у вигляді компютерної техніки та оргтехніки (пункт 3.4.).

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 12 цього ж Закону встановлено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Пунктом 1.28 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994, № 334/94-ВР встановлено, що інвестиція це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою ( підпункт 1.28.2 цього пункту ).

Господарська операція передбачає визначеність об'єкту(предмету), стосовно якого вона здійснюється. В разі коли господарська операція полягає в обміні повинні бути визначенні об'єкти такого обміну.

Так, із аналізу вказаних норм слідує, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності, в даному випадку, рухомого майна (згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV це є майно, відмінне від нерухомого) є з її боку відчуженням такого майна, яке в свою чергу, переходить у власність товариства. Отже, право власності переходить під час передавання речі (сплати грошей) в загальному порядку.

В свою чергу, товариство, в обмін на внесене до його статутного фонду майно надає фізичній особі корпоративні права (пункт 1.8. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.).

При цьому, положеннями статей 715, 716 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV передбачено, що кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, якій він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін (частина 2 статті 715). До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (частина 1 статті 716).

Згідно із пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У відповідності до статті 3 Закону України “Про податок з доходів з фізичних осіб” об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Статтею 2 Закону України “Про податок з доходів з фізичних осіб” встановлено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України “Про податок з доходів з фізичних осіб”, податковий агент - юридична особа, (її філії, відділення іншого відокремленого підрозділу), або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону.

Отже, товариство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно із вказаним пунктом 1.15 Закону і є податковим агентом щодо вартості такого майна.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що товариство мало утримувати та перераховувати податок з доходів фізичних осіб.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» дохід визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону), до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (п. 1.3 "в" ст. 1 Закону).

У відповідності до п.1.3 ст.1 цього Закону, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Такий дохід, в силу вимог пп.3.1.3 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", є об'єктом оподаткування і підлягає кінцевому оподаткуванню при його виплаті. Ставка податку, відповідно до п.7.1. ст.7 Закону, становить 15% від об'єкта оподаткування, який відповідно до вимог ст. 12 Закону, визначається з вартості об'єкта рухомого майна. В силу вимог пп."а" п.17.2 ст.17 Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до положень пп.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку, та сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративне право це - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку та такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Оскільки засновники товариства - фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - внаслідок внесення ними до статутного фонду ТОВ "Нафто-сервіс" майна отримали корпоративні права у цьому товаристві, тобто права на учать в управлінні та права на отримання прибутку в майбутньому, а не прибуток як такий, вказана операція не може вважатись об'єктом оподаткування в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" розглядаються як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до пп.9.6.2. п.9.6 ст.9 Закону визначається, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Згідно з нормами вказаного підпункту, операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу і є інвестиційним прибутком, що в силу вимог пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції. В силу положень пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону, до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Відповідно до пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону, за наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. А фінансові результати операцій з інвестиційними активами, в силу вимог пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб можуть бути лише доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також дохід у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав.

Отже при внесенні фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ "Нафто-сервіс" майна, об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, відсутній.

Не може бути визнаний обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку мав місце договір міни, відповідно до якого засновники товариства передали у власність ТОВ "Нафто-сервіс" рухоме майно та придбали корпоративні права, а підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухомого майна надає фіз особі корпоративні права,є податковим агентом щодо вартості такого майна

Відповідно до ст. 715 ЦК України, за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Згідно зі ст. 716 цього Кодексу, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Внесення фізичною особою до статутного фонду господарського товариства майна в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права є придбанням фізичною особою інвестиційного активу, а не договором міни та не договором купівлі-продажу. Тому посилання податкового органу на порушення позивачем ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яка регулює оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, є безпідставним.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Полтавської області від 17.11.2010р. по справі №2-а-4712/10/1670 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежаною відповідальністю "Нафто-Сервіс" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2010р. по справі№2а-4712/10/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0026821702/0/282 від 04.02.2010, № 0026821702/1/1187 від 21.04.2010 в частині нарахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 13601,70 грн. та повністю податкові повідомлення рішення № 0029331702/2/2208 від 08.07.2010, № 0029521702/3/3001 від 14.09.2010 про нарахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 13601,70 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 01.02.2011 р.