Ухвала суду № 13610972, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13593/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Федотова І.В., Глущенко Я.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Приватного підприємства «Роса», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Мастер»про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Роса», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Мастер»про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні господарські зобов'язання між Приватним підприємством «Роса»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Мастер»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, не були спрямовані на створення взаємних прав та обов'язків, натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що безперечно суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків та зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановленим законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Між ПП «Роса»та ТОВ «Медіа Мастер»було укладено договір №01/12 від 01.12.2005 року, на виконання якого ТОВ «Медіа-Мастер», в особі директора Осикового С.М., зобовязався виконати будівельно-монтажні роботи по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу житлового будинку: стін, колон, перекриттів, балкону на будівництві житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром по вул. Ю.Шумського у Дніпровському районі м. Києва. Також між ПП «Роса»та ТОВ «Медіа Мастер»було укладено договір № 07/7 від 03.07.2006 року, на виконання якого субпідрядник ТОВ «Медіа-Мастер»в особі директора Осикового С.М. зобовязався виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву школи, дитячого садка в с. Підгірці Обухівського району Київської області.

Роботи на підставі вказаних договорів виконані ТОВ«Медіа Мастер»у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами виконаних підрядних робіт.

З довідки про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання-передачі матеріалів та актів приймання-передачі техніки вбачається, що ТОВ «Медіа Мастер»отримало кошти, матеріали та техніку у повному обсязі.

20.07.2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києві було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ«Роса».

За результатами вказаної перевірки складено акт №418/1-23-08-21521174, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у вигляді заниження податку на прибуток за період з І кварталу по ІІІ квартал 2006 року у сумі 363566,00 грн., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді заниження податку на прибуток за період з квітня по серпень 2006 року у сумі 290853,00грн.

Підставою для висновку позивача про завищення валових витрат стала встановлена ним нікчемність договорів № 01/12 та № 07/7, а також виписаних на його підставі податкових накладних у звязку з тим, що на дату підписання акту ТОВ «Медіа Мастер»має стан «припинено, але не знято з обліку». Згідно форми 1ДФ кількість працюючих на даному підприємстві 1 чоловік (директор Бельдій В.В.), тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, з чого позивач зробив висновок, що дані обставини свідчать про відсутність у ТОВ «Медіа Мастер»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по взаємовідносинам з ПП «Роса».

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку, встановленого ст. 250 ГК України.

З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва надано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва копію пояснень гр. ОСОБА_4, згідно яких останній ніколи не підписував документів від імені засновника ТОВ „Медіа Мастер", підпис на статуті ТОВ „Медіа Мастер" та протоколі №1 загальних зборів ТОВ „Медіа Мастер" не належать йому. Директора товариства Бельдій В. В. він особисто не знає, вказане прізвище чув вперше. Участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ „Медіа Мастер" ніколи неприймав. Свої установчі дані в матеріалах реєстрації ТОВ „Медіа Мастер" пояснює тим, що втратив паспорт громадянина України.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що строк дії ліцензії ТОВ «Медіа Мастер»Серія АВ №050819 на заняття будівельною діяльністю з 17.03.2006 року по 17.04.2011 року, а договір на виконання підрядних робіт № 01/12 укладено 01.12.2005 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені спірні господарські зобов'язання щодо надання послуг будівельно-монтажних робіт монолітного залізобетонного каркасу житлового будинку: стін, колон, перекриттів, балкон на будівництві житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром по вул. Ю.Шумського у Дніпровському районі м. Києва між ПП «Роса»та ТОВ «Медіа Мастер»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому вказана угода є нікчемною.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, згідно ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ст. 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року за № 15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів, так і шляхом приховування об'єктів оподаткування та іншими способами.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено, що однією з обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та їх відшкодування у передбачених цим Законом випадках є фактична сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до Державного бюджету України сум податку на додану вартість та їх відшкодуванням.

Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства, так як завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що угода про надання послуг будівельно-монтажних робіт монолітного залізобетонного каркасу житлового будинку між ПП «Роса»та ТОВ «Медіа Мастер»для обох підприємств є нікчемною, оскільки направлена на ухилення від сплати податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість, і завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні господарські операції між сторонами відбувалися в період з 01.12.2005 року по 31.12.2006 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом про застосування санкцій 03.12.2009 року, тобто з пропуском річного строку встановленого ст. 250 ГК України для застосування санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до суду з даним позовом, а тому позов є таким що не підлягає задоволенню у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевказаним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.В. Федотов

Я.Б. Глущенко