Постанова № 13610749, 21.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2010 року 10:15 № 2а-14678/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Цар Грітінгз"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування рішення №0010722305 від 17.09.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 373812,30 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач на задоволенні уточнених позовних вимог наполягає, при цьому останній вважає, що Відповідачем неправомірно, з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(надалі Закон про ДПС), 06.09.2010 р. було проведено перевірку Позивача з питань дотримання вимог законодавства. Посилається на те, що йому не було направлено письмове повідомлення про проведення планової перевірки, як того вимагають приписи вказаного закону.

Звертає увагу суду на невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам справи, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач у письмових запереченнях повідомив, що проти позову заперечує. При цьому посилається на те, що норми Закону про ДПС визначають підстави та порядок здійснення перевірок пов'язаних з податковими відносинами і не мають відношення до перевірок суб'єктів господарювання, що застосовують реєстратори розрахункових операцій. Вказує на те, що перевірка Позивача проводилась в межах Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі Закон про РРО). Зазначає про порушення Позивачем порядку оприбуткування готівки, передбаченого Законом про РРО та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цар Грітінгз»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.03.2010 року та присвоєно ідентифікаційний код юридичною особи 37027782, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії А01 № 625065.

Згідно довідки АБ № 244198 з ЄДРПОУ, видами діяльності Позивача за КВЕД є: оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами; оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань; оптова торгівля хімічними продуктами, роздрібна торгівля іншими товарами для дому; роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярськими товарами.

06.09.2010 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі міста Києва була проведена перевірка магазину «Халлмарк», що розташований за адресою: м. Київ, майдан Незалежності, ПТП-1, сектор В, який належить ТОВ «Цар Грітінгз».

За результатами перевірки було складено акт № б/н від 06.09.2010 р., в якому зафіксовано: «… виторги за готівку не відображені у касовій книзі в день надходження готівкових коштів від реалізації товару. Загальна сума не оприбуткованих у повному обсязі готівкових коштів у касі підприємства у період з 20.08.2010 по 06.09.2010р. становить 74762,46 грн.». В акті зазначено, що порушено пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

На підставі вказаного акту Відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»від 17.09.2010р. № 0010722305 (далі оскаржуване рішення), яким за зазначене порушення до Позивача на підставі п.11 ст. 11 Закону про ДПС та абз. 3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 373812,30грн..

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне:

Право податкових органів здійснювати контроль за дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачене ч.1 ст. 15 цього Закону, відповідно до якої контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

В силу ч 1. ст. 9 Закону про ДПС, державні податкові адміністрації в областях виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також п. 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. Пункт 1 статті 8 до таких функцій відносить, зокрема, безпосереднє виконання роботи повязаної із здійсненням контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Порядок проведення планових та позапланових перевірок регламентований ст.ст.11, 11-1 Закону про ДПС.

Частина 7 ст. 11-1 цього Закону визначає, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених, зокрема, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відносить до позапланових. Відтак, в силу ч.1 цієї ж норми, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби. Для таких перевірок передбачений порядок їх проведення, а саме: надіслання платнику податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки письмового повідомлення із зазначенням дати її початку та закінчення (ч.4 ст.11-1 Закону).

Судом враховується, що спірна перевірка не стосується перевірки нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); зазначений Закон не містить імперативної вказівки про те, що право на проведення перевірки дотримання вимог Закону про РРО повязане з обовязковим повідомленням про перевірку платника податків не пізніше ніж за 10 днів до дня її проведення.

За наведених обставин та норм законодавства, спірна перевірка проведена в межах повноважень податкового органу (ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), визначених Законом та не суперечить порядку проведення перевірок, що передбачений ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

До такого висновку суд прийшов ще й виходячи з того, що статтею 11-2 згаданого Закону передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, серед яких зокрема: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Відповідно до ч.2 цієї норми ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

За умов допущення до перевірки працівників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, доводи Позивача про те, що його не було повідомлено належним чином про перевірку, не можуть бути підставою для задоволення позову.

Оцінюючі наявні в матеріалах справи документи, суд також проходить до висновку, що податковим органом було правомірно встановлено порушення Позивачем приписів п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Разом з тим, слід зазначити, що в ст. 11 Закону про ДПС закріплені права органів державної податкової служби де, в пункті 11 (в редакції згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року № 2154-VI), вказано, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Проте, судом враховується, що Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 року № 22-рп/2010 пункт 13 розділу VII Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», яким вносилися зміни до п. 11 ст. 11 Закону про ДПС, визнано неконституційним. Таким чином, на момент розгляду справи п. 11 ст. 11 Закону про ДПС діє в редакції від 25.03.2005р. та передбачає, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (саме законами України).

Частина 2 ст. 238 Господарського кодексу України визначає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (саме законами).

Отже, суд вважає, що Відповідач неправомірно застосував до Позивача норму ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.95р., №436/95, оскільки законодавець передбачив можливість застосування штрафних санкцій виключно на підставі законів України. Указ Президента України законом не являється.

Приписом ч. 3 ст. 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0010722305 від 17.09.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 373812,30 грн.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяА. Степанюк

Суддя А.Г. Степанюк