Постанова № 13610748, 16.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2010 року 13:30 № 2а-8102/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.05.2010 р. № 0000374320/0.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом відшкодовується за рахунок страхового резерву, немає жодної різниці, на яку саме суму Банк визнано кредитором, а тому не було жодної потреби оскаржувати Постанову Господарського суду Київської області у справі № Б11/149-08 про визнання СТОВ «Маяк»банкрутом та визнання Банку кредитором на суму 476 724, 60 грн. Позивач вважає, що списання кредиторської заборгованості СТОВ «Маяк» за рахунок страхового резерву здійснено у відповідності до норм чинного законодавства, тому нарахування податкового зобов'язання в сумі 11625,39 грн. є безпідставним.

Також Позивач зазначає, що Відповідачем помилково визначено відображення витрат на комунікаційне обладнання (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення), його підключення та міні АТС, АТС в податковому обліку, як створення основних фондів групи 1 (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої), оскільки за своїми характеристиками таке обладнання має бути мобільним з метою його відключення та перестановки з одного приміщення в інше, нескладним при монтажі (демонтажі), витрати на придбання якого не пов'язані безпосередньо з будівлею (не включені до кошторисної вартості такої будівлі) та не є окремими, які включаються до основних фондів групи 1. Крім того, норми ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» є нормами прямої дії і не містять посилання на інші нормативно - правові акти.

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Посилається на те, що в ході перевірки було виявлено, що Банк в порушення пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 з урахуванням вимог пп. 12.3.1 та пп. 12.3.3 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами і доповненнями) (надалі Закон № 334), неправомірно списав за рахунок страхового резерву кредиторську заборгованість за виданими кредитами в результаті чого в 2 кварталі 2009 року було завищено валові витрати на суму 93 003,15 грн. Також було виявлено, що в порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №334, з урахуванням вимог пп.8.4.1. п.8.4 ст.8 Закону №334, Банком неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання не житлового приміщення, що призвело до завищення валових витрат у 2008 році на загальну суму 49 995,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2010 року Спеціалізованою державною податковою Інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена документальна перевірка на предмет дотримання Публічним Акціонерним товариством «Перший Інвестиційний Банк»(надалі - Позивач) вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2009 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки правильності формування страхового резерву виявлено, що Позивачем здійснено списання кредиторської заборгованості за рахунок сформованого страхового резерву за кредитами, наданими СТОВ «Маяк»(код ЄДРПОУ 31805841) на підставі рішення кредитного комітету (протокол №44 від 25.05.2009) на якому визнано заборгованість за кредитним договором №53/0311-КЮ від 20.06.2003 р. по основній сумі кредиту 358 775,26 грн. та кредитним договором №31/0411-КЮ від 09.04.2004 р. по основній сумі кредиту 187 696,28 грн. безнадійною до повернення та прийнято рішення щодо списання заборгованості за рахунок страхових резервів, чим порушив пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 з урахуванням вимог пп. 12.3.1 та пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Закону №334. Внаслідок вказаного порушення, на думку Відповідача, банком було неправомірно списано за рахунок страхового резерву кредиторську заборгованість за виданими кредитами, в результаті чого в 2 кварталі 2009 року було завищено валові витрати на суму 93 003,15 грн.

Крім вказаного порушення, податковим органом в ході перевірки правильності віднесення інших витрат до складу валових витрат Банку було встановлено порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону, а саме неправомірне віднесення до складу валових витрат, витрат на придбання основних фондів, що призвело до завищення розміру валових витрат у І кварталі 2008 року на загальну суму 49 995,00 грн.

Також вибірковою перевіркою правильності нарахування амортизаційних відрахувань встановлено, що Позивач амортизував «джерела безперебійного живлення», «комутатори»та «маршрутизатори»за ставкою амортизації для 2 групи основних фондів - 10%, а «АТС»за ставкою амортизації для 3 групи основних фондів - 6%, чим порушив пп.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2. п.8.2., пп. 8.3.2. п.8.3., пп. 8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону № 334, а саме неправомірно застосував норми амортизації для основних фондів «джерела безперебійного живлення», «комутатори»та «маршрутизатори» та АТС, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 125 124,79 грн.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт № 215/43-20/26410155 на підставі якого 11.05.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення №000374320/0, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 71505,12 грн., з яких сума донарахованого податку на прибуток банківських операцій (код 1020600) становить 35928,38 грн., штрафні фінансові санкції - 35576,74 грн.

Позивач зазначає, що не погоджується з прийнятим Відповідачем повідомленням - рішенням в частині встановлення податкових зобов'язань у сумі 58274,08 грн., з яких сума за основним платежем становить 27114,79 грн., а розмір застосованої в зв'язку з цим фінансової санкції - 31159,29 грн.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінюючи наведені в акті перевірки від 23.04.10 р. № 215/43-20/26410155 порушення Позивачем приписів пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону № 334 суд зазначає наступне.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що 23.03.2006 р. Господарським судом Київської області винесені рішення у справах №52/19-06 та №53/19-06 на користь Банку про стягнення із Сільськогосподарського ТОВ «Маяк»заборгованості в сумі 497 875,96 грн. та 467 669,92 грн. відповідно. 16.01.2007 р. державним виконавцем Державної виконавчої служби в Яготинському та Згурівскому районах відкрито виконавче провадження.

Позивач зазначає, що 12.05.2008 р. Господарським судом Київської області було порушено провадження у справі про банкрутство за №Б11/149-08. 26.06.2008 р. в ході підготовчого засідання суд встановив, що боржником (СТОВ «Маяк») по кредитному договору № 53/0311-КЮ було здійснено платіж в загальній сумі 126 250, 47 грн., з яких 33250,47 грн. направлено на погашення відсотків та пені., 93000 грн. - на погашення заборгованості по кредиту. Отже сума, яка залишилась непогашеною по кредитному договору № 53/0311-КЮ, становить 376 722,49 грн. Щодо фактичної суми погашеної за кредитним договором №31/0411-КЮ, то заборгованість Боржника становила 267 922,54 грн., з яких 37 441,22 грн. направлено на погашення заборгованості по сплаті відсотків, 230 481,32 грн. - на погашення заборгованості по кредиту. Таким чином, сума непогашеної за кредитним договором №31/0411-КЮ заборгованості 187 696,28 грн.

Як зазначає Позивач, при здійснення розрахунків сума коштів, що була направлена на погашення заборгованості за основним зобов'язанням, судом була помилково збільшена на 93 003,15 грн., що призвело до зазначення в рішенні суду неправильної суми. Звертає увагу суду на те, що при ухвалені Постанови заборгованість СТОВ «Маяк»за кредитним договором № 31/0411-КЮ помилково зменшена судом на суму 93 003,15 грн.

Підсумовуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що Позивачем не було порушено пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону № 334, оскільки списання кредиторської заборгованості СТОВ «Маяк»за рахунок страхового резерву здійснено правомірно, а тому нарахування податкового зобов'язання в сумі 11625,39 грн. є необґрунтованим.

Оцінюючи зафіксоване Відповідачем порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачу були надані інформаційні та консультаційні послуги з питань придбання житлового приміщення, що підтверджується відповідним договором від 27.03.08 р. укладеним з СПД-ФО ОСОБА_1 та актом про надані послуги від 27.03.08 р. Результатом даної співпраці стало укладання Позивачем договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 20/1.

Судом враховується, що згідно ст. 41 Закону України «Про інформацію»під інформаційною послугою слід розуміти здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Виходячи з цього визначення, інформаційно-консультаційні та посередницькі ріелторські послуги, хоча і пов'язані з операціями, які здійснюються щодо основних фондів, в той же час не можуть бути складовою, частиною операції з придбанням основних фондів, яка проводиться на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна.

Пп. 5.4.2 п.5.4 ст. 5 Закону № 334 встановлено ряд вимог, при дотримані яких витрати можуть включатися до складу валових витрат.

Відповідно до ст. 295 ГК України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Згідно із Класифікатором видів економічної діяльності (ДК 009-96) послуга агентства нерухомості з оцінювання нерухомого майно належить до посередницьких послуг.

Береться до уваги те, що посередницька послуга з оцінки майна в бухгалтерському обліку відноситься до витрат періоду і не включається до первісних основних фондів. Також всі інші посередницькі та інформаційно-консультаційні послуги агентств нерухомості, пов'язані з придбанням основних фондів, слід включати до первісної балансової вартості придбаних основних фондів, оскільки такі послуги безпосередньо не пов'язані з доведенням основних засобів до стану, придатного для використання із запланованою метою.

За наведених обставин, ріелторські послуги з придбання нерухомості (основних фондів) відповідають змісту та складу операцій, що належать до посередницької або інформаційно-консультаційної діяльності, пов'язаної з нерухомим майном, отже вартість таких послуг включається до складу валових витрат підприємства - замовника незалежно від того, були такі основні фонди придбані у власність або отримані в оренду чи ні.

За наведених обставин суд вважає неправомірним нарахування Відповідачем Позивачу штрафних санкцій у сумі 18748,13 грн.

Оцінюючи доводи сторін щодо правильності нарахування Позивачем амортизаційних відрахувань та зафіксовані Відповідачем порушення пп.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2. п.8.2., пп. 8.3.2. п.8.3., пп. 8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону № 334 судом враховується наступне.

Відповідно до п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №334, під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Відповідно до пп.8.2.2. п.8.2 ст.8 Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Так, джерело безперебійного живлення (ДБЖ) призначено для захисту різних типів обладнання, чутливого до якості електропостачання: комп'ютерів, робочих станцій, касових апаратів, вимірювальної апаратури, систем зв'язку, систем управління технологічними процесами і т.п. ДБЖ захищає це обладнання від відмов, пов'язаних з електропостачанням низької якості або з повним відключенням подачі електроенергії. ДБЖ відноситься до класу постійно включених в лінію пристроїв з подвійним перетворенням, які здійснюють фільтрацію мережної напруги і постачання критичних систем безперервним однофазним живленням високої якості. Одночасно з подачею напруги на навантаження ДБЖ підтримує акумулятор в зарядному стані. При відмові мережного електропостачання ДБЖ продовжує подавати напругу на навантаження без перерви.

Телефонна мережа - це телекомунікаційна мережа, призначена переважно для надання послуг телефонного зв'язку. У свою чергу, телефонний зв'язок - вид електрозв'язку для передавання голосових повідомлень у реальному масштабі часу з використанням номерного ресурсу телефонної мережі (п. 3 загальних положень Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 р. №720).

З акту перевірки вбачається, що Відповідач керувався приписами Закону України «Про телекомунікації», де телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням, а також нормами Державного класифікатора України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів»(КОФ), затвердженого наказом Держстандарту від 19.08.1997 №507, відповідно до коду якого 13202 віднесено «Станції та системи телефонні», які входять до класу 130200 «Будівлі та споруди ліній зв'язку і передач (телевізійні, радіо, телеграфні, телефонні та інші)»та відповідно, до підгрупи 130000 «Передавальні пристрої».

Разом з тим слід врахувати, що в основу Державного класифікатора України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів»(КОФ), затвердженого наказом Держстандарту від 19.08.1997 №507, покладено розподіл основних фондів на 3 групи, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.96 р. № 1075, яка втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 p. № 617. Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 p. № 349-IV передбачено розподіл основних фондів на 4 групи, а не на 3, визначених попередньо редакцією цього Закону, узгодженою з КОФ.

Отже, визначення груп основних фондів для нарахування амортизаційних відрахувань з метою оподаткування має здійснюватись виключно на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(стаття 8). Для цілей бухгалтерського обліку формування інформації з основних засобів, у тому числі нарахування амортизації, має здійснюватись згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, відповідно до Листа Департаменту статистики виробництва № 03/7-8/872 від 03.12.2007 р.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що Відповідачем помилково визначено відображення витрат на комунікаційне обладнання (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення), його підключення та міні АТС, АТС в податковому обліку, як створення основних фондів групи І (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої), оскільки за своїми характеристиками таке обладнання має бути мобільним з метою його відключення та перестановки з одного приміщення в інше, нескладним при монтажі (демонтажі), витрати на придбання якого не пов'язані безпосередньо з будівлею (не включені до кошторисної вартості такої будівлі) та не є окремими, які включаються до основних фондів групи 1.

За наведених обставин, при винесені Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається порушення Відповідачем норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Відповідачем не доведено правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що зумовили виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 11.02.2010р. №0000462307/0.

3.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.05.2010 р. № 0000462307/1.

4.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 01.07.2010 р. № 0000462307/2.

5.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.08.2010 р. № 000462307/3.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А. Степанюк