Постанова № 13610728, 21.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-17371/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного територіально галузевого обєднання «Південно західна залізниця»

до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Чернишової О.В., представника

від відповідача: Каспрук Ю.М.. представника

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено ступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось державне територіально галузеве обєднання «Південно західна залізниця»з позовом до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення №00001032301/0 від 23.11.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем безпідставно було визначено податкові зобовязання позивача зі сплати земельного податку, оскільки земельна ділянка, яка використовується позивачем, належить до земель залізниці, тому, позивачем правомірно було застосовано відповідні тарифи з плати за землю.

Позивач стверджує, що земельна ділянка, яка використовується ним для розміщення Жмеринської колійної станції, за всіма ознаками відповідає визначенню земель залізничного транспорту, які визначено Земельним кодексом України, та використовується позивачем для провадження статутної діяльності.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про віднесення земельної ділянки, яка використовується структурним підрозділом позивача, до інших земель несільськогосподарського призначення. Також відповідач стверджує, що земельна ділянка використовується позивачем не для розміщення залізничного полотна.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Жмеринською обєднаною державною податковою інспекцією (далі відповідач) була проведена планова виїзна документальна перевірка відокремленого підрозділу «Жмеринська колійна машинна станція 79»Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" (далі - ВП Жмеринська КМС-79 ДТГО ПЗЗ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт № 1307/23/01097036 від 16.11.2010р. (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки 23 листопада 2010 року Жмеринською об'єднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення - рішення № 00001032301/0, яким державному територіально галузевому обєднанню «Південно західна залізниця»(далі позивач) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: плата за землю в сумі 57889,26 грн. (з яких основного платежу 38592,84 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 19296,42 грн.)

Винесення зазначеного податкового повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про те, що відокремлений підрозділ Жмеринська колійна машинна станція № 79 ДТГО «Південно - західна залізниця»порушив вимоги ст.7 Закону України "Про плату за землю", в результаті чого ним занижено плату за землю за І півріччя 2010р. в сумі 38 592,84 грн. Зазначене порушення полягало в тому, що протягом І півріччя 2010р. при сплаті земельного податку позивачем безпідставно застосовано ставку у розмірі 25% від належної суми податку, оскільки земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно позивача, не відноситься до земель залізничного транспорту.

Суд за наявністю в діях позивача зазначеного порушення погоджується, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю" та ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Питання справляння плати за використання землі врегульовано Законом України "Про плату за землю», відповідно до ст. 2 цього Закону, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно зі статтею 7 вищезазначеного Закону, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону, (ч.1), Податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті ( ч.10).

Отже, податок на земельні ділянки, надані для залізниць, визначається у розмірі 25 відсотків від звичайного розміру.

Вказана правова норма, як і інші норми Закону України "Про плату за землю" не містять тлумачення термінів «залізниця»та «використання залізничним транспортом». При цьому, позивач поширює значення даних термінів відповідно на підприємства залізничного транспорту та використання такими підприємствами для провадження будь якої діяльності, а відповідач тільки на використання для розміщення залізничного полотна (колій).

Судом вбачається, що мету використання земельних ділянок цільове призначення земельної ділянки визначає відповідний нормативний документ, який встановлює категорію землі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. (ч.1 ст.20) Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. (ч.2 ст. 20)

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа відділу Держкомзему у місті Жмеринці від 25.10.2010 №02-8/487 вбачається, що відповідно до рішення 20 сесії міської ради 4 скликання від 11.11.2004р. №339 «Про територіальні межі здійснення місцевого самоврядування та використання земель різних категорій», територія міста розділена на категорії за основним цільовим призначенням. Цей розподіл було деталізовано щодо категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення з виділенням категорій «землі залізничного транспорту»та «інші землі транспорту»рішенням виконкому міської ради №337 від 21.12.2006р. «Про внесення доповнень і змін до рішення виконкому №229 від 26.09.2006р.

Відомостей про скасування зазначеного рішення органу місцевого самоврядування від позивача не надходило.

Згідно зі статтею 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Отже, наслідком безпідставної зміни цільового призначення земельних ділянок є можливе скасування рішення органу місцевого самоврядування, проте, суд зобовязаний застосовувати офіційно встановлені дані про цільове призначення землі.

Так, згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідачем до відзиву на позов додано лист відділу Держкомзему у місті Жмеринці від 25.10.2010 №02-8/487, який містить відомості з Державного земельного кадастру, які, в свою чергу є обовязковими при визначенні цільового призначення земельної ділянки, її належності (права власності чи користування), та мали бути застосовані позивачем при визначенні розміру земельного податку.

Позивачем наявність таких даних спростована не була.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян