Постанова № 13610641, 27.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2010 року           11:30           № 2а-6118/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №2»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2009 р. №0016201530/0, від 24.12.09 р. № 0016201530/0, від 26.02.10 р. № 0016201530/2.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем було сплачено земельний податок за ставкою, визначеною ч.1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»у повному обсязі. Зазначає, що підстав для донарахування сум податкового зобов’язання та штрафних санкцій у Відповідача не має. Просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Повноважні представники Відповідача в судових засіданнях повідомляли, що проти позову заперечують, проте письмово свою правову позицію не виклали. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство №2»зареєстровано Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.10.1998 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 04012520. Згідно довідки АА № 207449 з ЄДРПОУ Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві видами діяльності за КВЕД є: діяльність автомобільного вантажного транспорту; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; оптова торгівля паливом; надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань; діяльність нерегульованого пасажирського транспорту; здавання в оренду власного нерухомого майна.

За результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) було складено акт № 787/15-30/04012520 від 31.07.2009 р. в якому зафіксовано заниження земельного податку за квітень-червень 2009 року на 14440,00 грн.

02.09.2009 р. на підставі вказаного акта, згідно пп. «в»підпункту 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп.17.1.4. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III розраховано сума податкового зобов’язання у відповідності до ч.1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю»та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0016201530/0 яким позивачу за основним платежем –земельний податок визначено 14440,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції 722,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження Позивачу було відмовлено у задоволенні скарг та Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.12.09 р. № 0016201530/0, від 26.02.10 р. № 0016201530/2.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду та просить їх скасувати.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування».

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначені Законом України «Про плату за землю».

Вказані закони є спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів.

Частиною 2. ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

У своїх рішеннях про результати розгляду первинної скарги ВАТ «АТП-2»(зокрема у рішенні Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.12.2009 року вих. № 22643/10/29-011) органи податкової служби як на підставу для нарахування податкових зобов'язань посилаються на пункт 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», а також на приписи пунктів 34 та 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, вказаними нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено право сільських, селищних, міських рад на пленарних засіданнях вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затвердження відповідно до закону ставок земельного податку…

Тобто, слід враховувати, що вказані питання мають вирішуватись відповідно до спеціальних законів, які регулюють систему оподаткування та правильністю обчислення і справляння земельного податку, тобто Закону України «Про плату за землю»та Закону України «про систему оподаткування».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як зазначив Позивач та не спростував Відповідач, земельна ділянка, що знаходиться в користування ВАТ «АТП-2», не підпадає під жоден із встановлених законом винятків, щодо яких застосовується ставка земельного податку інша, ніж 1 % від її грошової оцінки.

Грошова оцінка земель у м. Києві встановлена згідно рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення».

Грошова оцінка земельної ділянки Товариства станом на 12.10.2007 року складає 2438463,75 грн., отже сума земельного податку Позивача, з урахуванням ставок індексації, складає 28 877,00 грн. на 2009 рік.

Як зазначив Позивач у позовній заяві, 27.01.2009 року ним було подало до податкової інспекції розрахунок земельного податку, що у подальшому сплачувався ним щомісячно у розмірі, визначеному Законом України «Про плату за землю».

Враховуючи наведені вище приписи норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Відповідачем було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Як наслідок неправомірно донараховано Позивачу суму податкового зобов’язання з земельного податку та визначено штрафні фінансові санкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 02.09.2009р. №0016201530/0.

3.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.12.09р. №0016201530/0.

4.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 26.02.10р. №0016201530/2.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                       А. Степанюк