Постанова № 13610640, 26.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2010 року 16:00 № 2а-6047/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішень про результати розгляду первинних скарг.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідачем були порушені норми процесуального права, а саме строки винесення такого рішення. Також посилається на те, що він не є контролюючим органом держави, а тому не мав ні прав, ні можливостей, ні обовязків перевіряти аспекти господарської діяльності своїх контрагентів, а саме ТОВ «Катко». Вказує, що договір купівлі-продажу який був укладений з останнім є дійсним, його недійсність не визнана в судовому порядку, а визнання недійсними установчих документів ТОВ «Катко»не є підставою для донарахування Позивачу Відповідачем податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем в порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (надалі Закон про ПДВ) неправомірно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 68175,00 грн. на підставі податкових накладних по договору з ТОВ «Катко», оскільки первинні бухгалтерські вказаного товариства було визнано недійсними з моменту реєстрації рішенням Васильківського міськрайонного суд Київської області від 12.06.2008 р.,

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Південтеплоенергомонтаж», відповідно до свідоцтва серії А01 № 457626, зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 28.12.1995 р., присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 00121146. Згідно довідки АА № 209135 з ЄДРПОУ Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 23.06.2009 р. видами діяльності за КВЕД є: будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості; монтаж двигунів та турбін; будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; інші монтажні роботи; підбір та забезпечення персоналом.

Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку Позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ «Катко»за період з 01.05.2008 р. по 31.05.2008 р. За результатом перевірки 16.04.09 р. складено акт № 601/23-12/00121146 в якому зафіксовано: публічне акціонерне товариство «Південтеплоенергомонтаж»мало господарські відносини з ТОВ «Катко»(код ЄДРПОУ 34842268), а саме Позивачем придбано товари (швидкозбірний утеплений ангар арочного типу розміром 30x12x6.0м.- та швидкозбірний не утеплений ангар арочного типу розміром 30x15x7,5 м.) документи підписували директор ТОВ «Катко»(код за ЄДРПОУ 34842268) Вісик ВД. та директор Публічного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж»А.В. Стальний на що отримані видаткова накладна (рахунки фактури) від 23.05.2008р. та податкова накладна від 20.05.2008р. Розрахунки між суб'єктами господарювання за товар проводились у безготівковій формі. Суми ПДВ за зазначеною податковою накладною включено Позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, віднесено до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2008р.

Відповідач посилається на те, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008р. у справі №2а-532/2008р. за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції до ТОВ «Катко», ОСОБА_3, третя особа: Виконавчий комітет Васильківської міської ради визнано недійсним з 13.04.2007 р. з 13.04.2007р., з дати державної реєстрації, установчі документи (статут) ТОВ «Катко», свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Катко»з моменту його складання (03.05.2007р.), визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко»(накладні, акти виконаних робіт прийому-передачі, рахунки фактури, акти прийому-передачі векселів, векселя та інші). Крім наведеного, Васильківським міськрайонним судом Київської області встановлений той факт, що засновник ТОВ «Катко»не мав волевиявлення на створення юридичної особи ТОВ «Катко», не створював суб'єкт господарювання за своїм власним рішенням, чи здійснює воно господарську діяльність йому не відомо, що суперечить нормам законодавства, що регулює порядок створення суб'єктів господарювання.

16.04.2009 р. на підставі вказаного акту Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення без номера та дати, яким Позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 102263,00 грн.: з яких за основним платежем 68175,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34088,00 грн.

Позивач оскаржив зазначене рішення в адміністративному порядку. Останній зазначає, що після подання ним скарги №182-202 від 18.05.09 p., Відповідач направив лист №4641/23-1207 від 18.05.09 р. в якому повідомив, що при винесенні податкового повідомлення-рішення було допущено технічну помилку, а тому повідомлення-рішення необхідно вважати під № 0002812312/0 від 29.04.09 р. Також разом з цим листом було надіслано ідентичне попередньому повідомлення-рішення за виключенням наявних на ньому дати й номера.

За результатом адміністративного розгляду скарг податкове повідомлення-рішення від 29.04.09 р. було залишено без змін, а скарги без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. ст. 2 Закону про ПДВ платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Пунктом 1.7. ст.1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”, (п.7.4.5. Закон про ПДВ).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), (п.7.5.1. Закону про ПДВ).

Судом досліджено наявну в матеріалах справи податкову накладну та договір, на підставі якого позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ за травень 2008 року.

Оскільки податкова накладна № 835 складена контрагентом позивача ТОВ «Катко»20.05.2008, право на податковий кредит по ній на суму 68175,00 грн. виникло у позивача з 20.05.2008 р.

Датою ж винесення рішення Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2а-532/2008 р., яким визнано недійсними установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника товариства з обмеженою відповідальністю «Катко»та первинні бухгалтерські документ із реквізитами ТОВ «Катко» (накладні, акти виконаних робіт прийому-передачі, рахунки фактури, акти прийому-передачі векселів, векселя та інші), є 12.06.2008 року.

Слід зазначити, що стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності (нікчемності) правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Оскільки в момент укладення договору купівлі-продажу № 19/4К 18.04.2008 р. установчі документи та свідоцтво ТОВ «Катко»не були визнані недійсними, позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. В матеріалах справи наявний витяг з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України від 25.10.2010 р. з якого вбачається, що датою анулювання свідоцтва ТОВ «Катко»є 12.06.2008 р.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2006 року у справі №21-358во06, яка визначає, що «…визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Судами не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої…».

З огляду на викладене, віднесена до податкового кредиту сума 68175,00 грн. згідно податкової накладної №835 від 20.05.2008 є обґрунтованою, підтверджена документально та не призводить до заниження податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.1.6. ст.1 Закону про ПДВ податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення без номера та дати, прийняте на підставі акту перевірки від 16.04.09 р. № 601/23-12/00121146 яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 102263,00 грн.: за основним платежем 68175,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 34088,00 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. За наведених обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасування рішень про результати розгляду скарг Позивача суд відмовляє виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення про результати розгляду скарг не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 p. № 2181-ІІІ рішеннями податкових органів, які несуть для платника юридичні наслідки є податкові повідомлення та податкові вимоги.

Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 03.03.98 p. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 p. № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за №-238/5429).

Згідно вказаних норм, на підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення-рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що оскарженню в адміністративному суді можуть підлягати податкові повідомлення-рішення, винесені контролюючим органом за результатами апеляційного узгодження сум податкового зобов'язання, оскільки вони є правовими актами індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що зумовили виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва без номера та дати яким відкритому акціонерному товариству "Південтеплоенергомонтаж" на підставі акту перевірки № 601/23-12/00121146 від 16.04.2009 р. було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 102 263,00 грн.

3.В іншій частині позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.Г. Степанюк