Рішення № 136106050, 20.04.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7871/25

2/214/1570/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 квітня 2026 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Малаховської І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Постригай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі,цивільну справу № 214/7871/25 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін,

Установив:

Короткий зміст позовних вимог.

1.Представник позивача Шевченко Ю.С. звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТА «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (пропорційно частці ) за період з 01.10.2013 року по 31.03.2025 року в розмірі основного боргу 18 604,17 грн., інфляційні втрати 7798,99 грн. та 3% річних 1896,22 грн., пені -292,42 грн. та плату абонентське обслуговування у розмірі 165,33 грн., а всього 28 757,14 грн.

2.Стягнути з відповідача ОСОБА_2 користь ТА «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (пропорційно частці ) за період з 01.10.2013 року по 31.03.2025 року в розмірі основного боргу 18 604,17 грн., інфляційні втрати 7798,99 грн. та 3% річних 1896,22 грн., пені -292,42 грн. та плату абонентське обслуговування у розмірі 165,33 грн., а всього 28 757,14 грн. Стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 3028 грн, пропорційно належній їм частці.

Аргументи учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що АТ «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності надає послуги щодо здійснення постачання теплової енергії для потреб опалення і гарячого водопостачання населенню. Позивач свої зобов`язання виконав, надав послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання. А відповідачі зобов`язані оплатити отримані послуги. В період з 01.10.2013 по 31.03.2025 позивачем було надано відповідачам послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 37 208, 34 грн. Плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 становить 330,66 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власниками квартири за якою рахується заборгованість є відповідачі по справі ОСОБА_1 , який володіє часткою на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі продажу, ВКХ № 777253, 18.10.2007 приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Іванова С.Я., зареєстровано в реєстрі 3866 та ОСОБА_2 , яка також володіє часткою на праві спільної часткової власності на підставі, зазначеного вище договору купівлі продажу.

Оскільки заборгованість відповідачі в добровільному порядку не погашають, а з приводу її наявності між сторонами існує спір, тому представник позивача, діючи в інтересах АТ «Криворізька теплоцентраль», вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

У відзиві на позов від 16.10.2026, відповідач ОСОБА_1 просить позовну заяву АТ «Криворізька теплоцентраль» задовольнити частково, застосувати позовну давність за період з жовтня 2013 по березень 2025, яка складає на загальну суму 37 208,34 грн, абонентське обслуговування в сумі 330,66 грн (період з листопада 2021 року по березень 2025 року), інфляційні втратив сумі 15 597,98 грн (період з жовтня 2013 року по березень 2025 року); 3% річних в сумі 3792,44 грн (період з жовтня 2013 року по березень 2025 року) та пені у сумі 584,84 грн (з листопада 2021 року по березень 2025 року). Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму боргу по оплаті за надану послугу в розмірі 10 773,36 грн за період з березня 2022 року по березень 2025 року та плату за абонентське обслуговування в сумі 330,66 грн за період з листопада 2021 року по березень 2025 року. При цьому відповідач зазначає, що позивачем до позову не надано доказів, а саме: Актів про подачу теплоносія та його відключення, щоб підтверджувало отримання відповідачами комунальної послуги. Звертає увагу на те, що позивачем не надано суду належних доказів показань засобів обліку теплової енергії яка споживалася за адресою відповідачів або мешканцями багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Оскільки з позовом позивач звернувся до суду 08.08.2025, просить застосувати наслідки пропуску позовної давності, відносно вимог, які заявлені до березня 2022 року на суму 26 434,98 грн. Також вважає необхідним застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог, які заявлені до березня 2022 року щодо 3% річних, інфляційних втрат і пені за спеціальною позовною давністю до 31 березня 2024 року. Вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позову про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за період, починаючи з березня 2022, яка станом на 31.03.2025 складає 5386,68 грн з кожного, тобто разом 10 773,36 грн, абонентське обслуговування в розмірі 151,16 грн з кожного, тобто разом 302,32 грн. Відповідач також просив поновити йому строк подачі відзиву на позов, проте з урахуванням дати ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи 09.10.2025 та з датою подачі відзиву 16.10.2025, встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк для подачі відзиву на позов не пропущено. Окрім того, відповідач 16.10.2025 подавав окремо клопотання про застосування позовної давності.

17.10.2025 відповідач ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, заяву про застосування позовної давності,, клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності, які надійшли на адресу суду 21.10.2025 (а.с.50-67).

Відзив на позов з урахуванням дати ознайомлення відповідача з позовом 09.10.2025 з датою направлення відзиву засобами поштового зв`язку 17.10.2025 подано без порушення процесуальних строків, тому відсутні підстави в поновленні строку для подачі відзиву.

Відзив на позов ОСОБА_2 як і заява про застосування позовної давності повністю ідентична відзиву на позов відповідача ОСОБА_1 , одні й ті самі обґрунтування та вимоги.

У відповіді на відзив відповідачів на позовну заяву, представник позивача Нофенко ЛВ., просить задовольнити позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до відповідачів Медергасових в повному обсязі. Вказує, що позивач, відповідно до тарифів на теплову енергію постачає теплову енергію до житла відповідачів, якими зобов`язання по оплаті за надану послугу здійснюється неналежним чином. Представник позивача вважає, що вимоги наведені відповідачами у їх відзивах на позов повинні бути залишені судом без задоволення, а позовна заява АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволена в повному обсязі.

16 квітня 2026 року від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшло клопотання щодо розгляду матеріалів справи №214/7871/25, які є повністю ідентичними та в яких кожен з відповідачів просить позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до солідарних відповідачів задовольнити частково, стягнути заборгованість за теплову енергію, що утворилась з лютого 2017 року по березень 2025 року та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 15 034,89 грн та ОСОБА_2 стягнути заборгованість за теплову енергію, що утворилась з лютого 2017 року по березень 2025 року в сумі 15 034,89 грн (з урахуванням сплати кожним з відповідачів по 750 грн). В інших вимогах щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені, абонентське обслуговування відмовити через безпідставність, недоведеність та сплив позовної давності. Просять суд дійти висновку, що позовні вимоги з жовтня 2013 року по лютий 2017 року не підлягають задоволенню, так як пред`явлені поза межами позовної давності, натомість вимоги про стягнення заборгованості з лютого 2017 року по березень 2025 року заявлені в межах позовної давності і у цій частині підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача Нофенко Л.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила їх задовольнити з викладених у відзиві підстав.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 позовні вимоги визнає частково, просить застосувати позовну давність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу за її відсутності з урахуванням відзиву на позов та її клопотання щодо розгляду справи від 16.04.2026.

Процесуальні дії у справі.

26 вересня 2025 року судом відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 кожний володіє по частці на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі продажу, ВКХ № 777253, 18.10.2007 приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Іванова С.Я., зареєстровано в реєстрі 3866 (а.с.6).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість у відповідачів за період з 01.10.2013 по 31.03.2025 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії становить 37 208,34 грн, плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 становить 330,66 грн, 3% річних в розмірі 3792,44 грн. грн, інфляційні втрати 15 597,98 грн. та пеня в розмірі 584,84 грн.(а.с. 7-14).

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 526 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Аналогічні положення передбачаласт.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(в попередній редакції закону).

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ч. 6ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68 ,162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ України.

Таким чином відповідачі є споживачами послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником та виробником теплової енергії для потреб за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 по частині.

Відповідачі частково визнають позовні вимогу щодо основного боргу за надану послугу, проте просять застосувати позовну давність до вимог з жовтня 2013 року по лютий 2017 року і також просять відрахувати з суми боргу, яка утворилася за період з лютого 2017 року по 31 березня 2025 року сплачені кожним з них у лютому 2017 року по 750 грн. В частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та заборгованості по абонентському обслуговуванню не визнають повністю.

Проте, суд частково погоджується з позицією відповідачів, а саме, оскільки ними заявлено клопотання про застосування позовної давності то воно підлягає задоволенню, відповідно період нарахування заборгованості та суми боргу підлягають перерахуванню, але не може погодитись з позицією відповідачів про відсутність підстав про стягнення з них інфляційних втрат, 3% річних, пені та заборгованості по абонентському обслуговуванню, з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином вирішуючи спір в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до ст.625 ЦК України, суди повинні виходити із того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічний висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №922/175/18, де зазначено, що формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні ст.549 цього Кодексу і на ці суми положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року не поширюється.

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України та підлягають задоволенню, але в межах позовної давності про застосування якої заявлено відповідачами.

Також, судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відноси. Отже, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами, як споживачами послуг з постачання теплової енергії, фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до п. 30 Типового індивідуального договору, визначено, що плата за послуги постачання теплової енергії складається з плати за послуги та плату за абонентське обслуговування.

Таким чином, з урахуванням п. 30 Типового індивідуального договору та п.5 ст.13 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з відповідача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послугу з абонентського обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2025 року включно, в загальному розмірі 330,66 грн, з кожного по 165,33 грн.

Крім того, пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення.

У частині 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Оскільки, типовим індивідуальним договором передбачена можливість нарахування пені, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню і пеня.

За змістом положень ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ч.ч. 3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, матеріалами справи встановлено, і не заперечується відповідачами по справі, що у лютому 2017 року кожним з ним було сплачено по 750 грн.

Окрім того, 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайний ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому дія карантину безперервно продовжувалася.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України» був доповнений, зокрема п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, строки визначені статтями: 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Отже на час дії карантину, строки визначені статтями Цивільного кодексу України були продовжені. Початок дії карантину на усій території України 12 березня 2020 року, відповідно правовідносини по яким трирічний строк позовної давності на вказану дату спливав та є продовженим на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Разом із тим, до суду з даним позовом позивач звернувся 08 серпня 2025, тобто із пропуском строку до вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня 2013 року по березень 2017 року, оскільки строк позовної давності до вимог з березня 2017 року був продовжений на строк дії карантину.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, наявністю клопотання про застосування позовної давності, визнанням позовних вимог відповідачами частково, а саме за період з лютого 2017 року по березень 2025 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення основної суми заборгованості за вказаний період, а також похідних вимог, заявлених в порядку ч.2 ст.625 ЦК України за цей же період та вимог про стягнення пені за один рік.

З детального розрахунку заборгованості на кожного з відповідачів, які є співвласниками квартири, кожному належить по частці встановлено, що за період з жовтня 2013 року по березень 2025 року включно позивачем нараховано до стягнення, кожному з відповідачів 19 614,86 грн заборгованості, при цьому надавачом послуг була врахована оплата у лютому 2017 року, кожним з відповідачів по 750 грн та враховані відповідні перерахунки на суму 260 грн, тому сума боргу була зменшена за відрахуванням зазначених сум до 18 604,17 грн.

Таким чином, виходячи з розрахунку заборгованості, беручі до уваги період, який визнали відповідачі (з лютого 2017 року по березень 2025 року), сума основного боргу за відрахуванням сум які були нараховані поза межами позовної давності до стягненню з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає по 15 468,46 грн. (18 604,17 грн 3 135,71 грн (нарахована сума боргу за період з жовтня 2013 року по січень 2017 року включно) =15 468,46 грн).

Відповідно, похідні позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку ч.2 статті 625 ЦК України також підлягають задоволенню за період з лютого 2017 по березень 2025 року включно та відповідно наданих позивачем розрахунків: інфляційні втрати складають 4270,29 грн (7798,99 грн-3528,70 грн =4270,29 грн); 3% річних складають 1235,09 грн (1896,22 грн 661,13 грн =1235,09 грн) та відповідно пеня за один рік, відповідно розрахунку з березня 2024 по березень 2025 року складає 26,60 грн.

Отже, стягненню з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за період з лютого 2017 року по березень 2025 року в розмірі 15 468,46 грн; інфляційні втрати в сумі 4270,29 грн; 3% річних у розмірі 1235,09 грн; пеня в сумі 26,60 грн та плата за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2025 року в сумі 165,33 грн, що разом складає 21 165,77 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн (а.с.5).

Ціна позову становила 57 514,28 грн, судом позовні вимоги задоволені частково, на загальну суму 42 331,54 грн, що складає 74% від задоволених позовних вимог.

Відповідно з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1120,36 грн. (3028*74/100=2 240,72 грн/2 = 1120,36).

Керуючись 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (пропорційно частці у власності ) за період з лютого 2017 року по 31.03.2025 у розмірі 15 468,46 грн, інфляційні втрати в розмірі 4270,29 грн, 3% річних в розмірі 1235,09 грн, пеню в сумі 26,60 грн, плата за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2025 року в сумі 165,33 грн, що разом складає 21 165,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (пропорційно частці у власності ) за період з лютого 2017 року по 31.03.2025 у розмірі 15 468,46 грн, інфляційні втрати в розмірі 4270,29 грн, 3% річних в розмірі 1235,09 грн, пеню в сумі 26,60 грн, плата за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2025 року в сумі 165,33 грн, що разом складає 21 165,77 грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», з кожного по 1120,36 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», вул. Електрична, буд. 1, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00130850;

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення виготовлено 28 квітня 2026 року.

Суддя І.Б. Малаховська