Рішення № 136102617, 14.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12601/25

Провадження №: 2/755/207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

"14" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом в якому просить суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.04.2010 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено запис за № 575. 10.05.2011 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва шлюб між ними було розірвано. У шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька - ОСОБА_3 , зареєстрована із матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 . Остання, навчається в спеціалізованій школі № 71 у 8-А класі. Після розлучення відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків і свідомо ними нехтує - не цікавиться життям, здоров`ям та розвитком своєї доньки, будь-якої участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини не приймає, з нею не спілкується, не намагається навіть зустрітись. ОСОБА_3 перебуває на повному матеріальному утриманні позивача, саме остання, сприяє фізичному, духовному та моральному розвитку своєї доньки, піклується станом її здоров`я. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються нею самостійно. Позивач самостійно матеріально забезпечує свою доньку так як має гідну заробітну плату. Остання працює в Головному управлінні технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової технік на посаді головного спеціаліста відділу контролю діяльності представництв державного замовника управління представництв державного замовника Головного управління оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки та має позитивну характеристику з місця роботи. ОСОБА_3 навчається в спеціалізованій школі І-ІІІ ст. № 71 на цей момент, відповідач не приймав участі в тому, щоб зібрати дитину до школи, допомогти матеріально, не приходив на перший дзвоник, на батьківські збори. Тільки позивач цікавиться успіхами дитини в школі, відвідує батьківські збори, забезпечує доньку всім необхідним для навчання, надає кошти на додаткові обіди, коли дитина хворіє, лише вона займається її лікуванням та забезпечує ліками. В довідці від 29.04.2025 № 98, яку видала директор спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 71 ОСОБА_4 , зазначено, що батько ОСОБА_2 , контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Аліменти в добровільному порядку відповідач не сплачує. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03.12.2012 з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку. Також, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03.04.2012 відмовлено ОСОБА_2 у зменшенні розміру аліментів. 09.04.2013 Солом`янський районний суд міста Києва ухвалив рішення, в якому встановив регламент побачень ОСОБА_2 з ОСОБА_5 . Однак відповідач не виявляє бажання бачитися зі своєю дочкою, що підтверджується, зокрема, відповіддю з Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві на запит представника позивача, де вказано, що «згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 18.04.2015 на виконанні у відділі державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві виконавче провадження за виконавчим документом де б стороною був ОСОБА_2 не перебуває». Батько дитини не належно виконує свої батьківські обов`язки, не приділяє уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, не цікавиться її життям більш як 13 років. Дитина перебуває під опікою та на повному утриманні матері. Вимога відповідача про побачення була подана безпідставно, оскільки після ухвалення такого рішення з боку ОСОБА_2 не було жодної ініціативи зустрітися з дочкою. Аліменти, призначені судом, відповідач не сплачує та має значну заборгованість. Тобто, відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо доньки, не займається її вихованням, не цікавиться її розвитком, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, що полягає в тому, що він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурного і духовного розвитку, не створює умов для отримання освіти, не забезпечує матеріально, не виконує рішення суду про стягнення аліментів в добровільному порядку. Відповідач жодної уваги дитині протягом тривалого часу не приділяє, позивач вважає що останній ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.07.2025 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи. Сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Зобов`язано Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідач копію ухвали суду про відкриття провадження у справі не отримав. Конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

06.02.2026 до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява, у якій Служба просить суд розглядати справу у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримують. До вказаного листа також долучено висновок Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, від 22.01.2026 № 108-728.

09.02.2026 до суду від позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 надійшла спільна заява, у якій останні просять провести підготовче судове засідання у їх відсутність, вимоги позовної заяви підтримують, уточнень до позову не мають, мирову угоду укласти не бажають. Також, у заяві зазначили, що ними повідомлені всі відомі обставини та подано усі докази, не заперечують проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

Цього ж дня, до суду від позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 додатково надійшла заява в якій останні просять суд розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09.02.2026 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі, в судове засідання викликано сторони.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, суд про причини не явки не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представники третьої особи в судове засідання не з`явились, у поданих заявах просили справу розглянути у їх відсутність.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, та за згодою сторони позивача ухвалити заочне рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 3075 (а.с.10).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10.05.2011 шлюб зареєстрований 29.04.2010 у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 575, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.53).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03.12.2012 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.11.2012 і до її повноліття (а.с.50).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09.04.2013 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини задоволено частково та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні та участі у вихованні доньки ОСОБА_3 в межах встановленого регламенту побачень. (а.с.51-52).

Згідно довідки про неотримання аліментів від 04.11.2016 № 082 виданою Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_1 не отримує аліменти згідно виконавчого листа № 2-7026/12 від 17.01.2013 Солом`янського районного суду м. Києва з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття (а.с.47).

Також, судом встановлено, що на виконанні в Дніпровському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Солом`янським районним судом міста Києва у справі 2-7026/12. Станом на 01.10.2020 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_8 , становить 289 356,88 грн (а.с.25).

Актом № 223 оцінки потреб сім`ї/особи, Солом`янським районним в місті Києві центром соціальних служб, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає з разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де для проживання дитини наявні належні умови. (а.с.14-19).

Згідно із характеристикою яка видана директором спеціалізованої школи №149 м. Києва № 48 від 19.05.2023 учениці 6-В класу спеціалізованої школи 149 м. Києва на ОСОБА_3 , 2010 р.н. ОСОБА_3 навчається у спеціалізованій школі № 149 з першого класу. Зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна учениця. Має навчальні досягнення високого рівня. Навчається в повну міру своїх сил, відмінниця у навчанні. На уроках завжди уважна, активна, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам. Має добрий загальний розвиток. Багато читає. До громадських доручень ставиться сумлінно. Займається з 4 років танцями у палаці школярів та юнацтва у танцювальному гуртку «Золотий ключик». З 1 класу відвідує спортивну секції змішаного єдиноборства. Вихованням дівчинки займається одна мати ОСОБА_1 , яка приймає активну батьківську позицію. Дитина завжди догляну та охайна. Батько ОСОБА_2 ніколи не цікавився життям та навчанням дівчинки. Жодного разу ніхто з педагогів школи не бачив і не спілкувався з батьком дитини. Батьківських зборів він не відвідував, у дитячих святах, екскурсіях ніколи не брав участі. Дитина батька не згадує під час годин спілкування у класі (а.с.54).

Згідно із характеристикою яка видана директором спеціалізованої школою №149 м. Києва № 14 від 07.02.2024 учениці 7-В класу спеціалізованої школи 149 м. Києва на ОСОБА_3 , 2010 р.н. ОСОБА_3 за період навчання в школі зарекомендувала себе старанною, сумлінною, дисциплінованою, працелюбною, уважною ученицею. Володіє навчальним матеріалом на високому рівні. Навчається в міру своїх можливостей, відмінниця у навчанні. Має довільну зорову і слухову пам`ять, добре розвинене логічне мислення, гарно і швидко запам`ятовує навчальний матеріал. На уроках завжди уважна, активна, допомагає товаришам. На уроках завжди уважна, активна, допомагає товаришам. Багато читає. Має нахил до танців, займається в палаці школярів та юнацтва ц танцювальному гуртку «Золотий ключик». Із першого класу відвідує спортивну секцію змішаного єдиноборства. Бере активну участь у суспільно-корисній праці. Доручення учнівського колективу, класного керівника керівника виконує вчасно та добросовісно. Вміє оцінювати ситуацію, яка склалася, та знайти правильний вихід з неї. Користується авторитетом серед однокласників та учнів школи. Вихованням дівчинки займається мати ОСОБА_1 . Мати бере активну участь у житті класу та школи. Дитина завжди доглянута та охайна. Батько ОСОБА_2 за період навчання в школі не з`являвся, з класником керівником та іншими вчителями ніколи не спілкувався. На батьківських зборах жодного разу не був присутній. У житті школи за період навчання доньки участі не брав. ОСОБА_8 у розмові з вчителями та однолітками батька не згадує (а.с.54).

Довідкою виданою Спеціалізованою школою І-ІІІ ступеня № 71 від 29.04.2025 № 98 матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що батько ОСОБА_2 , контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с.22).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновком Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, як Органу опіки та піклування №108-728 від 22.01.2026, виходячи з наявних матеріалів справи, враховуючи думку дитини та рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації, визначено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно вказаного висновку, на час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що батьки дитини перебували у шлюбі з квітня 2010 року до травня 2011 року. У позовній заяві та поясненнях ОСОБА_1 , зазначає, що останній раз батько дитини бачився з донькою у кінці 2012 року, з того часу повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, має заборгованість зі сплати аліментів, з донькою не спілкується. Розпорядженнями Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.03.2012, 30.11.2012 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_3 ,2010 р.н.» визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкування з донькою ОСОБА_8 . Рішенням Солом`янського районного суду від 09.04.2013 встановлено способи участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою. Зі слів матері ОСОБА_2 жодного разу з донькою не бачився. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03.12.2012 зі ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03.04.2013 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів. Відповідно до інформації, наданої 28.02.2019, 05.03.2020, 10.03.2021, 19.05.2023, 07.02.2024 спеціалізованою школою № 149 м. Києва, батько дитини ОСОБА_2 за період навчання дитини в школі не з`являвся, з класним керівником та вчителями ніколи не спілкувався. На батьківських зборах жодного разу не був присутнім, у житті школи за період навчання доньки участі не приймав. Відповідно до інформації, наданої 29.04.2025, 08.10.2025 спеціалізованою школою № 71 м. Києва, яку відвідує ОСОБА_8 , батько дитини ОСОБА_2 за період навчання дитини у школі не з`являвся, з класним керівником та іншими вчителями ніколи не спілкувався, на батьківських зборах жодного разу присутнім не був. Вихованням дівчинки займається мати ОСОБА_1 , відвідує батьківські збори, зареєстрована в системі «єдина школа» та своєчасно отримує інформацію про навчальні досягнення. Мати бере активну участь у житті класу та школи. Дитина доглянута та охайна. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, наданого Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.12.2025 становить 529 429 грн. За інформацією Солом`янського районного в місті Києві центру соціальних служб від 20.10.2025, під час консультування з психологом на малюнку сім`ї ОСОБА_8 зобразила маму і себе. ОСОБА_8 обрала твердження тексту «Мій батько не показує свою любов до мене», « ОСОБА_9 батько не цікавиться моїми рішеннями», « ОСОБА_9 батько має дуже невелике уявлення про мої цілі й інтереси», « ОСОБА_9 батько не цікавиться тим, як я проводжу вільний час», «Я впевнена, щоб не трапилось моя мати буде любити мене», «Я б назвала мої стосунки з мамою близькими». Дівчинка не визначила твердження про обговорення своїх радощів і прикрощів з батьком та не обрала твердження про стосунки з ним. ОСОБА_8 охарактеризувала батьків: « ОСОБА_10 цікава, добра, розуміюча, іноді зривається, свариться, якщо я щось роблю не так. Батько… поставте прочерк. Що мені про нього сказати? Я його не бачила, не розмовляла, тільки фотку бачила - мама показала». Дівчинка додала: «Батьки розлучились, коли мені було шість місяців. Мама каже, що батько останній раз приїжджав коли мені було 2 роки, але я цього не пам`ятаю. Я не хочу бачитися і спілкуватися з ним. Це чужа для мене людина. Навіщо він мені?». Під час обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , працівником служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що ОСОБА_8 разом з матір`ю проживають в квартирі, де створені умови для навчання, відпочинку та розвитку дитини.

20.10.2025 під час бесіди співробітника Служби з дитиною ОСОБА_8 повідомила, що проживає з мамою. Батька не пам`ятає, він не вітає її зі святами, останній раз бачилась з батьком у дворічному віці, як виглядає батько не пам`ятає. Не заперечує щодо позбавлення ОСОБА_11 батьківських прав, про що надала відповідну заяву до Служби. ОСОБА_1 житлом забезпечена, працює. За адресою реєстрації ОСОБА_2 листи з пропозицією надати пояснення та повідомлення про розгляд питання на засіданні комісії 04.12.2025, 15.01.2026 не отримав. Згідно інформації, наданої 05.01.2026 службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, спеціалістам під час завідування квартири ОСОБА_12 двері ніхто не відчинив, на залишене запрошення до служби батько дитини не прийшов. Зважаючи на викладене, з`ясувати його думку із зазначеного питання не виявилось можливим.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10.09.2019 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду даного цивільної справи було установлено, що відповідач свої батьківські обов`язки щодо доньки не виконує, матеріальної допомоги не надає, не піклується про стан її здоров`я, фізичний, моральний і духовний розвиток, не цікавиться її життям та не спілкується з донькою. Відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідач не позбавлений можливості все ж таки змінити своє ставлення до дитини та її виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 36, 51, 104, 105, 112, 114, 141, 155, 160, 161, 182, 183, 191 СК України, Конвенцією про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (код в ЄДРПОУ: 37485506, пр-т Повітряних Сил, 41, м. Київ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 27.04.2026.

Суддя: