Ухвала суду № 136101476, 28.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8007/26

Провадження №: 1-кп/752/1874/26

У Х В А Л А

28.04.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв`язку),

під час проведення у залі суду у м. Києві відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12026100010000426 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , українця, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, неодружений, офіційно непрацевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх дітей/непрацездатних осіб, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 України,

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 26.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2026 за № 12026100000000426, а також реєстр матеріалів досудового розслідування.

28.04.2026 у підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, мотивуючи яке послалася на обґрунтованість висунутих обвинувачень, наявність доказів, які доводять подію злочину, яка доводиться протоколами огляду місця події від 10.03.2026, протоколом обшуку, протоколом допиту потерпілої, протоколами допиту свідків, протоколом огляду відеозаписів, речовими доказами, а також на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ст. 177 КПК України. Так, на переконання прокурора, про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду свідчить відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, місця роботи, навчання, джерела доходів, сім`ї. Про ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків свідчить той факт, що обвинуваченому стали відомі місце проживання потерпілої та свідків і він може вчинити вплив на них з метою подальшої зміни показань у суді, тоді як тримання під вартою здатне запобігти реалізації цього ризику.

Згідно з поданим клопотанням суд може не визначати обвинуваченому заставу, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а запобіжний захід у виді поруки не можна застосувати до ОСОБА_4 , оскільки звернень від поручителів до суду не надходило.

Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання прокурора, пояснив, що він не може чинити тиск на потерпілу, оскільки потерпіла не має до нього претензій. Просив врахувати, що його обікрали. На нього чинили тиск. Він йшов додому п`яненький і взяв, що хотів, а на наступний день повернув. Він лежав дома, спав, до нього підійшла людина та штовхнула. Він в ізоляції 40 днів, він не мав задуму на вчинення крадіжки, йому просто не пощастило.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту чи в виді особистого зобов`язання, вказав на те, що прокурор не довела те, що більш м`які запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 . При цьому захисник просив врахувати, що обвинувачений має підтверджене місце проживання, прийняти до уваги, що предметом кримінального правопорушення є дві футболки.

На уточнюючі запитання суду обвинувачений пояснив, що його батько помер, а матір несповна розуму, він є сиротою, проживає у приватному будинку з матір`ю, має середню спеціальну освіту, не має власної сімї та дітей, працював на радіоринку, де орендував місце.

Заслухавши сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Приписами розділу ІІ КПК України визначено, що у кримінальному провадженні, з метою його дієвості, можуть бути застосовані заходи забезпечення, до яких, серед іншого, належать запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Розглядаючи питання запобіжного заходу та доцільність його продовження, суд враховує обставини кримінального правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , ступінь його тяжкості та кваліфікацію - вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

На переконання суду описані прокурором ризики є наявними і сталими. Зокрема суд враховує, що пояснення обвинуваченого щодо наявності близьких родичів є суперечливими та породжують обґрунтовані сумніви про наявність у ОСОБА_4 сталих соціальних зв`язків. Також суд враховує, що ОСОБА_4 не був офіційно працевлаштований, не вказав у будь-який спосіб на наявність у нього легальних джерел доходів, а тому виходить з того, що обвинувачений не має соціально-емоційної прив`язки до міста Києва і у разі звільнення з-під варти здатен буде до вчинення дій, спрямованих на ухилення від суду. На переконання суду, небажання бути засудженим, вказує на достатньо високий ризик переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

За версією слідства обвинувачений вчинив таємне викрадення чужого майна в період воєнного стану, винуватість не визнає.

10.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12026100010000426 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

11.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

За ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2026 у до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 20 прожиткових мінімуми для працездатних осіб.

Завершивши досудове розслідування, сторона обвинувачення висунула ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину проти власності, що дає підстави вести мову про те, що зібрано достатньо доказів на доведення винуватості особи, і ці докази доводять факти та обставини, здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити описані в обвинувальному акті діяння, тобто слід вважати наявною обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. При цьому, суд зауважує, що в ході підготовчого судового засідання докази не досліджуються та оцінка їм на предмет належності, допустимості не надається.

У той же час тоді як судовий розгляд не розпочато, свідки не допитувалися, потерпіла не допитувалася, у той час як стороні захисту були відкриті матеріали досудового розслідування, а отже, обвинуваченому стали відомі місця проживання потерпілої та свідків, що вказує на високий ризик незаконного впливу на них з метою зміни їх показань під час допиту безпосередньо в суді.

Крім того, суд враховує, що сторона захисту не представила суду документального підтвердження відбуття обвинуваченим домашнього арешту за певною адресою, згоди власника житла на відбуття запобіжного заходу тощо. Також суду не було подано документів, які б позитивно характеризували обвинуваченого, які б становили для суду підґрунтя вважати, що особисте зобов`язання становитиме дієвий захід забезпечення цього кримінального провадження.

Заяв від осіб, які б бажали взяти обвинуваченого на поруки, до суду не надходило.

Заяв від близьких осіб, родичів про надання дозволу на побачення з обвинуваченим, до суду не надходило.

Розглядаючи питання запобіжного заходу, суд зважає на усталену практику Європейський суд з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За наведених обставин суд вважає за можливе застосувати для обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, адже на переконання суду менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, як-то домашній арешт чи особисте зобов`язання, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну процесуальну поведінку.

З мотивів, за яких суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора, доводи захисника та обвинуваченого про застування менш суворого запобіжного заходу, відхиляють.

Поряд з цим, суд вважає за можливе визначити розмір застави для обвинуваченого застави в цьому кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті.

При визначенні розміру застави для обвинуваченого суд зважає на збитки, про які заявила потерпіла, відсутність цивільного позову, процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст. 176, 177, 182, 183, 315, 372, 395 КПКУкраїни, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора задовольнити.

2.Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 26.06.2026.

3.Відлік строку запобіжного заходу рахувати з 28.04.2026.

4.Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ТУ ДСА України в м. Києві,

код отримувача (ідентифікаційний код 26268059), МФО 820172,

банк отримувача Державна казначейська служба України м. Києва,

рахунок отримувача- UA128201720355259002001012089,

призначення платежу застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені....(П.І.Б. особи, що вносить заставу).

5.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

6.На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки:

не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду,

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

7.Роз`яснити обвинуваченому що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

8.Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Київський слідчий ізолятор" негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд міста Києва про це.

9.У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

10.З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

11.У задоволенні клопотання захисника про застосування до обвинуваченого домашнього арешту або особистого зобов`язання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1