Постанова № 13610026, 11.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2010 року Справа № 2а-6128/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Кулигіна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віллон» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2010 № 0000482360/0, від 06.08.2010 №0000482360/1 та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 510522,00 грн. за жовтень 2009 року та 392091,00 грн. за січень 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віллон» (далі ТОВ «Віллон»), звернулось з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі Ленінська МДПІ), про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2010 № 0000482360/0, від 06.08.2010 №0000482360/1.

До початку розгляду справи по суті, позивач змінив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2010 № 0000482360/0, від 06.08.2010 №0000482360/1, зобовязати Ленінську МДПІ у м.Луганську відобразити у картці особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ «Віллон» наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість у сумі 510522,00 грн. за жовтень 2009 року та 392091,00 грн. за січень 2010 року та стягнути бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 510522,00 грн. за жовтень 2009 року та 392091,00 грн. за січень 2010 року.

Ухвалою суду від 20 вересня 2010 року до участі у справі було залучено Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.

Ухвалою суду від 11.11.2010 позовні вимоги в частині зобовязання Ленінську МДПІ у м. Луганську відобразити у картці особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ «Віллон» наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість по деклараціям за жовтень 2009 року у сумі 510522,00 грн. та за січень 2010 року у сумі 392091,00 грн. залишено без розгляду за клопотанням представника позивача.

Під час розгляду справи представниками позивача також надано уточнення позовних вимог, так, заявою від 10.11.2010 позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2010 № 0000482360/0, від 06.08.2010 №0000482360/1 та стягнути бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 510522,00 грн. за жовтень 2009 року та 392091,00 грн. за січень 2010 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ «Віллон» здійснює будівництво житлового будинку, яке до теперішнього часу не завершено. Процес будівництва вказаного обєкту супроводжується різного роду витратами, зокрема, між позивачем та ТОВ «Жильонер» укладено договір девелопменту та позивач оплатив надані послуги. Господарські операції позивача підтверджені первинними документами, у тому числі податковими накладними, тому вважає, що правомірно нарахував податковий кредит. Після завершення обєкту будівництва та введення будинку в експлуатацію він буде обліковуватися на балансі ТОВ «Віллон» та використовуватись ним разом із нежитловими приміщеннями та паркінгом. Позивач вважає, що право на бюджетне відшкодування виникає незалежно від того чи введено обєкт в експлуатацію, чи на час подання декларації з податку на додану вартість обєкт знаходиться в стадії будівництва.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник першого відповідача позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року та за січень 2010 року перевірена в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки, результати якої оформлено актом від 29.06.2010 № 495/23-616/33766443. Відповідно до п.п. 7.7.1 Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Послався на п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, згідно із яким бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Бюджетне відшкодування ПДВ, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить самої суті податку і його основній функції - формування доходів бюджету. У перевіряємому періоді ТОВ «Віллон» не здійснювалось зарахування на баланс власного збудованого обєкта за дебетом рахунку 10 «основні засоби» та кредитом рахунку 15 «капітальні інвестиції». Нарахування податкового кредиту та формування відємного значення за період серпень-грудень 2009 року ТОВ «Віллон» відбувалось внаслідок операцій з придбання послуг девелопера, будівельних матеріалів та інших товарів (послуг) необхідних для ведення господарської діяльності. На балансі ТОВ «Віллон» будівництво відображено на рахунок 15 «капітальні інвестиції». Введення в експлуатацію обєкта за адресою м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12б станом на 31.10.2010 не відбувалось. Обєкт будівництва не зарахований на баланс товариства за Дт рахунку 10 «основні засоби», Кт 15 «капітальні інвестиції», тобто не є основним засобом. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Віллон» в повному обсязі.

Другий відповідач Головне управління Державного казначейства України в Луганській області проти задоволення позову заперечував, надав письмові пояснення, у яких зазначив, що висновок про відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Віллон» від податкового органу не надходив, просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Віллон» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віллон» зареєстровано у якості юридичної особи субєкта господарської діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.10.2005, ідентифікаційний код 33766443, місцезнаходження м. Луганськ, вул. Краснодонська, 5в.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віллон» (далі ТОВ «Віллон») знаходиться на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 17.10.2005, є платником податку на додану вартість з 13.09.2006 відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100251960, індивідуальний податковий номер 337664412363.

ТОВ «Віллон» 20 листопада 2009 року подано до Ленінській МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, у рядку 25, якої визначено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 918119,00 грн.

З урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.01.2010 та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, складає 510522,00 грн.

Згідно доданку 2 до вказаної податкової декларації з ПДВ залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок відємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли у період липня вересня 2009 року.

ТОВ «Віллон» 22.02.2010 подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податковою декларацією з ПДВ за січень 2010 року у рядку 25 якої визначено ПДВ що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 392091,00 грн.

Згідно доданку 2 до вказаної податкової декларації з ПДВ залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок відємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли у період жовтень грудень 2009 року.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (далі порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є субєкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Субєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є субєкт владних повноважень - орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, з 17.06.2010 по 23.06.2010 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі п. 9 ч.6 ст. 111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віллон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за жовтень 2009 року та за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у період серпень-вересень, листопад 2009 року.

Результати проведеної перевірки викладено в акті Ленінській МДПІ у м. Луганську від 29.06.2010 № 495/23-616/33766443 (т.1 а.с.9-25).

В акті перевірки зазначено, що на порушення п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Віллон» не мало права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року у сумі 510522,00 грн. та за січень 2010 року у сумі 392091,00 грн. у звязку з тим, що обсяги оподаткованих операцій за останні 12 місяців менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ.

Нарахування податкового кредиту за жовтень 2009 року у сумі 510522,00 грн. та за січень 2010 року у сумі 392091,00 грн. ТОВ «Віллон» відбувалося внаслідок будівництва житлового будинку за адресою: вул. Коцюбинського, 12-Б, м. Луганськ. На балансі підприємства будівництво відображено як «капітальні інвестиції» на рахунку 15. Введення в експлуатацію обєкта не відбулося. Акт введення в експлуатацію будівлі до перевірки не надано. Обєкт будівництва не зарахований на баланс підприємства, тобто не є основним фондом.

Суд вважає вказані висновки податкового органу безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавств, з огляду на таке.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пункту 2.2 Статуту предметом діяльності товариства є здійснення проекту - будівництва обєкту нерухомості на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12а, здійснення розпорядження як збудованим та введеним в експлуатацію обєктом нерухомості так і незавершеним будівництвом обєкту нерухомості, а також всіма правами, що належатимуть товариству та інше.

Відповідно до договору девелопменту № 02-Д/2006 від 2 серпня 2006 року, укладеного між ТОВ «Віллон» та ТОВ «Компанія розвитку проектів «Кепітал Стар» (девелопер), девелопер взяв на себе зобовязання здійснити Проект, а замовник - ТОВ «Віллон» зобовязується сплатити йому винагороду та профінансувати витрати за проектом.

Додатковою угодою від 01.02.2007 до договору девелопменту № 02-Д/2006 від 02.08.2006 здійснено заміну сторони у договорі девелопменту, а саме замість ТОВ «Компанія розвитку проектів «Кепітал Стар» новим девелопером стало ТОВ «Жильонер», яке прийняло на себе всі права та обовязки девелопера за договором девелопменту № 02-Д/2006 від 02.08.2006.

Крім того, 02.02.2007 між ТОВ «Жильонер» та ТОВ «Жильонер Схід» (стара назва - ТОВ «Компанія розвитку проектів «Кепітал Стар») укладено договір субдевелопменту № 03-Д/2007, за яким ТОВ «Жильонер» взяв на себе зобовязання здійснити проект обєкту нерухомого майна, що має бути побудований та введений в експлуатацію в місті Луганськ, вул. Коцюбинського, 12А, власником якого є ТОВ «Віллон» за договором девелопменту № 02-Д/2006 від 02.08.2006.

В акті перевірки Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 29.06.2010 зазначено, що ТОВ «Віллон» здійснює будівництво житлового будинку за адресою: м.Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-Б, однак, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що в актах перевірки допущено описку та фактично обєктом будівництва ТОВ «Віллон» є будинок за адресою: м.Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-А.

Те, що ТОВ «Віллон» здійснюється будівництво саме за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-А підтверджується договором оренди землі від 22 березня 2004 року, актом прийому-передачі земельної ділянки, актом визначення меж земельної ділянки в натурі, договором про внесення змін до договору оренди землі від 24.02.2006, відповідно до якого ТОВ «Віллон», як правонаступнику ТОВ «Фінансова група «Донбас», передано всі права орендаря земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-а для будівництва житлового будинку, переданої за договором оренди від 22.03.2004, та договором про внесення змін від 27.092007.

Крім того, ТОВ «Віллон» має дозвіл на виконання будівельних робіт № 434/2007 від 13.12.2007 на будівництво багатоповерхового будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-А.

Таким чином, наданими позивачем документами підтверджено, що обєктом будівництва ТОВ «Віллон» є житловий багатоповерховий будинок за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-А.

20 листопада 2009 року, ТОВ «Віллон», на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІП «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181), Наказу Державної податкової адміністрації України № 166, відповідачу була подана податкова декларація по податку на додану вартість за жовтень 2009 року та розшифровка податкових зобовязань.

Факт подання декларацій підтверджується відповідною реєстрацією у відповідача 20.11.2009 за № 110094 та визнається сторонами.

У рядку 25, якої визначено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 918119,00 грн.

Згідно довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, зазначена у декларації за жовтень 2009 року у рядку 25 сума ПДВ складається з залишку відємного значення за серпень-вересень 2009 року.

З урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.01.2010 та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, складає 510522,00 грн.

ТОВ «Віллон» 22.02.2010 подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податковою декларацією з ПДВ за січень 2010 року у рядку 25 якої визначено ПДВ що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 392091,00 грн.

Факт подання декларацій підтверджується відповідною реєстрацією у відповідача 22.02.2009 за № 9857 та визнається сторонами.

Згідно довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, зазначена у декларації за січень 2010 року у рядку 25 сума ПДВ складається з залишку відємного значення за листопад 2009 року.

Підпунктом 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

У такій редакції Закон № 168/97-ВР існує з 01.01.2008 року, тобто на час складання податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2009 року та за січень 2010 року.

Позивачем надано до суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість з відмітками податкового органу про прийняття за серпень-вересень 2009 року листопад 2009 року, згідно до яких ТОВ «Віллон» визначено суми податкового кредиту, який включено до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, та на підставі яких сформовано суму податку на додану вартість яка заявлена ТОВ «Віллон» до бюджетного відшкодування по деклараціям за жовтень 2009 року та січень 2010 року.

Позивачем надано до суду належним чином завірені копії податкових накладних на підставі яких у спірний період сформовано податкові зобовязання та податковий кредит, а також фінансові звіти девелопера за договором девелопменту № 02-Д/2006 від 02.08.2006 та акти прийому-передачі виконаних робіт.

Платіжними дорученнями та виписками банку з розрахункового рахунку ТОВ «Віллон» підтверджено фактичну сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави його прийняття.

Посилання представника першого відповідача на те, що у відповідності з п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Віллон» не мало права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року та січень 2010 року у звязку з тим, що обсяги оподаткованих операцій за останні 12 місяців менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ суд вважає необґрунтованим.

Так, витрати на будівництво багатоповерхового будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-А обліковуються ТОВ «Віллон» на рахунку 15.1 «Капітальне будівництво», що підтверджено журналами ордерами за рахунком 15.1 за спірний період.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Рахунок 15 «Капітальні інвестиції» має субрахунок 15.1 «Капітальне будівництво». На субрахунку 15.1 «Капітальне будівництво» відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

Рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу обєктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також обєктів інвестиційної нерухомості. За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка повязана з поліпшенням обєкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання обєкта; сума дооцінки вартості обєкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації обєкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Рахунок 10 «Основні засоби» кореспондується з рахунком 15 «Капітальні інвестиції».

Тобто, всі витрати на будівництво обєкту нерухомості до введення його в експлуатацію обліковується за дебетом рахунку 15.1, а після введення в експлуатацію відбувається списання витрат за статтею «незавершене будівництво» на основні засоби рахунок 10.

На час розгляду справи ТОВ «Віллон» не завершено будівництво багатоповерхового будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-А, витрати незавершеного будівництва обліковуються на рахунку 15.1 «Капітальне будівництво».

Підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ» не мають права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Нарахування ТОВ «Віллон» сум бюджетного відшкодування відбулося саме у звязку зі спорудженням (будівництвом) основних фондів, а тому твердження про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у звязку з тим, що ТОВ «Віллон» мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування у даному випадку є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, до яких відноситься відповідач, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ленінською МДПІ не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.07.2010 № 0000482360/0, від 06.08.2010 №0000482360/1 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями за жовтень 2009 року на суму 510522,00 грн. та за січень 2010 року на суму 392091,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Віллон» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2010 № 0000482360/0, від 06.08.2010 №0000482360/1 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 510522,00 грн. за жовтень 2009 року та 392091,00 грн. за січень 2010 року підлягають задоволенню.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у звязку з чим Головне УДК України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд вважає правомірним визначення ТОВ «Віллон» податкових зобовязань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, тому позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по деклараціям за жовтень 2009 року на суму 510522,00 грн. та за січень 2010 року на суму 392091,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віллон» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2010 №0000482360/0, від 06.08.2010 №0000482360/1 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 510522,00 грн. за жовтень 2009 року та 392091,00 грн. за січень 2010 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віллон» (код ЄДРПОУ 33766443) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 510522,00 грн. (пятсот десять тисяч пятсот двадцять дві гривні нуль копійок) та за січень 2010 року на суму 392091,00 грн. (триста девяносто дві тисячі девяносто одна гривня нуль копійок)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віллон» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2010 року.

СуддяР.С. Твердохліб