Постанова № 13610024, 01.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2010 року Справа № 2а-6125/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Чукіній А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД до Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492304 від 16 липня 2010 року,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492304 від 16 липня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

23 червня 2010 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведено перевірку господарської одиниці супермаркет «Абсолют», розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 86А, субєкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД (далі ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД»), код за ЄДРПОУ 20163224, розташованого за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Леніна, буд. 53 з питань дотримання вимог Законів України від 06 липня 1995 року №265/95 -ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 23 березня 1996 року №96 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від 19 грудня 1995 року №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», постанови КМУ від 30.10.08р. №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва».

За результатами вищезазначеної перевірки, проведеною Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було складено Акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання - ТОВ ВКФ «ЛІА» «ЛТД» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 23.06.10 №0382/05/81/23/20163224, на підставі якого Державною податковою інспекцією у Станично - Луганському районі винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492304 від 16 липня 2010 року в розмірі 488550,00 за порушення п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а саме не оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства у сумі 97 710,00 грн. 22.06.2010 з реєстраторів рахункових операцій виведено (службова видача) 58 750,00 грн. та 23.06.2010 з реєстраторів рахункових операцій виведено (службова видача) 38 960,00 грн., касова книга відсутня, тобто у касовій книзі запис зробити було не можливо.

Позивач вважав правомірним оприбуткування грошових коштів 22.06.2010 оскільки готівка зі скриньок реєстраторів розрахункових операцій в повній сумі її фактичних надходжень 57390,00 грн. після оформлення звітів старшого касира була передана до каси супермаркету «Абсолют» м. Маріуполь «Південний», де був оформлений прибутковий касовий ордер №303 від 22.06.2010, прибутковий касовий ордер №304 від 22.06.2010 та зроблено запис в електронній касовій книзі. Того ж дня, готівка в сумі 57390,00 грн. була здана до установи банку.

23 червня 2010 готівка зі скриньок реєстраторів розрахункових операцій в повній сумі її фактичних надходжень 38 960,00 грн. після оформлення звіту старшого касира від 23 червня 2010 була передана до каси, де був оформлений прибутковий касовий ордер № 305 від 23.06.2010, та зроблено відповідний запис у касовій електронній книзі. 23 червня 2010 року готівка у сумі 39530,00 грн. здана до установи банку.

Таким чином, підприємством позивача виконано вимоги ч. 2. п. 2.6 Положення - здійснено облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Крім того, у книгах обліку розрахункових операцій, зареєстрованих ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області були підкреслені фіскальні звітні чеки за період з 21.06.2010 по 23.06.2010 на відповідних сторінках книг РРО, які свідчать про відображення у фіскальній звітній памяті надходження готівки за період з 21.06.2010 по 23.06.2010 та виконані відповідні записи про рух готівки та суми розрахунків.

Пунктом 2.2.12 Акту перевірки від 23.06.2010 також підтверджується друкування позивачем на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Також позивачем зазначено, що він веде касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті в роздрукованому виді та паралельно здійснює ведення касової книги в електронній формі за допомогою компютерних засобів.

21 червня 2010 року касова книга з супермаркету «Абсолют», розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 86А, була передана до головного офісу ТОВ «ЛІА» ЛТД розташованого за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Леніна,53 для проведення перевірки. Під час проведення перевірки 23 червня 2010 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя не було належним чином досліджено та проаналізовано надані документи та запропонована для огляду касова книга в електронній формі, в звязку з чим висновки, встановлені перевіркою позивач вважав безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству, зокрема п.2.6 глави 2, п.4.4 глави 4 Положення №637.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, про що подав суду письмові заперечення на адміністративний позов від 07 жовтня 2010 року №5306, в яких у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що проведеною перевіркою були встановлені порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, відповідно до якого, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день отримання готівкових коштів) та в повному обсязі оприбутковуватися.

Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером, дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2010 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведено перевірку господарської одиниці супермаркет «Абсолют», розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 86А, субєкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД (далі ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД»), код за ЄДРПОУ 20163224, розташованого за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Леніна, буд. 53 з питань дотримання вимог Законів України від 06 липня 1995 року №265/95 -ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 23 березня 1996 року №96 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від 19 грудня 1995 року №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», постанови КМУ від 30.10.08р. №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва».

Під час перевірки встановлено порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (а.с.11-13).

На підставі акта перевірки за дотриманням субєктами господарювання - ТОВ ВКФ «ЛІА» «ЛТД» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 23.06.10 №0382/05/81/23/20163224, Державною податковою інспекцією в Станично-Луганському районі Луганської області 16 липня 2010 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492304 відповідно до якого ТОВ ВКФ «ЛІА» «ЛТД»нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 483550,00 грн. (а.с.14).

Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст.1 Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі субєкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг серед іншого зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, з застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

Пунктом 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, визначено, що готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, памятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами. Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.7.19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 червня 2010 готівка зі скриньок реєстраторів розрахункових операцій в повній сумі її фактичних надходжень 57390,00 грн. після оформлення звітів старшого касира від 22 червня 2010 року була передана до каси супермаркету «Абсолют» м. Маріуполь «Південний», де був оформлений прибутковий касовий ордер №303 від 22 червня 2010 року, прибутковий касовий ордер №304 від 22 червня 2010 року (а.с.16-17) та зроблено відповідний запис у електронній касовій книзі (а.с.15). Готівка у сумі 58750,00 грн. була здана до установи банку, що підтверджується видатковим касовим ордером №174 від 22 червня 2010 року (а.с.18) та копією супровідної відомості до сумки з готівкою №430 від 22 червня 2010 року (а.с.19).

23 червня 2010 готівка зі скриньок реєстраторів розрахункових операцій в повній сумі її фактичних надходжень 38960,00 грн. після оформлення звітів старшого касира від 23 червня 2010 року була передана до каси супермаркету «Абсолют» м. Маріуполь «Південний», де був оформлений прибутковий касовий ордер №305 (а.с.26) та зроблено відповідний запис у електронній касовій книзі (а.с.24). Готівка у сумі 39860,00 грн. була здана до установи банку, що підтверджується видатковим касовим ордером №175 від 23 червня 2010 року (а.с.27) та копією супровідної відомості до сумки з готівкою №430 від 22 червня 2010 року (а.с.28).

За таких обставин, суд приходить до висновку про виконання позивачем вимог ч.2 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, а саме здійснено облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (ч.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320).

Відповідно до п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 106/5297 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем, у книгах обліку розрахункових операцій, зареєстрованих у ДПІ у Станично-Луганському районі були підкреслені фіскальні звітні чеки (Z-звіти) за період з 21 червня 2010 року по 23 червня 2010 року на відповідних сторінках книг ОРО, які свідчать про відображення у фіскальній памяті надходження готівки за період з 21 червня 2010 року по 23 червня 2010 року та виконані відповідні записи про рух готівки та суми розрахунків, що також підтверджено п.2.2.12 Акту перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку ведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 23 червня 2010 року №0382/05/81/29/20163224.

Щодо висновків відповідача про не оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства у сумі 97710,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, повязані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Разом із цим, п.4.4. глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 встановлено, що підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою компютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги («Вкладний аркуш касової книги» та «Звіт касира»), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» і «Звіту касира» касир зобовязаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати «Звіт касира» разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у «Вкладному аркуші касової книги».

«Вкладний аркуш касової книги» протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) «Вкладний аркуш касової книги» формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач веде касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті в роздрукованому виді та паралельно здійснює ведення касової книги в електронній формі за допомогою компютерних засобів.

За таких обставин, суд вважає, що під час проведення перевірки 23 червня 2010 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя не було належним чином досліджено та проаналізовано надані документи та запропонована для огляду касова книга в електронній формі, яка ведеться за допомогою компютерних засобів, в звязку з чим висновки, викладені в акті перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку ведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 23 червня 2010 року №0382/05/81/29/20163224 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сторонам розяснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

Судом приймались заходи щодо всебічного та обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження його правової позиції з приводу заявленого позову.

З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд вважає, що наявність та ведення касової книги в електронній формі, ведення та здійснення позивачем відповідних записів про оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень 22 червня 2010 року та 23 червня 2010 року у касовій електронній книзі, у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО є законним та таким, що відповідає вимогам п.2.6 глави 2 та п.4.4 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

Представником відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази на їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 01 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД до Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492304 від 16 липня 2010 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492304 від 16 липня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД (ідентифікаційний код 20163224, місцезнаходження: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Леніна буд. 53) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2010 року.

СуддяР.С. Твердохліб