Постанова № 13610018, 25.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2011 року Справа № 2а-10250/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Твердохліба Р.С.,

при секретарі Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ЦТ» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання рішення незаконним, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ЦТ» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання незаконним рішення щодо відмови у видачі торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами та зобовязання видати торговий патент на право здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за адресою: м. Луганськ, пос. Ювілейний, вул. Артема, буд. 12-а.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у звязку із закінченням терміну дії торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за адресою м. Луганськ, пос. Ювілейний, вул. Артема, буд. 12-а, позивач звернувся до відповідача з заявкою на придбання торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за вказаною адресою терміном дії з 01 листопада 2010 року по 31 жовтня 2011 року. Відповідач листом №15633/10/15-10 від 04.11.2010 повідомив позивача про відмову у видачі вказаного торгового патенту, мотивуючи свою відмову тим, що заявка надана з порушенням діючого законодавства, а саме, не надано довідку органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу.

Посилаючись на норми Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого Постановою КМУ №1077 від 13.07.1998, Порядку заповнення торгового патенту, затвердженого наказом ДПА України 25.04.1996 № 33, позивач вважав вказане рішення відповідача незаконним, просив суд зобовязати відповідача видати відповідний патент.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких з посиланням на вимоги ст. 64 Господарського кодексу України, Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про благоустрій населений пунктів», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Постанови КМУ №526 від 21.05.09 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», зазначив, що торговий патент є документом дозвільного характеру, для його отримання необхідно подати відповідну заявку, яка повинна містити певний перелік реквізитів, до яких, зокрема, відноситься довідка органу, що погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) із зазначенням цього місця підрозділу. Податковий орган при видачі торгового патенту звіряє вид підприємницької діяльності, зазначений у поданій заявці з наявністю оригіналу підтверджуючого документа на право здійснення такого виду діяльності. Представник відповідача вважає, що у разі невідповідності заявки вказаним вимогам та на підставі вказаних норм чинного законодавства податковий орган вправі відмовити у видачі торгового патенту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ЦТ», ідентифікаційний код 34046776, зареєстровано в якості юридичної особи 06.02.2006 за № 1 070 102 0000 017516 у Печерській районній у місті Києві державній адміністрації та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АОО № 794721, копією довідки АБ №155566 з ЄДРПОУ (а.с.6-7). Позивача взято на податковий облік ДПІ у Печерському районі м. Києва 07.02.2006 за № 40268 (а.с. 18).

28 жовтня 2010 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська заявку на придбання торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за адресою: м. Луганськ, пос. Ювілейний, вул. Артема, буд. 12-а, терміном дії з 01 листопада 2010 року по 31 жовтня 2011 року з необхідними додатками.

04 листопада 2010 року позивачем отримано від відповідача лист за № 15633/10/15-10 від 04.11.2010 про відмову у видачі торгових патентів у звязку з тим, що позивачем при наданні заявки до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська не надана довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу із зазначенням цього місця, чим порушено вимоги п.4 ст.2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та порушено порядок надання заявки на придбання торгового патенту.

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться субєктами підприємницької діяльності визначає Закон України № 98/96-ВР від 23.03.1996 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Відповідно до ст.1 цього Закону обєктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Виходячи з вимог ч.3 ст.2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент видається за плату субєктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих субєктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, субєктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а субєктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих субєктів.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» визначено, що торговий патент придбавається субєктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити: найменування субєкта підприємницької діяльності; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси субєкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України (ч.3 ст.2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»).

На виконання Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» Постановою КМ України № 1077 від 13.07.98 затверджено Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів. Виходячи з вимог п.п. 10 -12 цього Положення, підставою для придбання торгового патенту є заявка субєкта підприємницької діяльності, складена за формою згідно з додатком.

Відомості, наведені в поданій субєктом підприємницької діяльності заявці, посадова особа органу державної податкової служби звіряє з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка, реєструє її в журналі обліку заявок і заповнює бланк торгового патенту.

Торговий патент видається субєкту підприємницької діяльності під розписку у триденний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

Також, відповідно до вказаних норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» наказом ДПА України № 33 від 25.04.1996, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.1996 за № 221/1246, затверджено Форми торгового патенту та Порядок заповнення торгового патенту.

Пунктом 2 Порядку заповнення торгового патенту, зокрема, передбачено, що субєктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), торговий патент заповнюється за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг.

Виходячи з вищенаведених норм, довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу є необхідним реквізитом заявки на придбання торгового патенту лише якщо патент придбавається для такого підрозділу.

В даному випадку заявку подано безпосередньо на придбання торгового патенту для позивача юридичної особи, а не для його відокремленого підрозділу. Крім того, структурних (відокремлених) підрозділів, як вбачається з довідки з ЄДРПОУ, позивачем не зареєстровано. Відповідачем доказів того, що торговий патент придбавається позивачем саме для структурного підрозділу не надано. Пункт продажу товару, якій відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення №187-01 від 16.09.2010 розташований в м. Луганську, пос. Ювілейний, вул. Артема, буд. 12-а, не є структурним (відокремленим) підрозділом підприємства позивача. З цих же підстав суд залишає поза увагою посилання представника відповідача на норми ст. 64 Господарського кодексу України.

Суд враховує також, що в судовому засіданні представником відповідача відповідних пояснень щодо того, який саме орган має погоджувати місцезнаходження структурного підрозділу та стороку дії такого дозвілу не надано.

Крім того, суд зауважує, що вказаними нормами чинного законодавства підстави для відмови у видачі торгового патенту не передбачені.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем при наданні заявки про видачу торгового патенту було виконані всі вимоги, встановлені вказаними нормами. Відсутність погодження місцезнаходження структурного підрозділу не є підставою для відмови у видачі торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі.

Посилання відповідача на норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», Постанови КМУ № 526 від 21.05.2009 судом не приймаються, оскільки спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», відтак застосуванню підлягають саме вимоги цього Закону та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Оскільки судом встановлено необгрунтованість прийнятого рішення відповідача з підстав, зазначених в листі № 15633/10/15-10 від 04.11.2010, а також дотримання позивачем всіх вимог чинного законодавства щодо подачі заявки на видачу торгового патенту, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача вчинити певні дії, а саме, вирішити питання щодо видачі позивачу торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за адресою м. Луганськ, пос. Ювілейний, вул. Артема, буд. 12-а.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 160 КАС України у судовому засіданні 25.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно з вимогами ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення, викладене в листі Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську №15633/10/15-10 від 04 листопада 2010 року про відмову у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ЦТ» торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за адресою місцезнаходження пункту продажу товарів: м. Луганськ, пос. Ювілейний, вул. Артема, буд.12.

Зобовязати Державну податкову інспекцію в Артемівському районі у м. Луганську вирішити питання щодо видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ЦТ» торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за адресою місцезнаходження пункту продажу товарів: м. Луганськ, пос. Ювілейний, вул. Артема, буд.12.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова буде складена у повному обсязі 31 січня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб