Постанова № 13610017, 24.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2011 року Справа № 2а-8126/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бражник В.І.,

за участю

представника позивача: Сімейка А.М.,

представників відповідача

Державної податкової інспекції

у м. Сєвєродонецьку: Черкай Н.П., Мілобінської М.Г.,

представника відповідача

Головного управління Державного

казначейства України в Луганській області не зявився,

перевіривши матеріали за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання податкового повідомлення рішення № 0000122306/0 від 30.08.2010 протиправним, стягнення заборгованості з податку на додану вартість на підставі податкових декларацій за травень та червень 2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання податкового повідомлення рішення № 0000122306/0 від 30.08.2010 протиправним, стягнення заборгованості з податку на додану вартість на підставі податкових декларацій за травень та червень 2010 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ «Промсервіс ЛТД» як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку з 26.02.1992.

По закінченні звітних податкових періодів за травень 2010 року та червень 2010 року, а саме 16.06.2010 та 20.07.2010, ТОВ «Промсервіс ЛТД» в порядку, передбаченому пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», та на підставі пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону, маючи в попередніх податкових періодах від'ємне значення ПДВ, подало до ДПІ у м. Сєвєродонецьку податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року та червень 2010 року.

До податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року були додані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про бюджетне відшкодування 46871,00 грн. ПДВ, фактично сплачених у попередніх податкових періодах постачальникам товарів у складі вартості товарів.

Також до податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року були додані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про бюджетне відшкодування 451636,00 грн. ПДВ, фактично сплачених у попередніх податкових періодах постачальникам товарів у складі вартості товарів.

Після надання ДПІ у м. Сєвєродонецьку зазначених вище податкових декларацій ТОВ «Промсервіс ЛТД» на виконання вимог пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ» надало до відділення Державного казначейства у м. Сєвєродонецьку копії цих декларацій з відміткою податкового органу про їх прийняття разом з зазначеними вище додатками до декларацій.

Факт сплати підприємством у попередні податкові періоди ПДВ у розмірі не меншому від заявленого до відшкодування частково підтверджується висновками, викладеними в акті про результати позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень та червень 2010 року від 30.08.2010 №1847/23-13392289.

В порушення порядку і строків перерахування заявленого до відшкодування ПДВ, передбачених пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартітсь», з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок підприємства не перерахована сума бюджетного відшкодування ПДВ.

З метою невідшкодування позивачу податку на додану вартість ДПІ у м. Сєвєродонецьку на підставі акту перевірки від 30.08.2010 №1847/23-13392289 прийняло податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 №0000122306/0 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 40947,09 грн. та за червень 2010 року на суму 438317,71 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 №1847/23-13392289 незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000122306/0 від 30.08.2010, стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства заборгованість з податку на додану вартість у сумі 46871,00 грн. та у сумі 451636,00 грн. на підставі податкових декларацій за травень та червень 2010 року, а всього стягнути 498507,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у задоволені позову відмовити у повному обсязі, підтримали надані суду заперечення, вказали, що акт перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваного рішення прийнято обґрунтовано, позивачу було вірно визначено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року у сумі ПДВ 40947, 09 грн., за червень 2010 року у сумі ПДВ 438317, 71 грн.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області у судове засідання не зявився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи є заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач зазначив наступне.

Згідно з п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, встановленого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України №200/86 від 21 травня 2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

До Головного управління Державного казначейства України в Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу.

Тому, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 18.02.1992р. за № 1383120 0000 001272.

Відповідач згідно довідки АБ № 072928 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) має правовий статус субєкта юридичної особі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» взято на облік як платника податків 26.02.1992 за № 246.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про податок на додану вартість” втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартітсь виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про податок на додану вартість”, який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як платником податку на додану вартість ТОВ «Промсервіс ЛТД» було подано до відповідача декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року ( Т. 1 а.с. 18-29, Т. 2 а.с. 101-105, 156-158), якими визначено загальну суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 498507 грн. (код рядка 25, 25.1).

Сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені копіями податкових накладних, (Т. 1 а.с. 76-189, 198-202, 207-210, 216-219, 223-227, 235-239, 249,250; Т. 2 а.с. 1-4, 9-18, 26-31, 38-45, 59-62), платіжних доручень (Т.1 а.с 77, 83-87, 95-97, 99, 106-110, 114-116, 119, 121-122, 124-126, 140-145, 154-160, 169-173, 180-183, 190-194, 196,197, 204, 204а-206, 212-215, 222, 229-234, 243-248; Т. 2 а.с. 5-8, 17, 19-23, 34-37, 46-48, 52-58, 63-65), транспортних квитків та касових чеківа (Т. 1 а.с. 92-94, 203, 211, 220, 221, 228, 240-242; Т. 2 а.с. 4, 24, 25, 32, 33, 50, 51, 66-68).

У період з 11.08.2010 по 25.08.2010 на підставі направлення від 11.08.2010 № 640, виданого ДПВ в м. Сєвєродонецьку, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку травень, червень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2008 по 31.03.2008 року, з 01.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.03.2009 по 30.09.2009, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.05.2010.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1847/23-13392289 від 30 серпня 2010 року (а.с.30-41).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 30 серпня 2010 року винесено податкове повідомлення рішення за № 0000122306/0 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 479264,80 грн.

Однією із підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивачу було визначення податкового кредиту по правовідносинам з ТОВ «ТД «Промінвестгруп».

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінвестгруп» було укладено договір № 5 від 28.01.2010.

Факт постачання товару від ТОВ «ТД «Промінвестгруп» підтверджується таваро-транспортною накладною № 73 від 07.04.2010.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінвестгруп» є посередником реалізованої сталі листової ХН 45Ю на ТОВ «Промсервіс ЛТД». Відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податковоготкредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» контрагент ТОВ «ТД «Промінвестгруп» - ПП «Амега ЛТД» має 23 стан місцезнаходження не встановлено та підприємство з квітня 2010 року не надає фінансову звітність до Ленінської МДПІ у м. Луганську, що підтверджується довідкою № 648/23-709/36562542 від 30.08.2010 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТД «Промінвестгруп» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Промсервіс ЛТД» за лютий-квітень 2010 року. За результатами оперативно-розшукових заходів було становлено, що директор ПП «Амега ЛТД» не мав наміру на здійснення підприємницької діяльності, а зареєстрував дане підприємство з метою отримання виногороди.

Таким чином, відповідач вважає, що ПП «Амега ЛТД» не могло здійснювати фінансову-господарську діяльність, внаслідок чого вказане підприємство не декларувало до сплати не сплачувало до бюджету суми ПДВ, яку ТОВ «Промсервіс ЛТД» відобразило у складі податкового кредиту за квітень 2010 року, а тому у позивача не було законних підстав для визначення податкового кредиту та у подальшому права на відшкодування ПДВ по правовідносинам з ТОВ «Промсервіс ЛТД».

Але суд вважає необґрунтованими доводи відповідач з наступних підстав.

Перевірки по ланцюгам постачання, на які посилається відповідач, проводяться не стосовно безпосередніх постачальників товарів позивача, а за ланцюгами постачання починаючи з другого ланцюга та інших. Факт сплати суми ПДВ у ціні товару безпосередньо позивачем відповідачем не заперечується.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплати до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобовязань та податкового кредиту.

При позитивному значені суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має відємне зачення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 статті 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, однією із підстав для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є знаходження у другому ланцюгу постачання контрагента прадавця - ПП «Амега ЛТД» у 23 стані місцезнаходження не встановлено та підприємство з квітня 2010 року не надає фінансову звітність до Ленінської МДПІ у м. Луганську. Також, відповідачем за результати перевірки ТОВ «ТД «Промінвестгруп» було зроблено висновок, що дане підприємство є посередником реалізованої сталі листової ХН-45Ю, а тому не є виробником даного товару. Крім того, у акті вказано, що не можливо встановити та перевірити постачальників ТОВ «ТД «Промінвестгруп» та чи сплачувалася ними до бюджету сума ПДВ.

Але суд, зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлено в залежність від виконання своїх податкових зобовязань контрагентів по всьому ланцюгу постачання до кінцевого виробника.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (позивач) вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.

Таких доказів відповідачем у судовому засіданні не надано.

Таким чином, у даному випадку порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи податкового органу щодо неможливості відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження сплати податку на додану вартість одним з постачальників товару І та інших ланцюгів постачання не ґрунтуються на нормах Закону про ПДВ.

Так, податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками по 1, 2, 3 ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було включено до податкового кредиту та заявлено до бюджетного відшкодування суми, сплачені ТОВ «ТД «Промінвестгруп», а тому, позовні вимоги в частині визнання нечинним та протиправним податкове повідомлення рішення № 0000122306/0 від 30.08.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 477799 грн., а саме, за травень 2010 року у сумі 40833,33 грн. та за червень 2010 року у сумі 436965,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про неправовомірність зменшення бюджетного відшкодування у травні 2010 року на суму 113 грн. та у червні 2010 року на суму 1352, 04 грн. суд вважає її необґрунтованою, оскільки позивачем не було доведено правомірність заявленого бюджетного відшкодування вказаних суму та не було надано суду документального підтвердження щодо заявлених сум.

Тому в цій частині суд вважає за необхідним відмовити у задоволені позову.

Щодо вимоги позивача про стягннення з Державного бюджету України на користь підприємства заборгованість з податку на додану вартість у сумі 46871,00 грн. та у сумі 451636,00 грн. на підставі податкових декларацій за травень та червень 2010 року, а всього стягнути 498507,00 грн. суд вважає її частково обґрунтованою з нступних підстав.

Відповідно до пп. 7.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у зв'язку з чим Головне УДК України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування позивачем у травні 2010 року на суму 40833, 33 грн. та у червні 2010 року на суму 436965, 67 грн. та підтвердження відповідачем у своєму акті перевірки № 1847/23-13392289 від 30 серпня 2010 року суми бюджетного відшкодування за травень 2010 у сумі 5923, 91 грн. та у червні 2010 року 10855, 72 грн., суд вважає за нобхідним стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» заборгованість з податку на додану вартість в сумі 46757,24 грн. (сорок шість тисяч сімсот пятдесят сім гривень 24 копійки) та в сумі 450283,96 грн. (чотириста пятдесят тисяч двісті вісімдесят три гривні 96 копійки) на підставі податкових декларацій за травень та червень 2010 року.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за податковими деклараціями у травні 2010 року на суму 40833, 33 грн. та у червні 2010 року на суму 436965, 67 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковму задоволенню, а саме, в частині визнання нечинним та протиправним податкове повідомлення рішення № 0000122306/0 від 30.08.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 477799 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» заборгованість з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 46757,24 грн. (сорок шість тисяч сімсот пятдесят сім гривень 24 копійки) та червень 2010 року у сумі 450283,96 грн. (чотириста пятдесят тисяч двісті вісімдесят три гривні 96 копійки) на підставі податкових декларацій за травень та червень 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити позивачу за необґрунтованість та недоведеність у судовому засіданні.

Відповідно до ч 3.ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання податкового повідомлення рішення № 0000122306/0 від 30.08.2010 протиправним, стягнення заборгованості з податку на додану вартість на підставі податкових декларацій за травень та червень 2010 року задовольнити частково.

Визнати нечинним та протиправним податкове повідомлення рішення № 0000122306/0 від 30.08.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 477799 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» заборгованість з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 46757,24 грн. (сорок шість тисяч сімсот пятдесят сім гривень 24 копійки) та червень 2010 року у сумі 450283,96 грн. (чотириста пятдесят тисяч двісті вісімдесят три гривні 96 копійки) на підставі податкових декларацій за травень та червень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс ЛТД» судові витрати у розмірі 850,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 січня 2011 року.

СуддяН.В. Кравцова