Постанова № 13609594, 18.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 р. справа № 2а-26916/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мозгової Н. А.

при секретаріАнохіній Т.В.

за участю

представників позивача Білецького О.О.

Лисак Т.Г.

представника відповідача Килимник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Державного підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.10.2010р. за №0001001550/0, №0001011550/0, №0001031550/0, №0001041550/0, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2010р. Державне підприємство " Добропіллявугілля " звернулось до суду з адміністративним позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.10.2010р. за №0001001550/0, №0001011550/0, №0001021550/0, №0001031550/0, №0001041550/0.

18.01.2011р. представник позивача надав суду клопотання, в якому зазначено, що він просить суд залишити позовну заяву без розгляду в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001021550/0 від 25.10.2010р.

Ухвалою суду від 18.01.2011р. позов Державного підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.10.2010р. за №0001001550/0, №0001011550/0, №0001021550/0, №0001031550/0, №0001041550/0 залишено без розгляду в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001021550/0 від 25.10.2010р.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає наступне:

Спірними податковими повідомленнями рішеннями відповідачем до позивача застосовані штрафні санкції згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Позивач зазначає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про порушення підприємством граничних термінів сплати податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, посилаючись на те, що підприємством платіжним дорученням №2106 від 19.08.2010р., випискою банку від 20.05.2010р. за №588, уточнюючим розрахунком №9002833414 від 29.01.2010р., уточнюючим розрахунком №9002834183 від 29.01.2010р., платіжним дорученням №1836 від 30.07.2010р. були погашені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища по податковим розрахункам зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за №9001545581 від 07.05.2010р., №9002836951 від 29.01.2010р., №9001730090 від 06.11.2009р., №9001729430 від 06.11.2009р., №9001545163 від 07.05.2010р., оскільки позивачем вищевказаними платіжними дорученнями, виписками банку, уточнюючими розрахунками дані податкові розрахунки сплачені не були.

Відповідач по справі, Добропільська обєднана державна податкова інспекція, з позовними вимогами не згоден, та вважає, що податкові повідомлення-рішення за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища податковим органом прийняті правомірно. Зазначає, що згідно з п.п. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до вимог п.п.7.7 ст.7 Закону України №2181- ІІІ при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серії А00 № 291209) Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстровано як юридична особа Виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік платника податків у Добропільській обєднаній державній податковій інспекції.

Актом невиїзної документальної перевірки за №240/15-0-32186934 від 14.10.2010р. з питань порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища по податковим розрахункам зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за №9001545581 від 07.05.2010р., №9002836951 від 29.01.2010р., №9001730090 від 06.11.2009р., №9001729430 від 06.11.2009р., №9001545163 від 07.05.2010р.

25.10.2010р. на підставі акту перевірки податковим органом були винесені спірні податкові повідомлення-рішення за №0001001550/0, №0001011550/0, №0001031550/0, №0001041550/0.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом зазначені норми п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р.

Преамбулою Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. визначено, що зазначений закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, в тому числі, порядок визначення податкового зобов'язання, базовий податковий період, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Суд вважає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.10.2010р. за №0001001550/0, №0001011550/0, №0001031550/0, №0001041550/0, прийняті на підставі акту перевірки за №240/15-0-32186934 від 14.10.2010р. неправомірними, оскільки не можливо прирівнювати надання до податкового органу уточнюючих податкових розрахунків зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за інші періоди до здійснення погашення податкового боргу грошовими коштами. Крім того, платіжним дорученням №2106 від 19.08.2010р. позивачем були сплачені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2010р. та пеня в розмірі 1278,21грн., випискою банку від 20.05.2010р. за №588 позивачем були сплачені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010р. в розмірі 1229,24грн., платіжним дорученням №1836 від 30.07.2010р. позивачем були сплачені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2010р. в розмірі 73287,34грн.

Згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень №2106 від 19.08.2010р. позивачем були сплачені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2010р. та пеня в розмірі 1278,21грн., випискою банку від 20.05.2010р. за №588 позивачем були сплачені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010р. в розмірі 1229,24грн., платіжним дорученням №1836 від 30.07.2010р. позивачем були сплачені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2010р. в розмірі 73287,34грн.

Всупереч цьому, відповідачем дані кошти були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно наданих позивачем розрахунків №9001545581 від 07.05.2010р., №9002836951 від 29.01.2010р., №9001730090 від 06.11.2009р., №9001729430 від 06.11.2009р., №9001545163 від 07.05.2010р.

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 25.10.2010р. за №0001001550/0, №0001011550/0, №0001031550/0, №0001041550/0 про застосування штрафних санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.10.2010р. за №0001001550/0, №0001011550/0, №0001031550/0, №0001041550/0 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 25.10.2010р. за №0001001550/0, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 16,73грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 25.10.2010р. за №0001011550/0, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 225,65грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 25.10.2010р. за №0001031550/0, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 188,64грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 25.10.2010р. за №0001041550/0, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 14913,37грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Добропіллявугілля" (85000, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 32186934) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18.01.2011 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 21.01.2011 року.

Суддя Мозговая Н. А.