Постанова № 13609595, 25.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 р. справа № 2а-28016/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю представника позивача Дороніної О.О.

представників відповідача Желябіної І.Г., Звягільського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки з питань фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія 2009» податковим органом складено акт № 655-23/34411342 від 18.08.2010 р. На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 р. № 0000342342/0 та № 0000352342/0. Вказані рішення позивачем були оскаржені а адміністративному порядку, у звязку з чим податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000342342/1 від 24.09.2010 р. та 0000352342/0 від 24.09.2010 р., 0000342342/2 від 26.11.2010 р. та № 0000352342/2 від 26.11.2010 р.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішеннями та зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» було укладено договори із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш» від 02.04.2010 р. б/н та Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія 2009» від 01.02.2010 р. б/н. При укладені договорів підприємствами були надані копії статутних документів (свідоцтва про державну реєстрації, свідоцтва про реєстрацію в податкових органах, статути), що підтверджували ведення фінансово-господарської діяльності відповідно до чинного законодавства.

Посилаючись на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість» вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори, який укладені між позивачем та підприємствами має ознаки нікчемності.

Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську.

Представник позивача в судове засідання позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що перевіркою податкового органу позивача встановлені порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств», п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме в акті перевірки зазначено, що станом на І квітня 2010 р. загальна численність працівників на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» становить 2 особу, а перевіркою встановлено, що на виконання договору від 02.04.2010 р. б/н та специфікації, рахунку-фактури, товарних та податкових накладних позивачем отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш» за період з 1 квітня 2010 р. по 30 червня 2010 р. товарно-матеріальні цінності на суму 1057239,90 грн.

Також відповідач вказує, що актом перевірки ТОВ «Фірма «Гранш» № 423/15-213/365/791 від 26 липня 2010 р. встановлено, що остання звітність подавалась у травні 2010 р. від 25 червня 2010 р., розрахунки комунального податку в 25010 р. не надавались, у наданих деклараціях статус податкової звітності відсутній, а також платник податків не знаходиться за юридичною адресою.

Вказаним актом зроблений висновок, що матеріали, надані Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька свідчать про відсутність можливості поставок товарів ТОВ «Фірма «Гранш», що вказує на укладення договору без мети та настання реальних наслідків, отже, зазначений договір є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Ті ж самі підстави вказані й в акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Вугільна Компанія 2009». Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Дзержинської міської ради 26.05.2006 р., що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 91), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Дзержинську.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Дзержинську є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» з питань фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «»Східна вугільна компанія 2009» за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. та впливу зазначених обєктів оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

За результатами перевірки був складений акт № 655/23/34411342 від 18.08.2010 р., яким зафіксовано порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток всього у сумі 338134 грн., у тому числі за І півріччя 2010 р. на суму 338134 грн. за 2009 р.

На порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством включено до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг, витрати які не підтверджено первинними документами у розмірі 270507 грн., у тому числі у квітні 2010 р. на суму 165812 грн., у травні 2010 р. на суму 104695 грн. (а.с. 13-28).

На підставі даного акту відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення 0000352342/0 від 30 серпня 2010 р., яким визначено позивачу суму податку на додану вартість на загальну суму 368240,30 грн., з яких 270507 грн. за основним платежем та 97733,30 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 9) та № 0000342342/0 від 30 вересня 2010 р., яким визначено позивачу податок на прибуток в загальному розмірі 37194740 грн., з яких 338134 грн. з основного платежу та 33813,40 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 10).

Вказані рішення були оскаржені позивачем у адміністративному порядку, але податковим органом були залишені без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу платника податку без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000352342/1 від 24 вересня 2010 р. на загальну суму 368240,30 грн. (а.с. 11), № 0000342342/1 від 24 вересня 2010 р. на загальну суму 371947,40 грн. (а.с. 12) та № 0000342342/2 від 26 листопада 2010 р. на суму 371947/40 грн. (а.с. 72), № 0000352342/2 від 26 листопада 2010 р. на суму 368240,30 грн. (а.с. 73).

Суд вважає зазначене рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору поставки б/н, укладеному між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш» 2 квітня 2010 р., ТОВ «Фірма «Гранш» (поставник) поставив у власність позивача (покупця) вугільну продукцію (товар), а покупець оплатив вказаний товар відповідно до умов договору (а.с. 31-33). На виконання цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш» видано позивачу податкові накладні № 9490 від 09.04.2010 р. на суму 357559,08 грн. (а.с. 62-63), № 11511 від 11.05.2010 р. на суму 319000 грн. (а.с. 64-65), № 14522 від 14.05.2010 р. на суму 65153,33 грн. (а.с. 66-67), № 28541 від 28.05.2010 р. на суму 76100,83 грн. (а.с. 68-69), № 31550 від 31.05.2010 р. на суму 63220 грн. (а.с. 70-71).

Факт отримання зазначеного товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш» підтверджується договором поставки від 2 квітня 2010 р., специфікацією до договору від 02.04.2010 р., податковими накладними № 9490, № 11511, № 14522, № 28541, № 31550.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, договір поставки від 2 квітня 2010 р., специфікацією до договору від 02.04.2010 р., податковими накладними № 9490, № 11511, № 14522, № 28541, № 31550, підтверджують факт фактичного виконання умов договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди та про те, що операції з виконання та приймання робіт мали безоплатний характер.

Також судом встановлено, що відповідно до договору поставки б/н, укладеному між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія 2009» 1 лютого 2010 р., ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» (поставник) поставив у власність позивача (покупця) вугільну продукцію (товар), а покупець оплатив вказаний товар відповідно до умов договору (а.с. 39-40). На виконання цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія 2009» видано позивачу податкові накладні № 910005 від 01.04.2010 р. на суму 21250 грн. (а.с. 54-55), № 970001 від 07.04.2010 р. на суму 128680,72 грн. (а.с. 56-57), № 990001 від 09.04.2010 р. на суму 257407,17 грн. (а.с. 58-59), № 1040002 від 14.04.2010 р. на суму 64162,50 грн. (а.с. 60-61).

Факт отримання зазначеного товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія 2009» підтверджується договором поставки від 1 лютого 2010 р., специфікацією до договору від 01.02.2010 р., податковими накладними 910005, № 970001, №990001, № 1040002.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні № 910005 виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія 2009» 01.042010 року, податкова накладна № 97001 виписана 07.04.2010 р., № 99001 09.04.2010 р., № 1040002 14.04.2010 р.

Податкова накладна № 9490 виписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш» 09.04.2010 р., податкова накладна № 11511 виписана 11.05.2010 р., № 14522 -14.05.2010 р., № 28541 -28.05.2010 р., № 31550 -31.05.2010 р.

Отримавши податкові накладні, покупець товару (послуг) набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш». В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на акти про результати перевірки ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш» та робить висновки про те, що за результатами аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів-складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а отже зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковою накладною, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару (послуг) була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Крім того, слід зазначити, що правочин - це дозволена правомірна дія, яка направлена на досягнення позитивного правового результату, що визнається і охороняється державою.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 ГК України господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Дзержинську від 18.08.2010 р. № 655-23/34411342 та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранш», його спрямованість на порушення публічного порядку є:

остання податкова звітність подавалась: декларація з податку на додану вартість за травень 2010 р., від 25.06.2010 р. № 24538. Розрахунок комунального податку за 2010 р. не наданий. Згідно бази даних декларація з податку на додану вартість по підприємству за червень 2010 р., яка має статус податкової звітності відсутня.

наявність основних виробничих фондів: декларація з податку на прибуток не надавалась.

численність працюючих: довідка по формі 1ДФ не надавалась.

наявність за юридичною адресою: підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Дзержинську від 18.08.2010 р. № 655-23/34411342 та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія 2009», його спрямованість на порушення публічного порядку є:

остання податкова звітність подавалась: декларація з податку на додану вартість за березень 2010 р. (вх. 35680 від 20.04.2010 р.) прийнято до відома. Розрахунок комунального податку за березень 2010 р. (вх. 35679 від 20.04.2010 р.)

наявність основних виробничих фондів: декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 р. не надавалась.

численність працюючих: відповідно до довідки форми 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у І кварталі 2010 р. склала 1 особу (директор підприємства Пащенко Олександр Володимирович), яка, враховуючи загальний обсяг доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не міг здійснювати такий обсяг роботи.

наявність за юридичною адресою: підприємство не знаходиться за юридичною адресою, акт виходу від 18.05.2010 р. № 1458/15-2.

Суд вважає, що частина з цих обставин спростовується зібраними у справі доказами, у той час як інша частина не може беззаперечно свідчити про те, що спірна господарська операція фактично не проводилася.

З приводу відсутності у ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш» основних засобів та виробничих потужностей слід зазначити, що спірним договором не передбачено, що вугілля, яке було продало ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш», мало бути виготовлено чи здобуто саме на їх виробничих потужностях. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш» наявності виробничих потужностей та основних засобів.

Також суд зазначає, що відповідно до договорів поставки, ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш» є поставниками а не виробниками товару, тобто є посередниками, що обумовлює наявність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості.

Так само відповідачем не доведено, що виконання спірної господарської операції вимагало наявності певної кількості працівників у штаті ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш». Відповідачем не встановлена відсутність укладених ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш» цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання послуг, повязаних зі спірною операцією. Таким чином відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш» є недостатньою для здійснення господарської операції з позивачем.

Щодо відсутності підприємств за юридичною особою, суд зазначає, що це не може встановлювати обмеження цивільної дієздатності особи.

В матеріалах справи є свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Фірма «Гранш» (а.с. 34) ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» (а.с. 59), довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким у ЄДР відсутні відомості про незнаходження ТОВ «Фірма «Гранш» та ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» за юридичною адресою; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи; дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, щодо визнання її банкрутом, щодо скасування державної реєстрації припинення (а.с. 36, 47-48).

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» у разі наявності, такі дані мають бути зазначені в Єдиному державному реєстрі. Частиною 3 статті 18 вказаного Закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, у позивача не було підстав ставити під сумнів цивільну правоздатність ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш». Вказане підприємство було зареєстровано як платник ПДВ, отже правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем доведений факт придбання у ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш» та в подальшому використання в власній господарської діяльності товару згідно договорів, та не підтверджені зафіксовані у акті перевірки висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Східна вугільна компанія 2009» та ТОВ «Фірма «Гранш».

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного. Позивач просить визнати протиправним та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. Правовим наслідком скасування правового акту індивідуальної дії є втрати чинності таким актом з часу набрання законної сили відповідного судового рішення. Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки та невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам закону, суд, задовольняючи вимоги позивача, визнає оскаржуване рішення протиправним.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0000342342/0 від 30.08.2010 р. та № 0000352342/0 від 30.08.2010 р., 0000342342/1 від 24.09.2010 р. та 0000352342/0 від 24.09.2010 р., 0000342342/2 від 26.11.2010 р. та № 0000352342/2 від 26.11.2010 р., прийнятих податковим органом, підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000352342/0, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську 30 серпня 2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 368240,30 грн., в тому числі за основним платежем-270507 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-97733,30 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000342342/0, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську 30 серпня 2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 371947,40 грн., в тому числі за основним платежем-338134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-33813,40 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000352342/1, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську 24 вересня 2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 368240,30 грн., в тому числі за основним платежем-270507 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-97733,30 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000342342/1, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську 24 вересня 2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» податкового зобовязання з податку прибуток в загальному розмірі 371947,40 грн., в тому числі за основним платежем-338134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-33813,40 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000352342/2, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську 26 листопада 2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 368240,30 грн., в тому числі за основним платежем-270507 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-97733,30 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000342342/2, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську 26 листопада 2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дзержинськпаливо» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 368240,30 грн., в тому числі за основним платежем-270507 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-97733,30 грн.

Повний текст постанови виготовлений 31 січня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.