Рішення № 136092044, 28.04.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/509/26

провадження № 2/166/417/26

категорія: 38

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Cвистун О.М., з участю секретаря Заєць Н.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача Усенко М.І. звернувся у суд із даним позовом, який мотивує тим, що 04 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 58477962 (далі - Кредитний договір), за умовами якого відповідачу перераховані грошові кошти на картковий рахунок у сумі 4000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 27180 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4000 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків - 21180 грн; простроченої заборгованості за штрафами - 2000 грн.

Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27180 грн, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою суду від 27.03.2026 дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та призначено судовий розгляд на 28 квітня 2026 року.

Відповідач 13 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" скерував відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що всі твердження позивача у позовній заяві є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб`єктивних міркуваннях позивача та не доведені документально. Зазначив, що Кредитний договір не містить будь-яких ознак його підписання сторонами із викорисатанням одноразового ідентифікатора, або будь-яким із способів визначених Законом України "Про електронну комерцію". Стверджує, що надана позивачем довідка про ідентифікацію до Кредитного договору є маніпуляцією і спробою ввести суд в оману, оскільки автором цієї довідки є сам позивач. Уважає, що надані представником позивача копії електронних та паперових доказів не можуть бути достовірними доказами укладення Кредитного договору. Також звернув увагу на те, що позивачем на підтвердження перерахування грошових коштів за умовами Кредитного договору надано лист ТОВ ФК "Контрактовий дім", який не є банківським платіжним документом, а тому не може підтверджувати факт надання грошових коштів відповідачеві. Уважає положення Кредитного договору, в якому зазначено відсотки в розмірі 1,2% та 1,5% такими, що грубо порушують норми чинного законодавства, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Також безпідставними уважає вимоги про стягнення 2000 грн штрафних санкцій, оскільки відповідно до п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у період дії воєнного стану неустойка нарахована з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами підлягає списанню кредитодавцем. Щодо витрат позивача за професійну допомогу в розмірі 8000 грн, зазнчив, що вказана сума є абсолютно неспівмірною зі складністю справи, оскільки справа не входить до категорії складних справ, а надані послуги адвокатом є типовими для позивача. Виходячи з принципів розумності та справедливості, увважає, що витрати на правову допомогу у цій справі не можуть перевищувати 500 грн.

Позивач, отримавши 11 квітня 2026 року в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" відзив, у встановлений ухвалою про відкриття провадження від 27.03.2026 строк відповідь на відзив не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Суд установив, що 04 червня 2024 року між ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора - n1vuktde.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору сума кредиту становить 4000 грн.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом: 30.05.2025.

Підпунктом 2.2.3 Кредитного договору встановлено умови нарахування процентів. Так, пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка 1,2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду. Пільговий період становить 30 календарних днів з 04.06.2024 по 04.07.2024, стандартний період - 330 календарних днів з 05.07.2024 по 30.05.2025.

Згідно з п. 4.6 Кредитного договору у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4 кредитного договору на 1 календарний день, позичальний зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту. У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4 кредитного договору на 10 календарних днів, позичальний зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту.

На виконання умов Кредитного договору ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" 04 червня 2024 року перераховано грошові кошти в сумі 4000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , номер якої вказано відповідачем у реквізитах до Кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" № 3658_1419158870-19122025 від 19.12.2025.

Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за Кредитним договором у відповідача перед ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" станом на 29 травня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 27180 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту, 21180 грн - відсотки за користування кредитом, штраф - 2000 грн.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо покликання відповідача на неукладення ним Кредитного договору та недоведеність факту перерахування грошових коштів, суд зазначає наступне.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону (тут і далі - в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

З долученої до позовної заяви довідки убачається, що ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" ідентифіковано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено Кредитний договір. Акцепт (Договір) підписано ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - n1vuktde, який було відправлено 04 червня 2024 року о 18 год. 22 хв. 20 сек. на номер телефону НОМЕР_3 .

У реквізитах до Кредитного договору в графі "позичальник" додатково зазначено адресу проживання ОСОБА_1 , його електронну пошту, реквізити платіжної картки, а також електронний підис за допомогою однарозового ідентифікатора - n1vuktde, уведений останнім ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18 год. 22 хв. 52 сек.

Вказана інформація щодо дати народження ОСОБА_1 , РНОКПП, номер мобільного телефону, реквізити платіжної картки, електронної пошти повністю збігається з інформацією, яка наявна у Єдиному державному демографічному реєстрі щодо особи ОСОБА_1 та у відзиві, поданим останнім.

Оскільки даний Кредитний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Відповідно до листа ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" № 3658-1419158870-19122025 від 19.12.2025 ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" 04 червня 2024 року о 18 год. 23 хв. перераховано грошові кошти в сумі 4000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . Вказаний номер банківської картки співпадає з реквізитами банківської картки, зазначеної у даних щодо позичальника в Кредитному договорі.

Відповідач, покликаючись на недоведеність факту перерахування грошових коштів на його банківську картку, не надав будь-яких доказів на спростування належності йому карткового рахунку № НОМЕР_1 та зарахування на вказаний рахунок грошових коштів у сумі 4000 грн, незважаючи на те, що він, як власник карткового рахунку, може самостійно отримати виписку по ньому та довідку з банку про належність або неналежність йому вищевказаної банківської картки.

За наведених обставин, з огляду на те, що відповідачем не доведено неправомірності цього правочину, а згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, суд доходить висновку про укладення між сторонами Кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів за його умовами на вказану останнім банківську картку.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки доказам, поданим учасниками справи, у їх сукупності, зважаючи на те, що позивачем доведено факт укладення Кредитного договору та отримання Відповідачем кредитних коштів в розмірі 4000 грн, відсутність будь-яких платежів з боку відповідача у рахунок погашення кредитної заборгованості, що жодним чином не спростовано відповідачем у ході розгляду справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача у користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн.

Водночас, суд не погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом та неустойкою з огляду на таке.

Так, з наданого представником позивача розрахунком за Кредитним договором установлено, що позивачем здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом протягом перших 30 днів за ставкою 1,2%, протягом решти 330 днів - 1,5%

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, укладаючи 04 червня 2024 року Кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, позивач не мав права визначати проценту ставку в розмірі 1,2% за один день користування кредитом протягом пільгового періоду користування кредитом та процентну ставку в розмірі 1,5% за один день користування кредитом протягом стандартного періоду, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії кредитного договору за процентною ставкою 1% за період з 04.06.2024 року по 30.05.2025 року: 4000 (сума боргу) х 1% : 100 % х 360 (днів) = 14400 грн.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка (штраф, пеня), нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з наведеним позивачем розрахунком останнім визначено штраф за порушення відповідачем грошового зобов`язання за Кредитним договором в розмірі 2000 грн.

За наведених обставин, враховуючи, що даний штраф позивачем нараховано після 24 лютого 2022 року, дія воєнного стану з моменту укладення договору до розгляду справи у суді не припинялася, суд уважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме, стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 18400 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн, суми заборгованості за процентами в розмірі 14400 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1802грн 36 коп. (18400/27180*2662,40).

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн суд зазначає таке.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової (юридичної) допомоги № 0207 від 02.07.2025, укладений між ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" та адвокатським об`єднанням "Апологет"; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якою керівником АБ "Апологет" є Усенко М.І.; ордер про надання правничої допомоги ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" адвокатом Усенком М.І. серії ВС № 1412829 від 04.11.2025; акт наданих послуг № 174 від 14.01.2026, відповідно до якого АБ "Апологет" надано послуги з надання правової допомоги на суму 8000 грн; детальний опис наданих послуг до акту № 174 за договором про надання правової (юридичної) допомоги № 0207 від 02.07.2025, з описом послуг наданих АО "Апологет" ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач у поданому відзиві зазначив про неспівмірність суми 8000 грн на професійну правничу допомогу зі складністю справи та наданими послугами адвокатом.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні, позовні вимоги задоволено частково та відсутність зі сторони позивача відповіді на відзив. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 1500 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1802грн 36 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн, загалом 3302 грн 36 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" заборгованість за договором про споживчий кредит № 58477962 від 04 червня 2024 року в розмірі 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень, з яких тіло кредиту - 4000 (чотири тисячі) гривень, відсотки за користування кредитом - 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" 1802 (одну тисячі вісімсот дві) гривні 36 (тридцять шість) копійок судового збору та 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційних скарг у 30-денний строк із дня складення рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс", код ЄДРПОУ 43561909, юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28;

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун