Рішення № 136041536, 21.04.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

21.04.2026

Провадження №2/389/903/25

ЄУН 389/2975/25

Р І Ш Е Н Н Я

заочне

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду міста Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом і просить винести рішення, яким усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_4 , спадкоємцями за законом якої є позивач, ОСОБА_1 , та їх син відповідач по справі ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 , як і ОСОБА_5 , були особами похилого віку, часто хворіли, останні роки не могли самостійно себе обслуговувати та потребували постійної сторонньої допомоги, мати не могла вільно самостійно пересуватись. Доглядом батьків забезпеченням їх ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням по мірі можливостей, займалась ОСОБА_1 . Про безпорадний стан батьків було відомо відповідачу ОСОБА_2 , який вже більше 10 років як перебуває за кордоном, проте жодного разу не приїжджав до батьків в Україну і не мав наміру надавати їм будь-якої матеріальної чи іншої допомоги.

Тому позивач змушена звернутись з цією позовною заявою до суду для захисту своїх майнових та соціальних прав на отримання спадкового майна померлих та вважає, що ОСОБА_2 має бути усунений від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, відповідно до якої підтримала вимоги позову та просить їх задовольнити, просить проводити розгляд справи без її участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин своєї неявки суду не повідомив і від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, в зв`язку з чим розгляд цивільної справи проводився заочно.

Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом РАГС Знам`янського міськвиконкому Кіровоградської області 27.06.1987 року, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Після одруження із ОСОБА_7 , позивачеві присвоєне прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 09.10.2015, витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00038333454 від 01.02.2023.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №120003972 від 29.09.2006, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.09.2006, реєстраційного посвідчення від 29.09.2006, свідоцтва про право на спадщину за законом №1530 від 31.08.2013 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9165333 від 10.09.2013, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками, крім інших, квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації від 12 березня 2002 року №99-р передана у приватну власність земельна ділянка площею 5,04 га, про що свідчить державний акт про право приватної власності на землю серії ІІ-КР №007487.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до спадкової справи №17/2024, заведеної після його смерті приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Н.М., із заявою про прийняття спадщини звернулася донька спадкодавця ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Нотаріусом роз`яснено позивачу про те, що відповідно до довідки виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області від 14.02.2024 №01-4-/262/6 на день смерті ОСОБА_5 , крім неї разом із померлим були зареєстровані спадкоємці першої черги дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 , які вважаються такими, що прийняли спадщину. Рекомендовано звернутися до суду щодо права спадкування іншими спадкоємцями, окрім ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до спадкової справи №50/2023, заведеної після його смерті Першою знам`янською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, із претензією кредитора до нотаріуса звернулися АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до довідки будинкового комітету №14 міста Знам`янка встановлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Мати позивача ОСОБА_4 на день смерті проживала та була зареєстрована за вказаною адресою разом із донькою. Інші особи не проживали.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_4 проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_1 , разом з ними до дня смерті проживав батько позивача ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_2 виїхав багато років тому за межі країни, давно не приїздив, навіть на поховання батьків.

Відповідно до інформаційної довідки Державної прикордонної служби України №19/95725-25 від 03.12.2025, ОСОБА_2 останній раз 18.03.2021 здійснив виїзд із території України на авто через пункт пропуску Яготин, відомості про в`їзд в Україну до 2026 року відсутні.

Відповідно до довідки КНП «Знам`янська МЦПМСД» ОСОБА_4 перебувала на диспансерному обліку у лікаря-терапевта 2008 року з приводу ішемічної хвороби серця, атеросклеротичний кардіосклероз, хвороба Альцгеймера, астено-депресивний синдром. Під час хвороби втратила здатність до самообслуговування та потребувала стороннього догляду.

Відповідно до наданого посмертного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №3842 встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мав тяжкий перебіг хвороби та ускладнення у виді ДН ІІ-ІІІ, інтоксикації, мав супутні тяжкі хвороби.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані .

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

За загальним правилом, факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливості його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. За таких обставин, ухилення характеризується умисною формою вини.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ухилявся від надання батькам допомоги при можливості її надання, спадкодавці перебували у безпорадному стані та потребували допомоги саме від відповідача.

Матеріали справи не містять доказів, що спадкодавці мали потребу у постійному, довічному сторонньому догляді, у тому числі з боку відповідача.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач не має права на спадкування після смерті батьків та не є таким, що прийняв спадщину в розумінні статті 1268 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач був зареєстрований за місцем фактичного проживання спадкодавців: АДРЕСА_2 , але фактично не проживав за вказаною адресою з 2021 року.

Отже, оскільки ОСОБА_2 у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , був зареєстрований, проте не проживав на день смерті спадкодавців, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 , як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті його батьків, а отже, не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_2 до нотаріуса не подавав заяву про прийняття спадщини, тому фактично спадщину не прийняв

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та того, що в даний час позивач у позасудовому порядку не може оформити право на спадщину, є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, але з інших, відмінних від позову, підстав, застосувавши ефективний спосіб захисту, визнавши відповідача таким, що спадщину після свої батьків не прийняв.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 273, 280-288, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , таким, що не прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 останнє відоме місце реєстрації проживання в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя В.В. Український